Монітринговий візит до Полтавської виправної колонії №64: виявлено факти принижень і сегрегації серед засуджених

Попередній візит відбувся 24 вересня 2020 року.

Реалізовано плановий регулярний повноцінний візит без попереджень, досліджено всі об’єкти. Візит було реалізовано 01 травня 2025 року.

Під час підготовки монітори використовували матеріали звернень засуджених і їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ). Скарги від засуджених були отримані на гарячі лінії та на адресу громадських приймалень ХПГ і ЗВУ.

Візит проводиться в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Діденко Андрій — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року;
• Зуйков Сергій — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдяного поводження.

Моніторинговий візит до ПВК -№64 засвідчив наявність системних порушень прав людини, що свідчать про недотримання державою своїх міжнародних та національних зобов’язань у сфері захисту гідності, заборони катувань, права на працю, охорону здоров’я та забезпечення належних умов тримання. Особливе занепокоєння викликають факти принижень і сегрегації серед засуджених, ієрархічні практики у КДіР, трудова експлуатація, антисанітарія в медичному блоці, порушення права на конфіденційність медичної допомоги та відсутність належного доступу до охорони здоров’я.

Виявлено також позитивні кроки — зокрема модернізацію окремих об’єктів, впровадження ІТ-інфраструктури та доступу до засобів комунікації. Разом із тим, вони не компенсують глибинні проблеми, які мають системний характер.

Візит засвідчив необхідність проведення незалежного нагляду за дотриманням прав людини, реформування підходів до тримання засуджених, перегляду системи праці, зміцнення медичного забезпечення, а також боротьби з неформальними практиками, що створюють середовище деградації й насильства.

Загальна інформація

ПВК-64 є пенітенціарним закладом у підпорядкуванні Міністерства юстиції України. Являється установою виконання покарань середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених вперше за скоєння тяжких і особливо тяжких злочинів.

Заклад розташований за адресою: 36015 місто Полтава, вулиця Старокотельовська, 5.

Керівник установи — полковник внутрішньої служби Алєксєєнко Вадим Миколайович.

Заклад складається з чергової частини, дільниць СПС, харчоблоку, ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), ПКТ (приміщення камерного типу), дільниці СІЗО (слідчий ізолятор), медичної частини, банно-прального комбінату, кімнат побачення, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу складається із 213,5 посад. Фактична чисельність — 193,5 посад. Загальний некомплект персоналу по установі складає 20 співробітників, а саме: молодшого начальницького складу — 14, середнього та старшого начальницького складу — 4 і працівників, що не мають спеціальних звань — 2.

Планове наповнення закладу — 685 осіб. Фактична кількість засуджених — 320, ув’язнених — 12 осіб. У закладі 11 дільниць СПС (2 законсервовано). В установі працює 2 психологи.

У 2024 році померло 4 засуджених. Працевлаштовано 224 засуджених за трудовими договорами. У дільниці СІЗО утримувалося 12 осіб. На оперативно-профілактичному обліку перебувало: схильні до самогубства — 9 осіб, схильних до членоушкодження — 12, до втечі — 1. 16 засуджених — злісні порушники режиму утримання.

Протягом 2024-2025 років жодна особа не звернулася зі скаргами щодо неналежних умов утримання і неналежного надання медичної допомоги. 9 осіб мають інвалідність ІІ групи і 11 засуджених — ІІІ групи. 9 осіб відторгнутих загалом.

У власному користуванні засуджені мають 147 планшетів, 5 осіб мають електронну адресу (email). Протягом останніх пів року — 5 актів прокурорського реагування. Протягом 2024 року було зафіксовано 2 випадки тілесних ушкоджень під час прибуття до установи і 4 випадки під час перебування в закладі, протягом 2025 року — 2 випадки тілесних ушкоджень під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 112 осіб з-поміж засуджених під час відвідування промислової зони, дільниць СПС, дисциплінарних приміщень з проведенням загальних розмов з наданням консультацій, відповідей на запитання, опитуванням на предмет порушення прав людини, а також індивідуальні спілкування з особами, в тому числі і на умовах анонімності.

