Чому Південний Кавказ став новою ціллю РФ і що може їй завадити

За останні роки – коли всі ресурси й увага Росії були зосереджені на війні проти України та конфронтації із Заходом – країни Південного Кавказу істотно посилили свою незалежність і почали виходити з російської орбіти.

Росія прагне повернути повний контроль над Південним Кавказом.

Про те, чому ця спроба може обернутися для неї повною втратою регіону, читайте в колонці голови партії Народний фронт Азербайджану Алі Керімлі Кавказький контрнаступ: навіщо Путіну знадобився конфлікт з Азербайджаном.

Далі – стислий її виклад.

Автор колонки підкреслює, що нинішня російська влада фактично оголосила завдання повернення Південного Кавказу в орбіту Кремля пріоритетним.

За його словами, у Грузії можливості Москви обмежені через окупацію частини територій.

І хоча сьогоднішній уряд "Грузинської мрії" – найбільш лояльна до Росії адміністрація, у Грузії не може бути уряду, який відверто і відкрито назве Росію союзником.

"Саме тому основний напрямок імперських зусиль Кремля цього літа зосередився на Азербайджані та Вірменії", – констатує голова партії Народний фронт Азербайджану.

Він нагадує, що спочатку у Вірменії було запущено спробу дестабілізації з метою повалення уряду Пашиняна.

До антиурядової кампанії були залучені Вірменська апостольська церква і російсько-вірменські олігархи.

Поки що уряд Пашиняна успішно відбиває спроби проросійських сил влаштувати державний переворот.

Але Москва, додає Алі Керімлі, не відмовиться від цих планів – вони можуть затягнутися надовго.

"В Азербайджані Москва обрала іншу тактику – жорсткий тиск, покликаний примусити Баку до покори", – пише автор колонки.

Масові арешти (понад 50 осіб) і жорстокі вбивства двох азербайджанців у Єкатеринбурзі стали частиною стратегії тиску на азербайджанську владу.

Алі Керімлі впевнений, що у Кремлі прекрасно розуміють: в Азербайджані важка соціальна ситуація, а повернення мільйонів азербайджанців із Росії може створити серйозну напруженість.

Саме тому удар було завдано по найбільш вразливому місцю, вважає опозиційний азербайджанський політик.

"Відповіддю Баку на тиск Кремля стали не поступки, а арешти російських громадян в Азербайджані", – звертає увагу голова партії Народний фронт Азербайджану.

За його словами, президент Азербайджану Ільхам Алієв починає усвідомлювати, що бути союзником Росії може бути навіть небезпечніше, ніж бути її противником.

"Москва до такого розвитку подій не була готова", – вважає автор колонки.

Водночас видно, що обидві сторони намагаються не загострювати конфлікт до межі.

Обидві сторони, як припускає Алі Керімлі, не прагнуть спалити всі мости.

"Ми, азербайджанська опозиція, зокрема партія Народного фронту Азербайджану і Національна рада демократичних сил, розглядаємо імперські амбіції Росії як серйозну загрозу для нашої країни.

Ми вимагаємо денонсації декларації про союзництво, підписаної Алієвим з Путіним 22 лютого 2022 року", – наголошує політик.

Він вважає, що разом з цим має відбуватися активна інтеграція Азербайджану до Європейського Союзу: "Тільки зближення з Європою може посилити гарантії нашої державної незалежності, забезпечити сталий економічний розвиток і реальні гарантії прав і свобод людини в Азербайджані".

Ще один удар по імперській стратегії Кремля цього літа, переконаний автор колонки, – це рішення відразу двох народів Південного Кавказу, які століттями зіштовхувалися один з одним з волі Москви, відмовитися від війни.

Вірмени й азербайджанці більше не хочуть догоджати Кремлю кров'ю.

Докладніше – в колонці Алі Керімлі Кавказький контрнаступ: навіщо Путіну знадобився конфлікт з Азербайджаном.