Отруєна вода і тонни токсичних відходів: яка ціна рідкоземельних металів Китаю

Баян-Обо, місто, про яке мало хто чув, від якого повністю залежить сучасне життя. Воно отримало свою назву від району, в якому воно розташоване. І тут знаходиться половина світових запасів групи металів, відомих як рідкоземельні елементи. Вони є ключовими компонентами практично всього, що ми вмикаємо: смартфони, Bluetooth-колонки, комп'ютери, екрани телевізорів, навіть електромобілі, пише видання ВВС, журналісти якого побували в Баян-Обо.

Це домінування дає Пекіну величезні важелі — як економічні, так і політичні, наприклад, коли він веде переговори з президентом США Дональдом Трампом про тарифи. Але Китай заплатив за це високу ціну.

Два основні центри видобутку рідкоземельних елементів КНР — це Баян-Обо на півночі та Ганьчжоу в провінції Цзянсі на півдні.

Журналісти зазначають, що виявили штучні озера, сповнені радіоактивного мулу, і почули заяви про забруднену воду та ґрунт. А також зіткнулися з поліцією, яка забороняла знімати і вимагала видалити вже відзнятий матеріал.

Машини постійно полюють за рідкоземельними елементами, званими неодимом і диспрозієм, які використовуються для створення потужних магнітів для різних сучасних технологій, від електромобілів до жорстких дисків комп'ютерів.

Щоб знайти ці рідкоземельні елементи, машини знімають верхній шар ґрунту шар за шаром, піднімаючи шкідливий пил, частина якого містить високі рівні важких металів і радіоактивних матеріалів.

Шахта розташована у великій посушливій місцевості Внутрішньої Монголії, за дев'ять годин їзди від столиці, Пекіна. Станом на 1999 рік відкриті розробки вже створили величезні звалища. Так, видобувши одну тонну рідкоземельних металів, Китай виробляє дві тонни шкідливих відходів.

За 25 років площа родовища збільшилася вдвічі: у міру розширення площі видобутку збільшилися і площі відстійників.

Далі на південь, у гірничодобувному центрі Ганьчжоу, на крутих, розмитих вершинах пагорбів розміщені невеликі круглі бетонні ставки, повні токсичних відходів, або "хвостів", — це "ставки вилуговування", де шахтарі вприскують тонни сульфату амонію, хлориду амонію та інших хімікатів у землю, щоб відокремити рідкісноземельні метали від навколишнього ґрунту.

Колись у цьому окрузі було понад тисячу ділянок видобутку, деякі з яких були незаконними. Компанії отримували те, що їм було потрібно, з однієї копальні, а потім переміщалися в іншу.

Потім 2012 року китайський уряд втрутився, щоб регулювати, різко скоротивши кількість видаваних ними ліцензій на видобуток. Але відходи нікуди не поділися.

Так на південь від Баян-Обо в місті Баотоу і навколо нього протягом десятиліть, що передували 2010 року, у жителів села діагностували деформації кісток і суглобів, спричинені надто великим вмістом фтору у воді та гострою токсичністю миш'яку.

Більшість із них жили недалеко від греблі Вейкуан, штучного озера, побудованого для скидання відходів гірничодобувної промисловості в 1950-х роках. Відтоді влада переселила жителів села з цього місця, але хвостосховище завдовжки 11 км, як і раніше, повне сірого глинистого шламу, зокрема радіоактивного торію.

Дослідження показують, що ця токсична суміш може повільно просочуватися в ґрунтові води і переміщатися в бік Хуанхе, другого за величиною в Китаї і ключового джерела питної води для півночі країни.

Оскільки попит на кишенькові гаджети, електромобілі, сонячні панелі, апарати МРТ і реактивні двигуни стрімко зростає, зона видобутку тільки розширюється. Фермери ставляться до шкідливих виробництв філософськи.

"З рідкоземельними металами тепер є гроші. На копальнях платять 5000 або 6000 юанів (837 доларів США) на місяць", — сказав один із них, визнавши, що розводити коней, як це було раніше прийнято, тепер невигідно.

Нагадаємо, вчені виявили за 1200 км від узбережжя Бразилії в Атлантичному океані те, що мільйони років тому було тропічним островом. Тепер це частина підводного гірського плато. І на затопленому острові повно рідкоземельних елементів.

Також Фокус писав про те, коли, можливо, в Україні почнуть видобувати рідкоземельні елементи.Відомо, що тільки на пошук родовищ піде близько 10 років.