Відмовтеся від слова "садьба", "заміжжя" і "женітьба" для цієї важливої урочистості

Як говорити про "свадьбу" та терміни навколо неї українською, розповідає 24 Канал.

Як українською буде "свадьба"

На вулиці літо і – це чудова пора для красивого, барвистого, сонячного весілля. Саме цю пору року найчастіше обирають молоді люди для своєї забави.

Ця весела урочистість, яка знаменує перехід від одного соціального статусу в інший, – від молодого парубоцтва чи дівування (тільки не кажіть – холостяк), до життя – сімейного, помилково називається "свадьба".

Хоч це слово можна зустріти в літературі, але його слід вважати росіянізмом. І ось чому. У кожній мові слово, що позначає подію, виникає від певних асоціацій, навіть якщо слова походять з однієї мови, наприклад – праслов'янської. Саме так, і слово "свадьба" і його український відповідник – "весілля" мають праслов'янське походження.

Етимологія слова українського слова "весілля" в основі має корінь вес- тобто "веселий, радісний, веселощі". Саме такі емоції викликає весілля у наречених та їх родини, друзів.

Тобто "весілля" – це "великі веселощі", урочисте дійство, що супроводжується піснями, танцями, музикою, обрядовими дійствами. Схоже звучання збереглося у білоруській мові – "вяселлє" та польській – "wesele".

У давньоруській мові існувало слово "веселие", що означало свято, бенкет, радість. У формі "веселье", і у такому значенні, воно збереглося у російській мові.

А от слово "свадьба" – яке теж має спільнослов’янське походження, споріднене з українськими словами "сват", "сватання", "сватовство".

У схожій формі, слово збереглося і в інших слов’янських мовах: чеська – svatba, болгарська – сватба, македонська – свадба. Тут весілля / свадьба виступає як кінцевий етап процесу сватання.

Тому зауважте, що не варто переносити чужі слова у свою мову, навіть якщо вони мають спільного "предка", бо у сучасній літературній мові позначають різне.

Крім того, існує ще одна назва, юридична, яка позначає офіційний союз чоловіка та жінки – шлюб. У Сімейному кодексі України шлюб – це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Тобто "весілля" і "шлюб" – це не одне й те саме: шлюб – це юридичний союз подружжя, а весілля – обряд, святкування і урочистість.

А традиційне українське весілля – це комплекс низки обрядів – сватання, коровай, вінкоплетіння, гільце, перев'язування, вінчання, комори, циганщина та інші, зі своїм регіональним колоритом.

Весілля було важливою подією і урочистістю, до якої ретельно готувалися. А тому існує вислів – "до свадьби заживе", який українською звучить по-іншому, та означає все загоїться, є ще час.

Не "свадьба", а – весілля / Freepik

Які ще помилки з весільної термінології ми кажемо

Коли ми говоримо про весілля, то зринають слова – "заміж" і "женитися". Хоча тут ідуть суперечки між мовознавцями, варто їх вважати українськими чи ні, оскільки вони мають давньослов'янське походження.

Слово "заміж" утворене з архаїчного словосполучення "за мужь" – за мужем – за чоловіком. Але такого слова сьогодні в українській мові немає для позначення чоловіка стосовно дружини. Зараз слово "муж" уживається, коли у літературі так хочуть назвати державного, наукового, громадського діяча та возвеличити його.

Схожа ситуація і зі словом "женітся" чи "женитися". Українською мовою жінка відносно чоловіка, – це дружина, а не "жена/жона". Тому фраза "ми поженилися" – це калькування, правильно казати – одружилися.

Заміж і женитися: дивіться відео

Однак, у літературі ХІХ – початку ХХ століття можна зустріти слово "женюся", "женишся" чи "хлопці женихаються" – тобто, залицяються ("строять глазки").

• "Не женися на багатій,
  Бо вижене з хати,
  Не женися на убогій,
  Бо не будеш спати" (Тарас Шевченко).

Чи у такому фразеологізмі – "Ненадовго старий жениться" – про швидку зміну бажань і настрою.

Зважте, що раніше вони існували й використовувалися в українській мові, але навіть за звучанням різнилися від російської вимови.

Візьміть до уваги інформацію вище та цей "весільний" словничок:

• не свадьба – а весілля,
• не брак – а шлюб,
• не бракосочетание – а укладення / реєстрація шлюбу,
• не женитьба – а одруження,
• не женіх – а наречений,
• не нєвеста – а наречена,
• не молодожени – а молодята,
• не муж – а чоловік,
• не жена – а дружина / жінка,
• сімейна пара – то подружжя,
• не дєвішнік – а дівич-вечір,
• не мальчішнік – а парубоцька вечірка,
• не свадєбниє кольца – а обручки,
• не свадєбное путишествие – а весільна подорож / мандрівка.

Хай ваше весілля буде незабутнім, подружнє життя міцним і щасливим! Говоріть українською правильно!