Позитивний досвід

Протягом 2020-2025 років у ПВК-№64 здійснено низку заходів з модернізації інфраструктури та поліпшення умов тримання засуджених.

Побудовано і введено в експлуатацію відділення карантину, діагностики і розподілу (КДіР), обладнано 120 місць індивідуального простору у двох відділеннях соціально-психологічної служби.

Проведено капітальний ремонт приміщень СПС №10, гуртожитків, кімнати психоемоційного розвантаження та забезпечено дотримання температурного режиму в опалювальний період.

Установу оснащено сучасною інфраструктурою для комунікації й ресоціалізації: облаштовано кімнати з доступом до Інтернету для спілкування через Skype, онлайн-консультацій та навчання.

Відремонтовано харчоблоки, цехи, кімнати побачень, лазне-пральний комплекс, а також створено умови для особистої гігієни засуджених із дотриманням санітарних норм.

Впроваджено Єдиний реєстр засуджених, створено три робочих місця для його ведення.

Крім того, відремонтовано дисциплінарні приміщення, прогулянкові дворики, зал для приймання їжі та камери короткострокових побачень. Проведено реконструкцію кімнати для приймання передач та забезпечено наявність сучасних меблів, побутового інвентарю, техніки й освітлення. Загалом, установа демонструє поступове приведення матеріально-побутових умов до національних вимог та міжнародних стандартів.

Факти, виявлені під час відвідування

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. Під час відвідування установи від засуджених надходили скарги на неналежне поводження з боку адміністрації та персоналу. Зокрема, під час конфіденційних бесід окремі засуджені повідомили, що після прибуття до установи, у дільниці карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР), співробітники примушували їх публічно виконувати принизливі завдання з метою тиску та підкорення їхньої волі. Повідомлялося, що зазначені дії фіксувалися за допомогою технічних засобів, зокрема з функціями фото- та фільмування.

Засуджений Т. під час конфіденційної бесіди повідомив, що після прибуття до установи йому запропонували у присутності інших засуджених прибрати санвузол, після чого його було віднесено до категорії осіб, відомої як “відторгнуті загалом”. Засуджений П. розповів, що був зарахований до цієї ж категорії у відділенні соціально-психологічної служби (далі — СПС), після чого засуджені вигнали його з відділення і тепер він змушений цілодобово перебувати у медичній частині, виконуючи роботу санітара та прибиральника.

Такі дії є принизливими, порушують принцип поваги до людської гідності та свідчать про існування неформальної тюремної ієрархії з ознаками кастового поділу. Особи, зараховані до нижчих ієрархічних груп, за свідченнями самих засуджених, зазнають дискримінації, принижень і насильства з боку інших в’язнів. Це призводить до конфліктів між групами засуджених та сприяє укріпленню кримінальної субкультури в установі.

Крім того моніторингова група виявила практику сегрегації та стигматизації окремої категорії особливо вразливих засуджених, відомої як “відторгнуті загалом”. Ця практика ґрунтується на впливі неформальної тюремної ієрархії та призводить до дискримінації й обмежень у реалізації гарантованого права на повагу до людської гідності. Засуджені, віднесені до цієї категорії, повідомили, що змушені перебувати в ізоляції від інших в’язнів, окремо працюють, виконують принизливу роботу (зокрема, прибирання санвузлів за інших), окремо відвідують лазню та перуть особисті речі.

Зазначене суперечить вимогам частин першої, другої статті 24 Конституції України, частини п’ятої статті 7 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК України), та пункту 13 Європейських пенітенціарних правил та може свідчити про порушення права засуджених на захист від жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження, закріпленого у статті 28 Конституції України та статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Разом із тим Європейський комітет з питань запобігання катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання (далі — Комітет) у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році закликає українську владу розробити та впровадити комплексну стратегію боротьби з насильством та залякуванням серед засуджених та подолання явища неформальної ієрархії серед засуджених з усіма його негативними наслідками.

