Трамп возобновляет помощь ВСУ, но надолго ли? Что влияет на политику США по Украине

Після тижня мовчання Сполучені Штати розблокували постачання зброї Україні.

"Ми будемо змушені надіслати більше зброї, насамперед оборонної, адже вони зазнають дуже сильних ударів.

У цьому хаосі гине дуже багато людей", – прокоментував це рішення президент США Дональд Трамп.

Але чи означає це, що зовнішня політика Сполучених Штатів нарешті почала повертатися до більш проукраїнської?.

Проти цього грає не лише проросійська "фракція" в нинішній адміністрації, а й логіка передвиборчої боротьби.

Дії, що суперечать передвиборчим обіцянкам президента, можуть викликати несприйняття серед його ядерного електорату, а цього Дональд Трамп волів би уникнути.

На яку допомогу США тепер може розраховувати Україна? Чи здатні наші європейські союзники вплинути на позицію Трампа? І як на неї може вплинути недавній конфлікт з Ілоном Маском?.

Усі ці питання ми поставили директору Центру міжнародних досліджень, доценту кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова Володимиру Дубовику.

Розворот Трампа?.

Рішення Трампа відновити постачання зброї Україні можна було очікувати.

Таке вже було, а головне, нинішня пауза не супроводжувалася ніякими меседжами до України.

Наразі все виглядає так, що ця зупинка була частиною великого рішення, яке було прийняте ще у червні, але запрацювало тільки зараз.

І головне – воно стосувалося всіх країн.

Але потім міністр обороні Піт Гегсет якось перестарався в його реалізації – і довів ситуацію до такого стану.

До речі, в американській пресі попередню зупинку в постачанні зброї Україні також пов’язували з ініціативою Гегсета, при тому, що чітко такого наказу Трамп йому не давав.

Тому й зараз висловлювали припущення, що й нинішня призупинка є ініціативою Гегсета, і що Трамп не давав йому відповідного наказу.

Наразі можна припускати і те, що це була така гра, і те, що причиною є хаос в адміністрації Трампа.

З одного боку, Трамп міг відсторонитися від цього, щоб мати аргумент про всяк випадок, мовляв, "це не я, я не в курсі, ми нічого не зупиняли".

А з іншого – немає сумнівів у тому, що Гегсет абсолютно некомпетентний для своєї посади, а на додачу – з Пентагону звільнили багатьох компетентних спеціалістів.

Хай там як, а це рішення викликало багато критики, і не лише від України та Європи, але й внутрішньої, в тому числі від частини республіканців.

Тому продовження зупинки зброї стало для Трампа політично невигідним.

Тим більше – що вже не так і багато залишилося доставити в Україну з пакета, схваленого Конгресом ще минулого року за президента Джо Байдена.

Щодо наступних етапів військової допомоги, то тут не варто особливо сподіватися на продовження постачань, принаймні безкоштовних.

Варіант із продажем цієї зброї наразі виглядає найоптимальнішим для нас.

Щодо того, чи стало це рішення Трампа початком розвороту його зовнішнього курсу, то тут я би радив не поспішати.

Так, зараз він трохи жорсткіше критикує Путіна, висловлює трохи більше симпатії Володимиру Зеленському та Україні, але, як на мене, цього ще недостатньо для тверджень, ніби у Трампа відбувається якась еволюція поглядів.

Почекаємо наступних кроків президента США.

Це і поновлення військової допомоги, і нові ініціативи щодо тиску на Росію, зокрема – зелене світло санкційному законопроєкту Ліндсі Грема.

Інакше можна очікувати продовження нинішньої політики Трампа, коли він то скаже щось позитивне про Україну, але незабаром – зупиняє поставки зброї, потім його переконують розблокувати допомогу Києву, він знову каже щось позитивне про Україну або Зеленського – і знову по колу.

Зброя від США.

Звичайно, було б добре отримати від Сполучених Штатів не лише згоду продавати зброю для України, а й хоч якийсь пакет допомоги.

Але, мабуть, не з цим президентом і не з цим Конгресом.

Суто теоретично можливий сценарій, що Трамп настільки розчарується в Путіні і буде сповнений симпатією до Зеленського, що дасть команду підтримати Україну.

І такий законопроєкт він без зусиль проведе у Конгресі.

