Будинки за часів СРСР: які типи квартир були та рейтинг від найгірших до найкращих

Про радянські будинки - від найгіршого до найкращого - розповів у тіктоці рієлтор Олексій Романов, інформує 24 Канал.

Рейтинг квартир у СРСР від рієлтора

За словами експерта, найгіршими в часи СРСР були готельки, трохи кращими були хрущовки, за ними йшли будинки серії 464, 134 та інших, далі – чешки, спецпроєкти 1970-х років, сталінки та совміни. Найкращими ж були квартири у царських будинках.

Готелька

Це житлове приміщення, яке зазвичай має вигляд малогабаритної однокімнатної квартири або кімнати з власною кухонною нішею та санвузлом.

Готельки – це багатоповерхові панельні або цегляні споруди висотою від 3 до 16 поверхів. На кожному поверсі розташовані від 10 до 40 квартир. Найчастіше готельки складаються з однієї секції, хоча трапляються й багатосекційні варіанти, зазвичай п’ятиповерхові.

Готельки зводили як тимчасове житло для працівників великих заводів і промислових підприємств. Вони були проміжним етапом у житловій системі: від гуртожитку через готельку до повноцінної квартири.

Масове зведення будинків із житлом готельного типу в Радянському Союзі розпочалося у 1960 – 70-х роках.

Квартири в готельці / Фото DIM.RIA

Хрущовки

Трохи кращими, як зауважує експерт, були хрущовки. Це типові п'ятиповерхові житлові будинки, зведені з цегли або панелей, що почали активно будувати в СРСР у період правління Микити Хрущова. Саме на його честь ці будівлі й отримали свою назву. Їм характерна відсутність технічного поверху, ліфта та сміттєпроводу.

Залежно від року спорудження, планування квартир могло дещо відрізнятися. У таких помешканнях зазвичай встановлювали газові плити, іноді – ще й газові колонки для нагріву води. Підлоги покривали паркетом або паркетною дошкою. Під'їзд був одностороннім, а сходові марші поєднувалися з міжповерховими майданчиками. Як правило, на кожному поверсі були 3 –4 квартири.

Майже у всіх квартирах кімнати були прохідними. Санвузли – переважно суміщені. Загальна площа квартир – невелика.

Квартири-хрущовки / Фото rise.lviv.ua

Чешки

Далі йдуть чешки – це тип житлових квартир у багатоповерхових будинках, які почали масово зводити в СРСР наприкінці 1960-х – у 1980-х роках. Вони стали логічним розвитком після хрущовок і вирізнялися покращеним плануванням та комфортом проживання. Назва "чешки" походить від того, що проєкти цих будинків були запозичені або адаптовані з чехословацьких зразків.

У порівнянні з хрущовками, чешки мали просторіші квартири з ізольованими кімнатами, більшими кухнями (зазвичай 7–9 квадратних метрів), окремим санвузлом і зручнішими коридорами. Висота стель також була трохи більшою, що створювало відчуття простору. Будинки зазвичай мали 9 поверхів, були оснащені ліфтами та сміттєпроводами, а також мали технічний поверх і плоский дах.

Квартири-чешки / Фото DIM.RIA

Сталінки

Це житлові багатоквартирні будинки, зведені у СРСР у період з 1933 року до початку 1960-х років, переважно в роки правління Йосипа Сталіна. Ці будівлі виконані здебільшого в архітектурному стилі неокласицизму, відомому як сталінський ампір. Вони вирізняються міцною капітальною конструкцією, наявністю повного комплексу комунальних зручностей, дво- або багатоповерховою забудовою та використанням негорючих матеріалів для зведення стін.

Квартири в сталінках зазвичай просторі й мають велике планування – найчастіше з трьома або чотирма кімнатами, хоча трапляються й двокімнатні варіанти, а іноді й помешкання з більшою кількістю кімнат.

Сталінка у Львові / Фото Водник

Совмін міністерський

Термін "совмін" у житловому контексті стосується квартир, які свого часу призначалися для високопосадовців, партійної номенклатури та керівників. Це були спеціальні проєкти житлових будинків, зведені для представників вищої влади. Такі квартири вирізнялися збільшеними площами, продуманим плануванням: великі кухні навіть в однокімнатних варіантах, просторі коридори або хол у багатокімнатних, а також окремі санвузли значного розміру.

Будинки цього типу зазвичай мали підвищений рівень комфорту: додаткове зовнішнє утеплення (так звана "шуба"), два ліфти – пасажирський і вантажний, а також сміттєпровід, винесений за межі квартир, що сприяло кращій гігієні та зручності.

Приклад совміну / Фото DIM.RIA

Царські будинки

Царські будинки – це історичні кам'яниці, зведені переважно наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Вони вирізняються монументальністю, товстими цегляними стінами, високими стелями (часто понад 3,5 метра), дерев'яними дубовими дверима, ліпниною, старовинними пічками чи камінами. Такі будівлі зазвичай розташовані в центральній частині міста.

Серед головних переваг царських будинків – міцність конструкцій, просторі квартири з великими вікнами, а також престижне розташування. Багато з них уже відреставровані або мають великий потенціал для реновації, що робить їх привабливими як для життя, так і для інвестицій. Житло в царських кам'яницях часто цінують за особливий шарм і можливість поєднати історичну автентичність із сучасним комфортом.Царський будинок у Києві / Фото Вікіпедії