/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2Fce482526ac180684ed3f6f4919d22747.jpg)
Ні туалетів для громади, ні грошей на армію? Декілька історій про Багачеве, його жителів і владу
В історії України період після початку повномасштабного вторгнення уже назавжди буде закарбований як час, коли здавалося, що все змінилося. Що ми будемо жити без корупції, сварок, інтриг і робити лише те, що наближає перемогу та покращує життя людей.
Та понад три роки потому стало очевидно: чимало старих проблем нікуди не зникли. Змусити чиновників працювати чесно й відповідально – надскладне завдання. Це та сама скала, яку потрібно лупати не один рік.
У цьому матеріалі ми, журналісти 24 Каналу, вирішили показати на дуже локальному, але надзвичайно симптоматичному прикладі, з чим стикаються українці, коли звертаються до своєї місцевої влади.
Це кілька історій мешканців невеликого черкаського містечка Багачеве, які незадоволені тим, що чиновники витрачають на себе більше, ніж на підтримку армії. Хтось змушений боротися з безпідставними звинуваченнями, інші – виборювати гідний вигляд кладовища, на якому поховані загиблі військові, або роками чекати на встановлення громадського туалету.
Як живе Багачеве після 24 лютого
Багатьом назва Багачеве нічого не каже – і не дивно: ще донедавна це було Ватутіне. Індустріальна перлина регіону, колишнє шахтарське поселення, одне з наймолодших міст України, засноване 1947 року, щоб розв'язати проблему забезпечення місцевості побутовим паливом. На зорі незалежності в місті мешкало близько 20 тисяч людей, але за три десятиліття ця цифра скоротилася до 15 тисяч.
Після початку вторгнення, рятуючись від війни, до Багачевого приїхало чимало українців. Міська рада звітувала, що населення міста становить понад 20 тисяч осіб. Тобто йдеться приблизно про 5 тисяч внутрішньо переміщених осіб, які потребували даху над головою та елементарних умов для життя.
Нам стало цікаво дослідити, скільки загалом коштів місто витратило на переселенців за понад три роки повномасштабної війни, а також порівняти ці дані з витратами інших міських територіальних громад Черкаської області. Ми надіслали відповідні запити, але Багачевська міська рада не надала статистику, пояснивши, що окремий облік витрат на ВПО не ведеться.
Водночас оцінкою потреб ВПО, за словами міськради, займається Центр соціальних служб. За три з половиною роки таку оцінку пройшли 1 740 осіб або родин; 2 родини отримали безплатне тимчасове житло, ще 27 перебувають на обліку.
Загалом ситуація серед міських громад Черкащини має такий вигляд: у трійці лідерів – Кам'янська, Тальнівська та Звенигородська громади. Наш аналіз показує, що від початку 2022 року до кінця квітня 2025 року саме ці громади у відсотковому співвідношенні до всіх бюджетних видатків за аналогічний період виділили найбільше коштів на підтримку ВПО.
У пошуках бодай якоїсь інформації про Багачеве та допомогу внутрішньо переміщеним особам ми натрапили на історію Маргарити. Жінка з трьома дітьми та чоловіком-військовим приїхала з Миколаївщини до Багачевого після початку повномасштабного вторгнення. Вибір міста здавався логічним – сама Маргарита родом звідти, а її бабуся досі прописана в місті.
Як розповіла Маргарита, родина мешкала в старому орендованому будинку: грибок на стінах, пічне опалення, вогкість. Узимку в оселі сталася пожежа. Приїхали всі служби – пожежники, поліція, швидка. За словами жінки, усі знали, що в родині троє дітей, що батько – учасник бойових дій, що це багатодітна сім'я переселенців, яка приїхала з іншого регіону. Проте опіка над дітьми та відновлення житла лягли винятково на плечі подружжя.
Після пожежі Маргарита звернулася до міського голови. Розповіла, що будинок орендований, просила підтримки. Мер пообіцяв передзвонити, але так і не зробив цього. Єдине, що родина отримала як "гуманітарку", – це продуктовий набір і цукерки для дітей.