Але я не думаю, що президент США так робитиме.

Все ж таки для Трампа Путін – щось святе, а угода з Росією стала певною мірою ідеєю фікс.

А на додачу він має доволі уставлену позицію, що Україна – це така дрібниця, якою можна пожертвувати.

Варіант продажу зброї є цілком реалістичним, він відповідає ментальності Трампа.

Однак і цей варіант не є гарантованим.

Трамп може сказати: американську зброю хочуть купити багато різних країн у світі, тож навіщо ставити Україну у пріоритет, якщо цю зброю можна продати іншим країнам за тими ж цінами, а на додачу – не йти на погіршення відносин із Путіним.

Це створює ризики для нас, проте я думаю, що зрештою Трамп надасть дозвіл на те, щоби процес придбання зброї налагодився.

Хто впливає на Трампа.

Нинішній тиск на президента США з боку європейських союзників демонструє, що навіть у ситуації, коли європейські країни не сприймаються Трампом як ідеологічні союзники, він не хоче залишатися у повній ізоляції.

З одного боку, Трамп прагне зламати існуючий світовий порядок, зокрема – він не приховує, що розглядає ЄС майже як ворога США.

І в цьому контексті великим успіхом було те, що на останньому саміті НАТО вдалося обійтися без скандалу.

Але з іншого боку, якщо Емманюель Макрон, Кір Стармер та інші почнуть просто його відкрито критикувати, то це буде дуже неприємно для Трампа.

Так, він буде їм відповідати своїми постами, але все одно – він не хоче опинитися в повній ізоляції від Європи.

А тому Трамп змушений дослухатися до своїх союзників.

Ще один момент.

Хоча у Трампа є позиція з багатьох питань, але він ніколи особливо не вдавався у дрібниці і ніколи глибоко не думав про зовнішню політику, зокрема про війну Росії проти України.

А отже, не розуміє всіх деталей та складностей.

І тому спілкування європейців із Трампом все-таки робить свою справу.

Так само – як і спілкування із Зеленським.

Щонайменше, він не лише отримує проросійські наративи і російський погляд на справи від Стіва Віткоффа чи ще когось, а й проукраїнську точку зору – або напряму від України, або від представників країн, які нас підтримують.

Звичайно, з Трампом не буде такого, як було з Бараком Обамою – коли він нарешті схилився до рішення надавати Україні летальну зброю, але з Європи терміново прибула Ангела Меркель та зуміла його переконати.

І це при тому, що в команді президента США також схилялися до думки про необхідність таких поставок.

З Трампом такого не буде – жоден із європейських лідерів не має такого впливу, щоб переконати його змінити своє рішення.

Але їхня позиція все одно певною мірою впливатиме на Трампа.

Суперечки в оточенні Трампа.

Попри те, що з оточення Трампа немає явних витоків, які б свідчили про боротьбу в його команді, але певні сигнали про це вже ж є.

Усі ці сигнали дуже конфіденційні, оскільки Трамп не любить, коли хтось має позицію, яка відмінна від його.

Достатньо пригадати Майка Волца, який був радником з національної безпеки, але за низкою позицій, зокрема – по Ізраїлю, мав іншу думку, аніж Трамп.

І він пішов з посади і тепер його пропонують на представника США в ООН.

Тому ми мало знаємо про фракції всередині адміністрації Трампа, але принаймні час від часу чуємо через американську пресу, що в цій команді є ті, хто відстоює відновлення відносин з Росією, побудову партнерства, навіть незважаючи на продовження РФ агресії проти України.

І Трамп, як я думаю, сам схиляється до такої точки зору.

Добре, що команду Трампа покинув Ілон Маск.

Проте тут є свої підводні камені.

Не виключено, що тепер він зможе більш активно критикувати Трампа, в тому числі – у питанні України.

Але в команді Трампа є й інші.

Є держсекретар Марко Рубіо, який дуже обережний.

Він зараз має більше впливу в адміністрації – саме завдяки своїй обережності.

Він напряму не суперечить Трампу, але можна уявити, що у спілкуванні з президентом, Рубіо скидає йому якісь ідеї, підводячи до думки, що Україну не можна лишати напризволяще.

Напевно, є й інші люди в адміністрації.

