Як Україна готується до об'єднання з ринком ЄС і що стає проблемою на переговорах

Коли в новинах йдеться про майбутнє членство України в ЄС і про вимоги, які має виконати Київ, то найчастіше згадують про "політичні" питання (демократія, верховенство права тощо).

Але реальною основою Євросоюзу є економіка.

Перш за все – спільний ринок, частиною якого Україна також прагне стати.

Нещодавно, на другій закритій експертній зустрічі в межах "Кухні євроінтеграції", у київському "Єврохабі" обговорили другий кластер переговорів щодо вступу в ЄС – "Внутрішній ринок".

Правда" слідкувала за розмовою і обрала найцікавіше з неї.

Про те, які зміни несе для українського бізнесу рух до членства в ЄС і чи чекати якихось винятків на цьому шляху, читайте в статті наших редакторів Юрія Панченка і Сергія Сидоренка Кухня євроінтеграції: як готують переговори про спільний ринок з ЄС та чого хоче Україна.

Далі – стислий її виклад.

"Внутрішній ринок" – один із кластерів, де Україна просунулася найбільше.

Зокрема, вже завершена процедура скринінгу, тобто перевірки того, наскільки нинішнє законодавство відповідає європейському.

Проєкт скринінгового звіту Єврокомісії також вже готовий і чекає на розблокування процесу (блокує Угорщина).

Документ відзначає, що ЄК "позитивно" оцінює нинішнє українське законодавство у трьох з дев’яти глав цього кластера – йдеться про "Корпоративне право" (глава №6), "Інтелектуальну власність" (№7) та "Політику щодо конкуренції" (№8).

У решті сфер ситуація гірша.

Несподівано те, що глава 1 опинилася серед "проблемних".

Хоча досі "Вільний рух товарів" вважали однією з історій успіху.

Схоже, проблема у тому, що Україна раніше не приділяла цій темі системної, комплексної уваги.

Є розділи глави 1, у яких ситуація суперпозитивна (наприклад, щодо стандартизації), а в частині інших питань, як-от щодо ринкового нагляду, ми лишилися "на нулі".

Також, готуючись до швидкого прогресу в період "після вето Угорщини", Україна виконала свій наступний крок – підготувала та узгодила з ЄС проєкт української переговорної позиції.

На закритій дискусії у "Єврохабі" урядовці з гордістю розповідали, що цей документ підготовили надзвичайно швидко, лише за два тижні.

І хоча вступ до ЄС не передбачає можливості вільного вибору виконання умов членства, мінімальна "гнучкість" все ж є.

Київ спробував витиснути максимум з правил розширення Євросоюзу (запросив певні відтермінування та відступи), але зіткнувся з тим, що це не проходить навіть перший фільтр – попередні консультації з Брюсселем.

Тож ЄС переконав Україну змінити свою переговорну позицію.

Відхилення від повної адаптації норм ЄС мають бути винятком, який має тверді підстави.

І це не всі виклики для України.

Левову частку української "переговорної позиції" складає опис того, які саме норми права ЄС Україна має перенести у своє законодавство і коли це станеться.

Саме із цим "коли" пов'язана проблема через наявність воєнного стану.

Тут вдалося знайти компроміс із ЄС: Україна має ухвалити необхідне для вступу законодавство, але в окремих випадках може не зазначати, коли конкретно воно набуде чинності.

Цей підхід дозволив поки що обійти дуже токсичну для України тему – продаж землі сільськогосподарського призначення іноземцям.

А український бізнес ставиться до змін без паніки, але й без ейфорії.

У бізнес-асоціаціях попереджають, що для ефективного переходу до стандартів технічного регулювання ЄС, Україні потрібно забезпечити достатню кількість лабораторій та сертифікаційних центрів.

Загалом український бізнес особливо не боїться конкуренції з європейським бізнесом в Україні, оскільки свій ринок Україна відкрила ще 2008 року під час вступу до Світової організації торгівлі.

А гарантії стабільності доступу на ринок ЄС українським виробникам дійсно потрібні.

Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка і Сергія Сидоренка Кухня євроінтеграції: як готують переговори про спільний ринок з ЄС та чого хоче Україна.