Діти харчувались у школі безкоштовно – значить, десь у соцзахисті ми фігурували. Але кожного разу, коли я намагалася подати документи на пільги, мені казали, що нам нічого "не положено". Часто вони удавали, що взагалі не знають, хто ми.
Оселя Маргарити після пожежі: відео надане 24 Каналу
Згодом сім'ю виписали з Багачевого – бабуся, в якої Маргарита була прописана, зробила це без попередження. Відтак під час усіх подальших звернень до міськради Маргариті відповідали, що за допомогою потрібно звертатися за місцем нової прописки, хоча фактично родина продовжувала жити в Багачевому: діти ходили до місцевої школи, їхній батько виступав на шкільних святах, родина була на очах у громади.
Урешті-решт Маргарита з чоловіком і дітьми переїхала з Багачевого до Кропивницького, де дуже швидко переконалася, що її сім'ї таки "положено" отримувати соціальний захист від держави. За три тижні там оформили всі виплати й підтвердили всі статуси. Виявилося, що через недбалість Багачевської міськради в реєстри не внесли дані про всиновлення чоловіком старших дітей, хоча були всі офіційні документи.
Тут (у Кропивницькому – 24 Канал) усе зробили за три тижні, всі статуси одразу побачили – багатодітна родина, учасник бойових дій, ВПО. Навіть затримались після роботи, аби я встигла подати документи. А в Багачевому – ніби зумисно відвертали очі. Там не життя, а якийсь сон – не страшний, а просто байдужий,
– згадує Маргарита.
Багачевська міська рада, коментуючи ситуацію з Маргаритою, повідомила, що під час проживання в громаді сім'я отримувала виплати як малозабезпечена родина та при народженні дитини. Інших звернень щодо соціальної підтримки нібито не надходило.
Армія чи зарплати чиновникам: які пріоритети
Безсумнівно, після 24 лютого 2022 року армія повинна була б бути першим пріоритетом для влади на будь-якому рівні: від верхівки країни до місцевих рад. Серед жителів Багачевого, з якими ми спілкувалися, поширена думка, що чиновники громади недостатньо підтримують Сили оборони, а натомість лише добре дбають про "себе, коханих".
Ми як журналісти вирішили перевірити, чи це цінувальне судження має достатнє фактологічне підтвердження, тому надіслали в усі міські територіальні громади Черкащини запити з проханням надати інформацію щодо бюджетних витрат за понад 3 роки від початку повномасштабного вторгнення.
Аналіз даних засвідчує, що за період від початку 2022 року до кінця квітня 2025 року Багачевська міська рада скерувала на Сили оборони України 7,8 мільйона гривень, що становить 1,3% від загального бюджету громади за аналогічний період. Водночас на заробітні плати посадовцям скерували 74 мільйони, і це 12,4% від усіх витрат громади, згідно з даними на ресурсі Open Budget. Різниця – 11,1%, що є найвищим показником серед 11 міських територіальних громад Черкаської області, дані яких нам вдалось отримати.
До прикладу:
- Шполянська громада хоч і скерувала за понад 3 роки війни таку ж саму суму на Сили оборони України, як і Багачевська міська рада, однак на зарплати чиновникам пішло значно менше коштів – 9,2 мільйона гривень. У співвідношенні до всіх бюджетних витрат різниця становить 7,9%.
- Канівська громада розташувалася на середині рейтингу за різницею у відсотках між витратами на військо та зарплати чиновникам.
- Жашківська громада є єдиною серед аналізованих міських територіальних громад Черкащини, де на армію за понад 3 роки витратили більше коштів, ніж за аналогічний період на заробітні плати. 84,3 мільйона проти 59,7 мільйона гривень. У співвідношенні до всіх бюджетних витрат різниця становить -2,1%.
Зверніть увагу! В інфографіці не згадано Черкаську та Уманську міські територіальні громади, оскільки відповідні міста мають у рази більші бюджети, і їхнє порівняння з видатками таких міст, як Багачеве чи Жашків, було б просто нерелевантним. Також Христинівська та Монастирищенська громади не фігурують в аналізі, оскільки або не відповіли на наш запит вчасно, або не надали потрібної інформації.
