"Должен сказать откровенно: начался откат реформ". Что происходит с европейскими изменениями в Украине

Скандальна ситуація з призначенням очільника Бюро економічної безпеки (БЕБ) дуже рельєфно показала те, про що в євроінтеграційних колах говорять вже тривалий час.

Темп реформ, який Україна набрала на початку повномасштабного вторгнення, у 2022-му, радикально знизився.

Понад те, у низці важливих секторів є підстави говорити про ознаки розвороту.

Про це знають і в Брюсселі.

Утім, на рівні керівництва ЄС діє жорстке табу на публічну критику України у часи повномасштабної війни.

А це своєю чергою підштовхує Київ до кроків, які ще більше підривають європейський шлях.

Яким є вихід із цього "зачарованого кола"? Що відбувається з ключовими реформами – зокрема, у питанні правосуддя? Чи є в ЄС реальне розуміння стану справ у Києві? Про це ми поговорили у Римі, перед початком URC-2025, тобто Конференції з питань відновлення України, з Михайлом Жернаковим, виконавчим директором фундації DEJURE, що опікується перш за все реформою системи правосуддя.

Повна версія розмови – у відео на нашому ютюб-каналі.

@video=//www

Це відео варто подивитися, якщо вам цікаве питання руху України до ЄС.

А для тих, хто віддає перевагу читанню, ми підготували текстовий виклад розмови, куди увійшло найважливіше, викладене від першої особи.

"Хто, як не ми, захистить верховенство права в Україні?".

БЕБ, тобто Бюро економічної безпеки, хоч і є одним з ключових органів правопорядку – та це не зовсім фокус роботи організації DEJURE.

Однак за ситуації, яка склалася навколо БЕБ, ми, як і багато колег-експертів, не можемо лишатися осторонь.

Бо я щиро вірю: якщо в Україні не буде нормального Бюро економічної безпеки – то, як наслідок, у нас не буде і відбудови.

Тому що не може бути відбудови економіки країни без верховенства права.

Це не лише моя думка: з року в рік потенційні іноземні інвестори називають стан верховенства права в Україні перешкодою номер один для інвестицій.

А те, що відбулося, повністю суперечить їхнім очікуванням.

Переможцем конкурсу на посаду керівника Бюро економічної безпеки став детектив НАБУ Олександр Цивінський.

Його підтримали міжнародні експерти (попри відкрите бажання влади про заміну кандидата), і комісія передала кандидатуру в уряд на офіційне затвердження.

Втім, 7 липня уряд повідомив про свою відмову від призначення кандидата нібито з безпекових міркувань.

Пояснення цієї відмови досі не представлене.

Закон, що встановлює правила проведення конкурсу на главу БЕБ, не дає уряду право відхиляти кандидатуру переможця.

Це рішення викликало обурення як експертної спільноти, так і бізнес-об'єднань, що закликали уряд виконати вимогу закону і завершити призначення голови БЕБ.

Про це знають і європейські посадовці, тому щойно з нами, з експертами, зустрілася єврокомісарка з питань розширення ЄС Марта Кос.

Її реакція, думаю, скоро буде в публічному просторі, але ми вже почули, як вона до цього ставиться.

З того, що я почув, думаю, що достатньо швидко її позиція з'явиться у публічній площині, а я перекажу лише один момент.

Саме від неї на цій зустрічі пролунала теза, що "якщо ми (тобто Євросоюз.

– ЄП) не захистимо верховенство права в Україні, то хто тоді його захистить".

Думаю, всі розуміють прекрасно: не вступить Україна до Європейського Союзу без правовладдя, без сильної і незалежної судової системи, а також без сильних і незалежних органів правопорядку.

Це просто неможливо.

"Київ дає сигнал: ми не хочемо реформ".

Ті, хто противиться реформам, насправді зривають шлях України до ЄС.

У нас є зобов'язання перед Європейським Союзом та перед іншими міжнародними організаціями.

Вони чітко виписані, з дедлайнами, з тим, що має відбутися.

І, на жаль, далеко не всі з них ми виконуємо.

