Супергерой з надлюдськими здібностями: на фронті Росія вбила талановитого Станіслава Гуменюка

Воїн загинув унаслідок російського ракетного удару. Про це повідомляє 24 Каналіз посиланням на ДАЗВ та Чорнобильський РЕБЗ.

Що відомо про життєвий шлях Станіслава Гуменюка

Станіслав Гуменюк уродженець села Новобратське Чоповицької громади.

У 1992 році закінчив Київський державний педагогічний інститут імені Драгоманова.

За фахом він був учителем української мови та літератури, працював за професією. Згодом був заступником головного редактора газети "Директор школи" та начальником відділу освіти, культури та спорту виконавчого комітету Чоповицької селищної ради.

Ще задовго до російської агресії він протистояв усьому російському – мові, музиці, культурі.

️З початком війни у 2014 році Станіслав Гуменюк активно волонтерив, а у 2015 – пішов на фронт добровольцем.

У 2016 звільнився, але продовжував волонтерську діяльність.

У 2018 році приєднався до колективу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. А до 2021 працював у відділі інформаційно-просвітницької роботи фахівцем з екологічної освіти.

Разом з колегами він вивчав Чорнобильську зону, робив унікальні світлини та писав тексти.

Роботи Станіслава Гуменюка / Фото, опубліковані ДАЗВ

У 2024 році Станіслав Гуменюк повернувся на фронт. Він служив у 153 ОМБр. Загинув на Херсонському напрямку.

У травні 2026 року йому б виповнилося 60 років.

Про Станіслава Григоровича відгукуються як про людину з великої літери, незламного патріота та "супергероя з благородною душею і занадто людськими здібностями".

Людина багатогранна: активіст, співак, композитор, волонтер, учитель, ініціатор руху "Врятуємо Полісся!", фотограф. Саме він подарував нам чимало світлин – душевних, теплих, з любов’ю до природи. Його погляд через об'єктив був сповнений щирості та поваги до краси. Частина цих фото й досі живе на сторінках Чорнобильського заповідника, зберігаючи відлуння світла, яке він залишив по собі,
– поділилися спогадами його колеги.

Науковець ЧРЕБЗ Денис Вишневський зауважив, що полеглий воїн був легкий на підйом і авантюри.

"Пам'ятаю, як у липні 2018 вирішили відзняти світанок і затемна виїхали на корогодську пожежно-спостережну вишку. У листопаді того ж року він возив нас у сутінках ближньою зоною, а ми за допомогою альфа-детектора шукали "гарячі плями" для польового експерименту в рамках японського "космічного" дослідження", – пригадав він.

У Чоповицькій громаді Станіслав Григорович був шанованою особистістю. В останню путь його проводили всім селом Новобратське.