За цифрами завжди стоять людські історії та, що важливо, підтримка армії – це не лише про фінансові ресурси. Це також про те, як ми вшановуємо пам'ять полеглих героїв та допомагаємо тим, чиї близькі загинули на фронті.
Анна – мешканка Багачевого, мати військового Сашка, який загинув у Вугледарі в січні 2023 року, коли йому було всього 24 роки. Вона також бабуся його доньки, що народилася вже після смерті батька. Як зізнається жінка, тривалий час вона не сильно цікавилася політикою, але обставини змінилися так, що їй довелося звертатися по підтримку до місцевої влади. У відповідь почула, що "грошей немає".
У мене після загибелі сина внучка народилась, 30 травня. А син загинув у січні. І було дуже тяжко з грошима. Я пішла в міську раду – просила хоч щось дати на памперси. Сказали – грошей немає… Просиш якоїсь допомоги – витирають об тебе ноги.
Крім цього, Анна згадує інші випадки, що сформували її негативне ставлення до міської ради. Уже понад рік вона не може добитися елементарного – дороги до кладовища, де похований її син. Ще влітку минулого року посадовці обіцяли покласти асфальт, аби цвинтар не був схожий на болото. Усе, на що спромоглася влада, – засипати ґрунтове покриття мучкою. Проблема лише поглибилася.
"А та мучка така дрібна, що машини по ній проїхались і розкидали бруд по всьому кладовищу. Ми в суботу все пообирали, щоб у неділю було чисто. А знову приїхали – кругом куски болота… Це душу розриває. І ми навіть цього не можемо випросити. Я раніше ходила до них, а тепер уже не ходжу", – зазначає Анна.
Кладовище в Багачевому після "ремонту" дороги мучкою: відео взято з фейсбуку
Щоб вшанувати пам'ять свого сина, Анна також мала ідею перейменувати вулицю, на якій живе. Жінка обійшла всі двори, зібрала майже сотню підписів, але від міської ради отримала відмову: "Мені дали півтора дня, ще й дощ ішов. Але в нас вуличка невелика – я встигла обійти. Хто був удома, той підписав… Дві інші вулиці в місті вже перейменували на честь загиблих воїнів. То як це? Для когось можна, а для нас – ні?"
Також у школі, де колись навчався Сашко, зараз вчиться його молодший брат – син Анни. Жінка за приватні кошти та за підтримки небайдужих хотіла встановити меморіальну табличку на фасаді навчального закладу. Фактично все було готово, але почепити табличку на будівлю не дозволили – нібито "школа завалиться". Як згодом дізналася Анна, табличку "повісили всередині, десь у кабінеті-музеї, куди водять дітей раз на рік".
Багачевська міська рада 24 Каналу повідомила, що облаштування асфальтового покриття на відповідній ділянці цвинтаря належить до капітального ремонту, проведення якого наразі не передбачене, але планується в майбутньому.
Щодо перейменування вулиці, у міськраді пояснили, що відповідно до чинного положення імена загиблих осіб можуть присвоюватися лише після п'яти років від дня смерті. Також, за позицією комісії, подібні перейменування доцільно розглядати після завершення війни.
У відповідь на ініціативу щодо меморіальної дошки в міськраді зазначили, що портрет Олександра Некрученка вже розміщено у Юрківській гімназії разом із QR-кодом, а його фото – у куточку пам'яті Багачевської гімназії. Питання окремих меморіальних дощок обіцяють розглянути після завершення бойових дій.
Надуманий булінг і до чого тут міська рада
Якщо відійти від тематики війни та внутрішньо-переміщених осіб, то на просторах того ж Єдиного державного реєстру судових рішень можна знайти цікаві кейси, які характеризують певні епізоди з життя громади. Зокрема, справа № 690/240/25 – про те, що вчительку Багачевської ліцею фактично хотіли притягнути до відповідальності через булінг без будь-яких на те підстав. Суд логічно виправдав педагогиню. Поспілкувавшись з нею особисто, ми дізналися більше про причетність до цієї історії міської ради.
Власне, звати вчительку Ольга. Вона працювала в ліцеї №2 в Багачевому, має три вищі освіти та понад 11 років стажу. У вересні 2023 року жінка отримала новий клас на виховну роботу, де навчалася дитина з особливими освітніми потребами.
