Інтерв’ю з Хуаном Матою: Я обожнюю Рашфорда. Хочу, щоб у нього все вийшло саме в МЮ

Хуан Мата знову дивує — цього разу не на полі, а на виставці Football City, Art United у Манчестері, де футбол перетинається з мистецтвом. В ангарі Aviva Studios він представив проєкт, що народився випадково. "Футбол і мистецтво — це про самовираження, вплив на суспільство і бажання вчитися новому", — каже Мата.

До експозиції долучилися й інші зірки: Елла Тун створила маску у вигляді шетландського поні, а Синдзі Кагава зобразив Вейна Руні в стилі манґи. Також участь взяв Ерік Кантона.

І навіть після дев’ятимісячної паузи в кар’єрі та сезону в Австралії, Мата лишається тим, хто грає красиво — на полі й поза ним.

Хоча його команда, Вестерн Сідней Вондерерс вилетіла у чвертьфіналі плей-оф, сезон завершився іншою приємною новиною — Реал Ов’єдо, клуб його дитинства, вперше за 24 роки повернувся до Ла Ліги. При згадці про це Мата піднімає кулак і вигукує: "Нарешті!"

Через зайнятість він не зміг бути на вирішальному матчі, але святкував перемогу разом із рідними, друзями й капітаном клубу Санті Касорлою. Обоє ще у 2012 році стали акціонерами Ов’єдо, коли клуб був на межі банкрутства.

"Я особливо радий за Касорлу — кращої людини у футболі годі й шукати. Він пережив стільки труднощів, і якщо хтось і заслуговував на цей момент — то саме він", — каже Мата.

А як щодо іншого дому Мати — міста, де він провів вісім з половиною років? Де б він не був, його постійно тягне назад.

"Я люблю Манчестер. Люблю клуб. Люблю людей. І вдячність, яку я там відчував, — вона була щирою", — каже він.

Зараз, повертаючись до міста, Мата може спокійно оцінити свою кар’єру на Олд Траффорд. За нею — три великих трофеї, вирішальний гол у фіналі Кубка Англії, легендарна перемога на Енфілді. Але його роки в клубі збіглися з періодом занепаду Юнайтед після епохи домінування. І за три роки після його відходу, попри ще кілька трофеїв, ситуація тільки погіршилася.

"Я сподівався, що після мого відходу з новими гравцями й тренерами все почне налагоджуватись", — зізнається Хуан. — "Не зрозумійте неправильно — клуб вигравав, але вимоги тут настільки високі, що цього недостатньо".

Мата говорить дипломатично — на його думку, справа більше в зовнішніх чинниках.

"Футбол став дуже конкурентним. Усі клуби прогресують, мають більші бюджети, кращих гравців... Щоб перемагати, потрібні великий тренер і потужна клубна культура".

І Мата вважає, що Рубен Аморім може стати саме таким тренером для Юнайтед.

"Звідси, з далекої Австралії, у мене склалося враження, що він заряджений енергією. І це саме те, що потрібно клубу".

Особисто вони ще не знайомі — через відстань. Але Мата дивиться його пресконференції і йому подобається те, що бачить:

"У нього є ентузіазм, енергія, пристрасть до своєї справи і бажання допомогти клубу. Я таке дуже ціную".

Частиною змін, які проводить Аморім, стало усунення з основи й, можливо, майбутній відхід Маркуса Рашфорда. Як повідомляє The Athletic, клуб дозволив йому та ще чотирьом гравцям із невизначеним майбутнім — Санчо, Антоні, Маласії та Гарначо — приєднатися до тренувань пізніше. 

Рашфорд, який до того ж втратив десятий номер (його отримав новачок Матеус Кунья), — гравець, за розвитком якого Мата спостерігав від самого початку ще в академії.

"Я пам’ятаю його перше тренування з нами. Я його обожнюю. Називав його "чудо-дитиною", — згадує Хуан. — "Він грав без страху. Було відчуття, що у свої найкращі моменти він здатен виграти матч самотужки".

Саме тому Мата щиро хоче, аби Рашфорд залишився в клубі:

"Як фанат Манчестер Юнайтед і друг Маркуса, я дуже хочу, щоб у нього все вийшло саме тут. Це ж його клуб, його дім з дитинства", — каже Мата. — "Я не знаю, як буде, але якщо він залишиться, буде щасливим і знову отримає задоволення від гри — це буде виграш і для нього, і для клубу".

У Манчестер Юнайтед зараз час змін — і болючих змін. Мата особисто знає багатьох працівників клубу, які втратили роботу через два раунди скорочень за останній рік.

"Мені важко щось коментувати, адже я не всередині й не бачу все на власні очі. Але правда в тому, що в клубі зараз відбуваються зміни. Я лише сподіваюся, що вони принесуть користь — бо я щиро хочу для клубу тільки найкращого", — каже він.

На його думку, одне точно не повинно загубитися в цій турбулентності — це культура.

"Для мене завжди було важливо розуміти, де я перебуваю. Це дуже допомагало. І я досі це практикую — навіть зараз, в Австралії, хоча ситуація зовсім інша", — ділиться Мата. — "Це надзвичайно важливо — і з точки зору клубу, і з точки зору гравця".

І справді, в Манчестері він інтуїтивно відчував цю невидиму нитку, що поєднує футбольний клуб із життям міста навколо — від пабів і парків до артгалерей. І тому не дивно, що саме ця спільна культура та історія, яка з неї випливає, дає йому найбільше надії на майбутнє.

"Я оптиміст, бо справді вірю: цей клуб занадто великий, занадто сильний і занадто якісний, щоб не бути там, де він є сьогодні", — наполягає Мата. — "Я дуже хочу, щоб це сталося якнайшвидше. Не знаю, скільки часу знадобиться, але я впевнений: Манчестер Юнайтед обов’язково повернеться туди, де йому належить бути".

The Athletic