У цьому контексті пенітенціарна адміністрація повинна також раціоналізувати оцінку ризиків і потреб, класифікацію та розподіл окремих засуджених з метою забезпечення того, щоб засуджені не піддавалися впливу інших засуджених, які можуть завдати їм шкоди. ( CPT/Inf (2024) 20) пункт 45).

2. Моніторинговою групою зафіксовано практику запроваджену адміністрацією установи щодо замикання засуджених у спальних приміщеннях дільниці КДіР на ніч без забезпечення доступу до санітарно-гігієнічних умов. У зазначених приміщеннях відсутні санвузли, у зв’язку з чим засуджені змушені в нічний час тривалий період кликати співробітника установи, аби отримати можливість вийти до туалету.

Така практика суперечить пункту 19.3 Європейських пенітенціарних правил, а також правилу 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), які зобов’язують державу забезпечити безперешкодний доступ ув’язнених до санітарних засобів, що відповідають гігієнічним вимогам і гарантують можливість усамітнення. Зазначені дії принижують людську гідність осіб, які утримуються в установі, та створюють додаткові фізичні й психологічні страждання.

Крім того моніторинговою групою встановлено, що адміністрація установи практикує замикання спальних приміщень і в денний час, щоб засуджені не могли користуватися ліжками. Така практика суперечить пункту 4 додатку 8 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, відповідно до якого засудженим не забороняється сидіти чи лежати на ліжках у вільний час.

3. Моніторинговою групою встановлено, що адміністрація та персонал установи не забезпечують належну організацію роботи з новоприбулими засудженими. Під час відвідування дільниці КДіР виявлено порушення вимог статті 95 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 3 розділу I Положення про дільницю КДіР, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04 листопада 2013 року №2300/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 листопада 2013 року за №1864/24396.

Так, 16 квітня 2025 року до установи прибуло 15 засуджених, що підтверджується відповідним записом у Журналі прибуття засуджених до дільниці КДіР. Відповідно до чинного законодавства новоприбулі особи, які поміщаються до дільниці КДіР, протягом 14 діб повинні пройти повне медичне обстеження з метою виявлення інфекційних, соматичних і психічних захворювань, а також первинне психолого-педагогічне та інше вивчення. Таким чином, розподіл зазначених 15 осіб між дільницями установи мав відбутися не раніше 30 квітня 2025 року.

Однак, згідно з Протоколом №17 засідання комісії установи з переведення засуджених із дільниці КДіР до дільниць ресоціалізації від 30 квітня 2025 року, було переведено лише 10 осіб. Водночас за даними Журналу обліку відвідування дільниці КДіР, у період із 23 по 25 квітня 2025 року в дільниці перебувало лише двоє засуджених. Це свідчить про те, що 15 засуджених, які прибули 16 квітня 2025 року, фактично перебували в дільниці КДіР не більше одного тижня, що є порушенням установленого 14-денного терміну. Таким чином, організація роботи з новоприбулими засудженими, в тому числі виконання заходів відповідно до програми ознайомлення в дільниці КДіР членами робочої групи, здійснюється не в повному обсязі.

4. Обладнання дільниці КДіР не відповідає встановленим вимогам щодо належних умов утримання засуджених та поводження з ними. Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), в дільниці відсутній ряд приміщень, а саме: кімната для зберігання харчових продуктів; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; кімната побуту; сушарка.

Відсутність зазначених приміщень або їхнє неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. Таким чином неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі.

5. Обладнання приміщень дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО/ПКТ) не повною мірою відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних умов утримання з урахуванням їхніх потреб. У пункті 59 21-ї Загальної доповіді Комітету з питань запобігання катуванням (CPT/Inf (2011) 28) зазначено, що будь-яка камера розміром менше ніж 6 м² не повинна використовуватися для тримання ув’язнених. У своїй Доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет також наголосив, що площа одиночної камери має бути не менш ніж 6 м² (без урахування вбудованого туалету), а відстань між стінами — не менш ніж 2 метри (пункт 45, CPT/Inf (2013) 23).