Також Трамп чує голоси ветеранів Республіканської партії.

І хоча вони також демонстративно кажуть, що не будуть втручатися в процес прийняття Трампом рішень, вони все одно висловлюють свою позицію.

І Трамп також вимушений з цим рахуватися.

Однак в цілому, думаю, в оточенні Трампа все одне домінує орієнтація на пріоритетність відносини з Росією.

Але при цьому, через нинішню боротьбу реалізувати цей план стає все складнішим.

Маск та його партія.

Розрив Маска із Трампом був очікуваним, зважаючи на їхні амбіції.

Чи стала розбіжність у поглядах на "великий красивий законопроєкт" реальною причиною цього розриву? Певною мірою, так.

Все-таки ідеологічно Маск дійсно ближче до фіскальних консерваторів, тобто – консерваторів, для яких головним питанням є скорочення бюджетного дефіциту.

Маск тяжіє до цього табору і збирає навколо себе таких людей, багато таких людей в Америці, які є консерваторами і підтримували Трампа насамперед через призму необхідності скорочення державних витрат.

І для частини цих людей Маск вже став героєм.

Але головна причина "розлучення" – особиста.

Маск хоче довести, що минулорічна перемога Трампа є його заслугою, але Трамп його не цінує.

Можливо, всі заяви Маска про створення нової партії – просто елемент торгів.

І якщо він отримає, наприклад, безподатковий режим для електромобілів, то він може відмовитись від цього плану.

Але якщо Маск налаштований серйозно, то в нього є всі необхідні ресурси для розкрутки своєї партії.

Жодна партія, яка претендувала на статус третьої сили у США, не мала подібних ресурсів.

Маск погрожує, що буде шукати опонентів та підтримувати їх проти всіх конгресменів, що голосували за "великий красивий законопроєкт".

І звісно, тепер багато людей у Республіканській партії затамували подих та чекають, чим ця "мильна опера" закінчиться.

Адже попри те, що наразі Трамп контролює партію, якщо Маск буде вкладати серйозні ресурси, то можна очікувати появи не лише республіканців-трампістів, а й республіканців-маскістів.

Інше питання, що такий розвиток подій не виглядає добрим для України.

Якщо Маск справді збирається будувати партію або платформу, то в ідеологічних суперечках з Білим домом можливі розбіжності у зовнішній політиці.

Зокрема – щодо України.

Бо якщо якась підтримка Україні буде надаватися, то Маск та інші можуть критикувати це.

І так само критикувати інші рішення Трампа.

Наприклад – нещодавній удар по Ірану.

Підготовка до проміжних виборів.

До виборів 2026 року Трамп йде із масою проблем.

Насамперед тому, що з усіх його обіцянок якийсь позитив (звичайно – для його виборців) виходить лише у сфері боротьби з нелегальною міграцією.

Тому він робить ставку саме на це, в тому числі – збільшуючи фінансування для АІС, служби, яка затримує нелегалів і депортує їх з країни.

Усі інші обіцянки – скорочення державних службовців, зменшення видатків на медичне страхування, приборкання інфляції – не стали для Трампа успіхом.

А тому він про ці теми намагається нічого не казати у своїх виступах.

Тому вже на проміжних виборах 2006 року Трамп буде дуже вразливим.

Тим більше, що, скоріш за все, нинішня тарифна війна призведе до ще більшого прискорення інфляції, яку наразі ще вдається тримати під контролем.

І якщо ситуація буде такою – аналогія з Байденом буде очевидною.

Був дідусь Джо, а тепер – дідусь Дональд, але обидва не могли взяти під контроль інфляцію.

Але цього замало для того, щоб переконати тих, хто вагається.

Тому президент зараз тестує нові ідеї, наприклад – інвестиційний гаманець із тисячею доларів кожному немовляті.

І це, до речі, зможе спрацювати.

Трамп, хоч і не є занадто глибокою людиною, чудово відчуває, які популістські ініціативи можуть спрацювати.

Наприклад, під час пандемії допомога американцям надавалася з особистим підписом Трампа.

Жоден інший президент так не робив, і так само не робив і Байден.

Але цей популістський крок зайшов – американці запам'ятали, що саме Трамп підтримував їх під час пандемії.

Спілкувався Юрій Панченко,.

редактор "Європейської правди".