"Пізня реакція і брак людей": Politico розкрило, як Україна будує оборону, аби стримати росіян

Водночас Politico вказує на хаотичний підхід до фортифікацій – у різних районах використовуються дуже різні методи, залежно від місцевого командування. Крім того, ефективність укріплень значно знижує хронічна нестача бойових підрозділів, передає 24 Канал.

Які фортифікації будує Україна

Якщо раніше укріплення охоплювали мережу траншей завдовжки 2 – 5 кілометрів, то нова система використовує менші опорні пункти з окопами по 60 – 70 метрів, обов'язково з протидроновим укриттям.

За першою лінією оборони Українапродовжує зводити ще дві, які включають бетонні тетрагедри (так звані "зуби дракона") проти бронетехніки, мінні поля, "лисячі нори", дерев'яні й бетонні траншеї, протидронові сітки.

Якщо раніше укріплення часто будувалися на відкритій місцевості для зупинки російської техніки, то тепер – уздовж лісосмуг, які дають кращу маскування.

Проблеми в українській обороні

Тим часом, як верховне командування стверджує, що армія добре справляється зі зведенням укріплень, аналітики й солдати на передовій дають критичнішу оцінку.

На Дніпропетровщині, де армія, місцева влада й інші структури ефективно співпрацюють, вдалося швидко збудувати три лінії оборони, щоб стримати наступ із Донеччини.

А от на північному сході України, де триває масштабний наступ Росії, ситуація значно гірша.

У Сумській та Харківській областях – бардак. Майже ніхто не розуміє, хто за що відповідає, і хто контролює процес,
– каже Роман Погорілий, співзасновник OSINT-групи DeepState.

Він додав, що лише після нового російського наступу українська влада почала пришвидшувати будівництво. Погорілий критикує хаотичність у зміцненні критичної зони навколо Сумщини.

Відповідальність за всі фортифікації несе Міноборони, але будують їх різні структури – ЗСУ, Державна спеціальна служба транспорту МО, місцеві військові та цивільні адміністрації.

Прем'єр-міністр Денис Шмигаль у січні заявив, що торік уряд витратив 46,2 мільярда гривень на будівництво 3 000 оборонних пунктів "у загрозливих напрямках та в тилу".

Нестача військ

Будь-яке укріплення має сенс лише тоді, коли в ньому достатньо військових. "Якщо в опорному пункті залишаються лише двоє – троє військових – така споруда не виконує своєї функції", – пояснює головком Сирський.

За словами двох солдатів, які говорили з Politico на умовах анонімності, росіяни активно шукають слабкі місця.

Усе залежить від командира. Якщо він наказує копати й мінувати – ділянка буде надійно захищена. Якщо ворог бачить, що ваша позиція укріплена, то атакує сусідню,
– каже один із військових.

Погорілий підтвердив цю тактику: "Росіяни тиснуть усюди, шукають слабкі місця, знають їх усі. Як тільки знаходять – кидають туди сили й пробивають. Тоді наша оборона починає сипатися, на жаль".

Солдати також скаржаться, що українське командування не використовує здобуті позиції для побудови захисту від можливих російських контратак.

Українські війська пів року тримали позиції на території російської Курської області, стримуючи понад 60 000 росіян і не даючи їм прорватися на Сумщину. Вони стверджують, що дали владі достатньо часу для будівництва оборони на кордоні.

"Ми дали час підготувати прикордоння до російського удару. Але його використали далеко не на 100%. Протидронові сітки над основними дорогами почали ставити лише в січні, коли дрони вже регулярно атакували" – сказав український військовий Артем Карякін.

За його словами, укріплення й "зуби дракона" почали встановлювати лише тоді, коли ЗСУ почали відходити з Курська.

Лише у червні, за даними DeepState, росіяни захопили 500 кілометрів квадратних української території – найшвидший темп наступу за багато місяців.