Разом із тим моніторинговою групою зафіксовано використання карцерного приміщення, параметри якого не відповідають зазначеним вимогам. Зокрема, відстань між стінами в одному з приміщень становить менше ніж 2 метри. Через обмежену площу засуджені позбавлені можливості вільно пересуватися, що спричиняє фізичний дискомфорт і унеможливлює утримання в належних умовах.

У камерних приміщеннях ДІЗО не забезпечено достатнього рівня природного освітлення, оскільки вікна камер виходять на стіну, через що природне світло практично не проникає в приміщення, що може створювати додатковий психологічний тиск на засуджених через відсутність будь-якого, навіть візуального, зв’язку із зовнішнім світом.

У порушення пункту 4 розділу IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі — Порядок використання технічних засобів) встановлено, що камери ДІЗО не обладнані кнопками виклику персоналу, що ускладнює оперативний контакт засуджених із працівниками установи.

Крім того у камерних приміщеннях ДІЗО встановлено засоби для фіксації ліжок до стін. Водночас нормативно-правові акти не передбачають закривання на замок відкидних ліжок у приміщеннях камерного типу та дисциплінарних ізоляторах, де засуджені відбувають стягнення. Це створює умови для можливих зловживань із боку працівників установи, оскільки засуджені можуть бути позбавлені можливості сидіти або лежати на ліжку протягом дня.

У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення, камерні приміщення не забезпечені баками для питної води.

Санвузли в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Аналогічне порушення встановлено в відділеннях СПС.

Разом із тим, у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році, Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема, всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані, регулярно і часто проводити дезінсекції; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах, внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі). (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

Моніторинговою групою було виявлено відсутність поштових скриньок перед прогулянковими двориками, що суперечить вимогам пункту 1 розділу XIII ПВР УВП.

Прогулянковий дворик №1 не обладнаний належним укриттям для захисту від атмосферних опадів, а площа є недостатньою для забезпечення повноцінної фізичної активності засуджених. Водночас Комітет у своїй другій Загальній доповіді наголошує, що щоденне перебування осіб на свіжому повітрі має здійснюватися на майданчику достатньої площі, а самі прогулянкові зони, наскільки це можливо, повинні бути обладнані укриттям на випадок несприятливих погодних умов. (CPT/Inf (92) 3) пункт 48).

6. Моніторинговою групою встановлено ряд порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. Так, у порушення пункту 2.11. розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 849/5 від 08.06.2021 року (далі — Положення) у приміщенні пральні, лазні не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

Усупереч вимогам пункту 3.11 розділу ІІІ Положення в приміщенні для роздягання (одягання) для проведення тілесного огляду і надання медичної допомоги засудженим (особам, взятим під варту) належним чином не обладнано місце (куточок) фельдшера медичної частини, яке має бути забезпечено столом та кріслом. Нагляд за дотриманням порядку під час миття засуджених та ув’язнених у лазні, а також контроль за проведенням прибирання, дезінфекції приміщень і здійснення медичного огляду, передбачені пунктами 3.10 та 3.11 Положення, черговим медичним працівником фактично не забезпечуються.

У порушення вимог Додатка 8 Положення відсутній Журнал дезінфекції (дезінсекції) одягу та постільних речей в дезінфекційних камерах установи. У приміщенні для сушіння білизни пральні грубо порушуються вимоги Правил пожежної безпеки. Зокрема приміщення відключене від загальної системи опалення, а температура в ньому підтримується шляхом використання саморобного нагрівального пристрою, розташованого безпосередньо під білизною, яка сушиться. Такий спосіб обігріву створює значний ризик виникнення пожежі, що може призвести до небезпечних наслідків, у тому числі загрози життю і здоров’ю осіб, які перебувають в установі.

7. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмого пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів в межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті зі в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями пункт 85 (CPT/Inf (2011) 29), пункт 23 (CPT/Iinf (2013) 23), пункт 166 (CPT/Inf (2014) 15).

8. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу по установі станом на 01.05.2025 року складає 20 штатних одиниць. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими.

Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку із чим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

9. Моніторинговою групою були встановлені системні порушення права на працю і соціальний захист.

Станом на 01.05.2025 року в установі було працевлаштовано 164 засуджених у виробничій зоні, зокрема: на дільниці виготовлення металоконструкцій; у швейному цеху (пошив спецодягу); на дільниці ремонту автотранспорту; у майстернях сувенірної продукції; на дільниці ремонту біг-бегів і металообробки для вагонів (шпінгалети, навіси тощо).

Працевлаштування здійснюється через філію ДП “Підприємство ДКВС України №100”, що діє на базі ПВК-64. При цьому трудові договори укладаються переважно строком на 1-3 місяці з періодичним поновленням. Така практика суперечить вимогам ст. 24 КЗпП України (обов’язковість письмової форми), ст. 39-1 КЗпП (заборона зловживання строковими трудовими договорами) та ст. 43 Конституції України (право кожного на працю, яку він вільно обирає).

Засуджені повідомляють про відсутність ознайомлення зі змістом договорів перед підписанням, що порушує принцип добровільності працевлаштування. В окремих випадках не надаються примірники договорів, що унеможливлює реалізацію права на захист своїх трудових прав (ст. 2 КЗпП).

За розрахунковими відомостями середня зарплата після всіх утримань становить 500-2500 грн. Проте відповідно до ч. 4 ст. 118 КВК України, засуджені мають право щомісяця використовувати частину зароблених коштів на особисті потреби. Фактична практика повного зарахування коштів на депозит установи порушує це право і є проявом надмірного обмеження прав, що не виправдане жодною нормою чинного законодавства.

Під час дослідження документації і спілкування з засудженими у цеху ремонту біг-бегів засуджений В. повідомив, що працює понад 6 місяців без чинного трудового договору, попри те, що виконує постійну роботу. Табель обліку робочого часу містив 20 робочих днів, але у фінансовому наряді враховано лише 12, що свідчить про можливе незаконне заниження оплати праці (порушення ст. 115 КЗпП України).

В установі відсутнє локальне положення про оплату праці засуджених, що суперечить ст. 97 КЗпП України і ст. 118 КВК України, унеможливлює зрозумілість механізмів нарахування зарплати та унеможливлює її оскарження.

У господарському секторі установи (кухня, пральня, лазня, прибиральні роботи) залучено 28 засуджених. У документах установи не знайдено наказів про залучення, трудових договорів або посадових інструкцій. Частина засуджених фактично виконує обов’язки без належного оформлення трудових відносин, що є прямим порушенням ст. 21 і 24 КЗпП України, а також ч. 1 ст. 43 Конституції України, яка забороняє примусову працю без належної правової підстави.

У пральні засуджений Т.виконує обов’язки без письмового договору понад 4 місяці, що прямо суперечить ч. 1 ст. 24 КЗпП України. Засуджений К., що працює днювальним у житловому секторі повідомив, що отримує 200 грн на місяць за повноцінну щоденну працю тривалістю понад 6 годин. Це порушує ст. 95 КЗпП України щодо гарантованої мінімальної заробітної плати, а також ст. 43 Конституції України щодо захисту від експлуатації.

16 засуджених працюють у деревообробній і швейній майстернях. Частина обладнання не має сертифікованих засобів захисту, відсутні протоколи інструктажу з охорони праці. У порушення ст. 13 Закону України “Про охорону праці” засуджені не забезпечені належним чином засобами індивідуального захисту, відсутній контроль за дотриманням безпеки праці.

На деревообробній дільниці виявлено верстат без захисного кожуха, а працівник (засуджений З.) працював без окулярів та рукавиць, зізнавшись, що жодного разу не проходив інструктаж з охорони праці. Це порушення ст. 18, 19 Закону “Про охорону праці”.