Заняття з психології, які Ольга викладала як предмет за вибором, ця дитина не відвідувала, бо після п'ятого уроку її забирав асистент. Жодних скарг від батьків не було до січня – коли мати дитини раптово почала звинувачувати Ольгу в тому, що вона не задає домашніх завдань. Хоча вчителька намагалася пояснити, що не може задавати завдань дитині, яка не відвідує заняття, – їй усе одно виписали догану.
Після цієї, здавалося б, дрібної ситуації все загострилося: мати дитини почала масово розсилати скарги до всіх можливих інстанцій – від відділу освіти до президента. Адміністрація школи, попри пояснення з боку Ольги, не стала на її захист. Щоб уникнути конфлікту, жінка відмовилась від викладання психології й класного керівництва.
Але й на цьому конфлікт не вичерпався. За словами Ольги, в ситуацію чомусь втрутилася заступниця голови Багачевської міської ради, ініціювавши засідання комісії, яка без присутності самої вчительки ухвалила рішення про те, що вона нібито займається булінгом дітей.
Звинувачення були абсолютно надумані, адже не містили жодних доказів чи фактів. І це не журналістські заяви чи слова самої вчительки, а висновок суду, який підтвердив її невинуватість, скасувавши штраф: "У протоколі не описано, в чому саме виразився булінг, які дії Бабюк О.С. були вчинені. У матеріалах справи відсутні будь-які дані, що свідчили про вчинення булінгу", – йдеться в постанові.
На думку вчительки, історія набрала таких масштабів через "амбіції" мами дитини з особливими освітніми потребами, якій Ольга чимось не вгодила. Якби адміністрація школи взяла до уваги пояснення вчительки й у ситуацію не втрутилася заступниця міського голови, то, очевидно, не дійшло б до суду.
Ця ситуація абсурдна. Усе, що сталося, можна було б вирішити ще на початку. Якби адміністрація реагувала на перші скарги мами критично, з холодним розумом, не підігравала їй. Але мама відчула, що може "керувати парадом". Тепер адміністрація, як мені здається, сама шокована тим, до чого це дійшло. Їм тепер не подобається, що мама тисне на них, але вони ж самі створили це.
Сама ж мати дитини з особливими освітніми потребами, як випливає з постанови суду, вважала, що Ольга не виконувала своїх обов’язків: не задавала домашніх завдань, не фіксувала відвідуваність, не оформила модифіковану програму, тож дитина нібито не отримала якісних освітніх послуг. Водночас у матеріалах справи зафіксовано, що учень ці уроки не відвідував. У своїх скаргах мати також ставила під сумнів кваліфікацію вчительки, апелюючи до того, що її диплом отримано за заочною формою, а сама педагогиня "дефілює по школі", замість того щоб виконувати свої обов'язки.
Нам, як журналістам, у Багачевській міській раді заявили, що перша заступниця міського голови Зоя Ляпун не ініціювала створення комісії й не втручалася у конфлікт, оскільки питання навчального процесу належать до повноважень директора ліцею. Разом з тим у відповіді уточнюється, що тимчасову комісію таки створили розпорядженням міського голови, а очолила її саме Зоя Ляпун як кураторка освітнього напряму.
Комісія провела одне засідання, на яке нібито запросили й Ольгу, однак того дня вона пішла на лікарняний. Після її звільнення роботу комісії не продовжували. Окремо в ліцеї діяла внутрішня комісія, яка, за результатами розгляду скарг матері, передала повідомлення до відділу освіти та поліції.
У міській раді переконані, що підстав для службового розслідування стосовно заступниці мера немає.