До того ж час для цього показового зриву щодо БЕБ неможливо було підібрати гірший.

Це зробили за три дні до URC, конференції про відновлення у Римі – а це ключова міжнародна подія, де Україна просить гроші у партнерів!.

При цьому Київ знає, що від завершення конкурсу щодо БЕБ залежить 5 мільярдів доларів, які має отримати бюджет (від МВФ та від ЄС).

Але Київ показово не виконує те, за що нам пообіцяли 5 мільярдів, після чого приходить на конференцію, і каже: "Слухайте, інвестуйте нам грошей".

Каже це, знаючи, що саме БЕБ у нинішньому вигляді – це одна з причин, чому до нас не інвестують.

Належне реформування цього органу – це основа впевненості інвесторів у тому, що їх не будуть "доїти".

А Київ дає сигнал: ми не хочемо його реформувати.

Так, це не єдина проблема.

Інвестори не мають певності у нашій системі правосуддя в цілому.

Але річ у тім, що й за іншими напрямками – біда.

З відборами кандидатів у органи системи правосуддя в останні місяці ситуація дуже складна і дуже погана.

І тут йдеться навіть не про потреби провести нові реформи.

Хоча вони – також на часі.

До прикладу – Верховний суд, де треба провести очищення і набрати нових суддів на посади.

І ми вважаємо, що цей добір має відбуватися за участю міжнародних експертів.

та з їхнім вирішальним голосом у доборі.

Але зараз під питанням не нові зміни, а збереження вже досягнутого.

Маю сказати відверто: почався відкат реформ.

Причому відразу на трьох треках.

І я дуже боюся, що якщо зараз нічого не зміниться – ми заграємося до того моменту, коли вже буде надто пізно.

"Перемогли занадто незалежні".

Поясню, про що йдеться.

Пам'ятаєте "сім пунктів" – список реформ, за виконання яких Україна отримала "авансом" статус кандидата в члени ЄС (його надали разом з умовами щодо проведення цих реформ).

Ці ж сім пунктів одночасно були також передумовами для відкриття перемовин.

Першим пунктом у цьому списку була нова процедура добору суддів Конституційного суду за участю міжнародників.

Другий пункт містив відразу дві умови: це перезавантаження Вищої кваліфікаційної комісії судів (ВККС) та Вищої ради правосуддя (ВРП).

Отже, зараз по всіх трьох органах зараз відбувається або відкат, або прямі атаки та намагання зруйнувати досягнуте.

По Конституційному суду ситуація має дуже високі шанси розвинутися в таку, як ми бачимо навколо БЕБ.

Конкурс за участю міжнародних експертів відбувся.

За квотою президента конкурсна комісія, створена за участю міжнародників, обрала трьох кандидатів у судді КС.

На День Конституції президент пафосно призначив одного з них на посаду судді Конституційного суду – що однозначно добре, адже це розблокувало КС, що був недієздатним через відсутність кворуму.

Але у мене питання: а чому лише одного, а не трьох?.

Адже всі три кандидати, обрані комісією – дуже достойні, всіх трьох можна було призначати.

Але призначили чомусь тільки одного.

Єдине, що я можу припустити – що двох інших готуються "завернути" всупереч закону.

Адже причин, чому Зеленський не призначив трьох суддів за своєю квотою, немає.

А ці призначення дуже потрібне, адже зараз у Конституційному суді є лише мінімальний кворум, 12 суддів.

Отже, якщо хтось захворів, чи не прийшов – Конституційний суд не може засідати.

А я повторюся: цю процедуру ми створили як частину зобов'язань у рамках кандидатства у ЄС.

І якщо тут у Римі чи на будь-якому іншому майданчику хтось дорікне, що президент Зеленський виконує зобов'язання перед ЄС лише на одну третину – то буде складно опонувати цьому меседжу.

Де-факто наразі так і є.

Але в КС є також дві вакансії суддів за квотою Верховної Ради.

Там теж відбувся незалежний добір, є кандидати – але вже майже пів року Верховна Рада їх не призначає.