У швейному цеху відсутній журнал інструктажів, що не дозволяє встановити, чи проходили засуджені навчання з техніки безпеки.

Медична частина № 64 філії ДУ Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України у Полтавській області

Завідувач медичної частини №64 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Полтавській області (далі — медична частина) — Павло Оленич.

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. Моніторинговою групою встановлено, що в медичній частині установи цілодобово перебуває засуджений, якого залучено до виконання функцій днювального. Зокрема в ізоляторі для інфекційних хворих перебував засуджений, який, за наданою інформацією, постійно займає спальне місце у цьому приміщенні та виконує обов’язки санітара. Під час конфіденційного спілкування засуджений повідомив, що належить до категорії так званих “відторгнутих загалом” і залучається медичним персоналом до виконання робіт з догляду за важкохворими пацієнтами, а також до виконання прибирання палат та коридорів медичної частини, включно з найбруднішими видами робіт.

Разом із тим слід зауважити, що Комітет неодноразово наголошував на неприпустимості використання засуджених у якості помічників медичного персоналу чи санітарів у медичних закладах пенітенціарної системи. Зокрема відповідні рекомендації були висловлені за підсумками візитів до України у 2005 році (пункт 132, CPT/Inf (2007) 22), у 2013 році (пункт 151, CPT/Inf (2014) 15) та у 2017 році (пункт 86, CPT/Inf (2018) 41).

2. У порушення вимог частин першої та другої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України більшість оглянутих палатних приміщень потребують проведення ремонтних робіт, зокрема встановлення нових пластикових вікон, заміни санітарно-технічного обладнання та оновлення електромережі. У деяких палатах спостерігається стійкий неприємний запах, антисанітарний стан, а стіни вкриті пліснявою внаслідок затікання води. Постільні речі, подушки, матраци потребують заміни. Санвузли не оснащені унітазами та не мають дверцят та достатніх перегородок, які забезпечують можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення приміщення не забезпечені баками для питної води. Крім того встановлено порушення норм житлової площі, передбачених для утримання засуджених у стаціонарі закладів охорони здоров’я, відповідно до яких площа на одну особу повинна становити не менше 5 м². Зокрема у палаті №6 для лікування соматичних хворих, де розміщено 5 ліжок, загальна площа приміщення становить 19,06 м², що фактично забезпечує лише 3,8 м² на одну особу. Аналогічні порушення зафіксовано і в ізоляторі для інфекційних хворих.

3. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином дані особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам, отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування.

Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб з наркотичною залежністю повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків.

Крім того доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які повинні пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86) .

4. Під час вивчення медичної документації встановлено, що в медичних картках амбулаторного хворого 025/о до складених довідок не додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень, як це передбачено у пункті 3 розділу І, глави II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572(далі — Порядок).

Водночас Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, щоб будь-які травматичні ушкодження, виявлені під час медичного огляду, детально фотографувалися, а фотографії разом зі схемами тіла зберігалися в індивідуальній медичній картці особи. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 82).

5. Під час спілкування з новоприбулими засудженими у дільниці КДіР було встановлено, що медичні огляди проводяться медичним персоналом у присутності немедичного персоналу, зокрема співробітників установи. Така практика порушує вимоги статті 39¹ Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на збереження медичної таємниці, а також пункту 9 розділу І Порядку надання медичної допомоги засудженим.

Крім того Європейський комітет із запобігання катуванням у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2012 році критикує надмірні заходи безпеки та визнає подібну практику неприпустимою, оскільки вона посягає на гідність ув’язнених, перешкоджає формуванню довірливих відносин між медичним персоналом і пацієнтом та може завадити об’єктивному медичному висновку (пункт 50, CPT/Inf (2013) 23).

6. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення i на присутність або участь учасників освітнього процесу”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність підписаних у двох пацієнтів, які перебували у стаціонарі медичної частини, інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування.

Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнта для застосування щодо них методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf(93) 12-part).

7. Моніторинговою групою встановлено, що лікар-психіатр проводить психіатричні огляди пацієнтів без належного оформлення письмової інформованої згоди. Зокрема усупереч вимогам Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003-7/о “Усвідомлена згода особи на проведення психіатричного огляду”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15 вересня 2016 року №970, установлено, що в медичній документації (зокрема в медичній карті амбулаторного хворого форми № 025/о та медичній карті стаціонарного хворого форми № 003/о) відсутня підписана пацієнтом інформована згода на проведення психіатричного огляду.

8. У порушення пункту 8 глави 5 розділу 2 Порядку в стаціонарі відсутній належним чином облаштований ізолятор для осіб із розладами психіки для засуджених, які становлять небезпеку для оточення у зв’язку із проведенням ремонтних робіт.

9. Диспансерний нагляд здійснюється за 23 особами які мають інвалідність. З них I гр. — 0 осіб; Ⅱ гр. — 10 особа; Ⅲ гр. — 13 осіб. Разом із тим, у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”, особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що у 1 особи, яка має інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вона не отримуює належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

10. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”, в медичній частині не створено умов щодо утримання людей з інвалідністю.

11. У порушення пункту 37 Постанови кабінету міністрів України №285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”, в медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

12. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.01.2021 року №51, не всі особи (15 осіб станом на 01.05.2025 року) з підозрою на вірусний гепатит С проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб.

13. У порушення Заходів та Засобів щодо запобігання інфікуванню при проведенні догляду за пацієнтами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777, у медичній частині обладнано лише один ізолятор для інфекційних хворих, що унеможливлює одночасного розміщення хворих на небезпечні інфекційні захворювання окремо один від одного та інших засуджених.

14. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

15. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги.

16. У порушення вимог Норми належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом МЮУ від 20.02.2012 року №280/5, засуджені в стаціонарі не отримують госпітальне майно (костюм, халат та туфлі госпітальні).

17. Засуджені, які прибувають до стаціонару, не проходять санітарну обробку, як це передбачено пунктом 7 глави 5 розділу II Порядку надання медичної допомоги засудженим, що підвищує ризик поширення інфекційних захворювань серед пацієнтів та свідчить про порушення вимог інфекційного контролю в закладах охорони здоров’я.

18. У кабінетах лікарів відсутнє гаряче водопостачання, робочі місця медичних працівників не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують статтю 19 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” статті 13 Закону України “Про охорону праці”.

19. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Міністерством внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417(далі — Правила), приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

20. У порушення частини 5 статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України, засудженим під час перебування в стаціонарі медичної частини не забезпечено право користування глобальною мережею Інтернет. Відсутність доступу до Інтернету обмежує їхню можливість отримувати інформацію, реалізовувати право на освіту, самоосвіту та підтримувати соціальні зв’язки, що суперечить пункту 63 рекомендацій Комітету (CPT/Inf(93) 12-part).

Рекомендації:

Керівництву ДУ “Полтавська виправна колонія №64

1. Негайно заборонити практику принизливого поводження з новоприбулими засудженими, зокрема, змушування їх до прибирання санвузлів у присутності інших, фіксацію принизливих дій на відео тощо. Провести службову перевірку, виявити причетних осіб та притягнути до дисциплінарної відповідальності.

2. Забезпечити недопущення дискримінації та сегрегації в’язнів за неформальною тюремною ієрархією, припинити практику ізоляції “відторгнутих загалом” та забезпечити рівний доступ до умов утримання, роботи, медичної допомоги та побутових потреб.

3. Забезпечити нічний доступ до туалету для осіб, що утримуються у КДіР, шляхом облаштування санвузлів або системи вільного виходу.

4. Припинити практику замиκання спальних приміщень у денний час, заборону користування ліжками у період відпочинку.

5. Забезпечити відповідну інфраструктуру КДіР, у тому числі облаштування побутової кімнати, сушарки, кімнати для зберігання продуктів і речей, згідно з чинними Нормами забезпечення.

6. Заборонити використання камер площею менше ніж 6 м² або з шириною менше ніж 2 м.