Комітет ВР з питань правової політики під головуванням Дениса Маслова від "Слуги народу" каже, ніби вони чекають від дорадчої групи експертів якісь документи – які їм ніхто не зобов'язаний був надати.

По суті, роблять все, щоб не призначати цих суддів.

Чому? А тому, що у незалежному доборі перемогли "занадто незалежні" кандидати.

Словом, відбувається те саме, як і з Бюро економічної безпеки.

У судовій реформі маємо атаки на сформовані механізми.

Є купа кримінальних справ за зверненнями депутата Бужанського.

Відбуваються обшуки у заступника голови ВККС (реформованої в процесі євроінтеграції), обшуки у самій Вищій кваліфкомісії суддів.

І все це – за пару днів до того, як ВККС мала провести оцінювання деяких суддів Печерського суду і окружного адмінсуду.

Інший тип атаки – на Вищу раду правосуддя.

Зараз у ВР зареєстрований законопроєкт, який пропонує такі зміни до дисциплінарних процедур (тобто порядку притягнення суддів до відповідальності), який вбивають цей інструмент.

Абсолютно неефективні процедури, за якими неможливо було би звільнити найодіозніших суддів.

Закриття наявних справ.

Навіть штрафи для тих, хто подає скарги!.

І цей законопроєкт подав вже згаданий глава комітету Маслов!.

Що це, як не відкат?.

"ЄС не може відкрито критикувати Україну".

Європейський Союз чудово обізнаний про ситуацію.

Ви кажете про документ профільного директорату Єврокомісії – я теж його бачив.

Позиція дуже чітка.

Брюссель наполягає, що потрібна реформа Верховного суду, і там мають бути міжнародні експерти.

"ЄП": ЄК рекомендує Україні запровадити "спеціальну процедуру перевірки декларацій доброчесності суддів вищих спеціалізованих судів та Верховного суду.).

Механізм декларацій доброчесності при цьому, щоб мати ефективність – має дивитися не на рік назад, як пропонує дехто, а на всю кар'єру судді.

Це правильна, здорова позиція Єврокомісії, і вона показує дійсні пріоритети Європейського Союзу.

Ще один вимір проблем, про який знає Брюссель – це те, що у міжнародних експертів у низці органів закінчилися повноваження.

Так передбачено законодавством, оскільки участь міжнародників у відборі членів ВККС, суддів тощо від початку розглядали як тимчасовий захід.

І у 2021 році була думка, що за пару років вдасться перезавантажити судову систему і міжнародна участь буде не потрібна.

Але цього не сталося.

І якщо зараз не продовжити час роботи міжнародників – то замість них нових членів реформованих органів надалі призначатиме нереформована Рада суддів, або Рада адвокатів, яку досі очолює соратниця Медведчука Лідія Ізовітова, представники нереформованої прокуратури тощо.

Якщо це станеться і у ВККС зайдуть представники Медведчука, старої "суддівської корпорації" тощо – то на що будуть схожі майбутній відбір суддів і аналіз їхніх дій? Це зруйнує вже проведені реформи.

Отже, Євросоюз розуміє, що ці речі треба терміново лагодити.

А нам треба зрозуміти, що Євросоюз – це про інституції та про верховенство права.

Якщо цього не буде, то не буде і подальшого руху України до ЄС.

І питання зовсім не в Угорщині, це буде важливо для багатьох інших країн, які не дозволять цей подальший рух України до членства, а тим більше її вступ до ЄС.

Так, зараз, очевидно, є проблема з публічною комунікацією.

ЄС не може відкрито критикувати Україну.

Бо будь-яку критику можуть взяти на прапор вороги.

Але ми й не просимо про публічну критику.

Головне – оцінювати адекватно, що відбувається.

Бо дозволивши Україні "відкати", закривши очі на БЕБ – вони можуть зробити нам ведмежу послугу та ініціювати рух до "грузинського сценарію", коли все затягується незрозуміло на скільки років, з'являється євроскептицизм, а до політики повертаються партії, які кажуть: "Ми не то щоб за Росію, але…".

І ми чудово знаємо, чим це може закінчитися.

Записав Сергій Сидоренко,.

редактор "Європейської правди".