7. Забезпечити належне природне освітлення.

8. Встановити кнопки виклику персоналу в усіх камерах.

9. Забезпечити наявність питної води в ДІЗО.

10. Усунути практику фіксації ліжок в ДІЗО.

11. Обладнати санвузли перегородками на всю висоту.

12. Відновити вентиляцію та пожежну безпеку у лазне-пральному комплексі, заборонити використання саморобних опалювальних приладів, облаштувати пункт фельдшера, відновити облік дезінфекції.

13. Забезпечити приховане носіння спецзасобів персоналом, який контактує з засудженими.

14. Облаштувати прогулянкові дворики з даховим укриттям, забезпечити належну площу для фізичної активності.

15. Встановити поштові скриньки для засуджених у зонах доступу.

Державній кримінально-виконавчій службі України / Департаменту з питань виконання покарань Мін’юсту

1. Розробити та впровадити національну стратегію протидії тюремній ієрархії, насильству та сегрегації серед засуджених, включно з новою моделлю розподілу й оцінки ризиків у КДіР.

2. Забезпечити штатну укомплектованість персоналу колонії, у тому числі медичних, соціальних, охоронних служб. Заборонити 24-годинні зміни персоналу.

3. Розробити типове положення про оплату праці засуджених, яке забезпечить прозорість нарахувань та запобігатиме порушенням ст. 118 КВК України.

4. Здійснити аудит господарських робіт в установах виконання покарань, з метою виявлення прихованої або неоформленої праці засуджених.

5. Підготувати зміни до підзаконних актів, що врегулюють заборону використання камер площею менше ніж 6 м², а також уніфікують технічні стандарти камер, санвузлів, вентиляції.

Державному підприємству “Підприємство ДКВС України №100

1. Укладання строкових трудових договорів має здійснюватися лише у випадках, визначених ч. 2 ст. 23 КЗпП України, з дотриманням принципів недискримінації та прозорості.

2. Забезпечити інформування засуджених про зміст договорів, обов’язкову видачу підписаних примірників та ознайомлення до підписання.

3. Уникати системного поновлення короткострокових договорів, яке має ознаки зловживання — відповідно до ст. 39-1 КЗпП.

4. Забезпечити дотримання норм охорони праці, проведення інструктажів, обладнання захисними засобами, ведення журналів техніки безпеки.

5. Перевірити відповідність умов праці у всіх цехах і майстернях стандартам безпеки, забезпечити проведення інструктажів та надання засудженим ЗІЗ (засобів індивідуального захисту).

Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ)

1. Ініціювати перевірку фактів принизливого поводження, тиску, примусової праці засуджених з боку прокуратури та Мін’юсту.

2. Підготувати спеціальне подання до Мін’юсту з вимогою усунення системних порушень умов тримання, санітарних та трудових стандартів у ПВК-64.

3. Сприяти розробці та впровадженню методичних рекомендацій щодо адаптації Правил Мандели та Європейських пенітенціарних правил у нормативну базу України.

Медична частина № 64 філії ДУ Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України у Полтавській області

1. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у медичній частині № 64 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Полтавській області.

2. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 та інших нормативно-правових актів.

3. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів.

4. Забезпечити належну медичну допомогу особам, хворим на вірусний гепатит С.

5. Виконати вимоги пункту 37 Постанови кабінету міністрів України №285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

6. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

7. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”.

8. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

9. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.

10. Забезпечити надання належної психіатричної медичної допомоги.

11. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

12. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених.

13. Припинити практику використання засуджених як помічників у медичних частинах та установі.

14. Забезпечити медичну частину госпітальним майном (костюм, халат та капці госпітальні).

15. Забезпечити медичну частину необхідним діагностичним обладнанням, в тому числі дентальним рентген-апаратом.

16. Забезпечити дотримання встановленої норми площі з розрахунку для однієї засудженої особи згідно з вимогами статті 115 Кримінально-виконавчого Кодексу.

17. Обладнати протипожежну систему відповідно до встановлених вимог.