Туалети, які дочекалися "свого дня"
Ще однією історією "з цивільного життя" є епопея з громадськими туалетами на просторах Багачевого. Жителі неодноразово висловлювали обурення – і публічно, і в особистих зверненнях до міської ради – щодо того, що в місті немає належної громадської вбиральні. Мешканець Андрій навіть записав відео, в якому показав, наскільки все погано. Ролик він розмістив на сторінці у фейсбуці – у коментарях розгорнулася ціла дискусія:
- "У центрі міста немає вбиральні, то що вже говорити про інші місця. Влада й слухати не хоче питання";
- "Я, коли ще в бурсі вчився, ходив у ті туалети – вони вже років 15 не бачили ремонту";
- "Будете виступати – то мер і такі туалети демонтує і зрівняє з землею. Тоді доведеться ходити з дітьми під кущики";
- "Та краще вже в кущі, ніж у такі туалети".
Який мають вигляд старі багачевські туалети: відео взято з фейсбуку
Можна було б пояснити ситуацію відсутністю грошей, але місцева активістка, адміністраторка групи "Місто Змін" Раїса переконана: насправді місцева влада з незрозумілих причин шукала виправдання власній бездіяльності. За її словами, ще на початку повномасштабного вторгнення громада безкоштовно отримала кілька мобільних туалетів для ВПО. І лише випадково, під час депутатської комісії з питань освіти та медицини, начальниця соцзахисту обмовилася, що туалети вже три роки лежать у підсобці й "їх би вже комусь передати".
Після цього стало зрозуміло: громаду весь цей час вводили в оману. Встановлення туалетів не потребувало жодних коштів – лише політичної волі.
Начальниця соцзахисту каже: "Я вже не знаю, як позбутись тих туалетів – тільки б комусь їх передати". Я питаю: "Що значить – передати? Ми б'ємося, щоб хоч якийсь туалет поставити, а ви їх тримаєте в підвалі?"
Зрештою стало відомо, що туалети таки почали встановлювати – зокрема, на вулиці Ювілейній у Багачевому. Проте й тут не обійшлося без нарікань: частина містян у соцмережах висловила незадоволення місцем розташування та зовнішнім виглядом конструкцій. Хоча факт залишається фактом – після трьох років "у підвалі" туалети нарешті дочекалися свого дня.
У коментарі Багачевська міська рада виправдалася, що отримані як гуманітарна допомога біотуалети зберігалися не в підсобному приміщенні, а у шелтері, облаштованому для тимчасового перебування ВПО. Згодом, коли потреба в такому розміщенні відпала, було ухвалено рішення встановити туалети в найбільш жвавих районах міста.
Чи готова влада Багачевого до діалогу
Упродовж кількох тижнів журналісти 24 Каналу підтримували комунікацію з Багачевською міською радою: надсилали запити та телефонували, аби домовитися про інтерв’ю з міським головою Олександром Заборовцем. Ми хотіли обговорити ситуацію в місті, конкретні історії жителів і загалом роботу місцевої влади. У міській раді пояснили, що не мають змоги організувати розмову через напружений робочий графік і заплановані на літо відпустки.
Утім, Багачевська міська рада надала письмову відповідь на кожен із порушених у матеріалі епізодів. Їхню позицію щодо конкретних історій можна знайти наприкінці відповідних блоків.
Окремо ми попросили владу Багачевого розповісти загалом про себе, свою роботу та бачення ситуації в громаді. Публікуємо цю відповідь без скорочень, аби кожен міг зробити свої висновки:
"Ми завжди публічно відкриті, ми всебічно висвітлюємо інформацію про всі наші справи. Це можна побачити, промоніторивши офіційний сайт Багачевської міської ради та порівнявши його зміст із сайтами інших громад. Іноді виникає думка, що наша відкритість нам же і шкодить, бо у відповідь чуємо непорозуміння та критику. Зрозуміло, що питань та невирішених завдань сьогодення ставить чимало. Ми не стоїмо осторонь проблем, намагаємося підтримати тих, хто цього потребує. І, звичайно, щоденно працюємо на Перемогу.
Ми щомісячно донатимо. За роки війни нами організоване плетіння сіток, каверів, виготовлення турнікетів, пальників, ракетних печей, обігрівачів-сушарок, окопних свічок, заготівля продуктів харчування тощо. Сприяємо волонтерським організаціям у доставці необхідної допомоги військовим на передову. Захисникам надаються найнеобхідніші речі першого вжитку, паливно-мастильні матеріали, одяг, спецзасоби, продукти тривалого зберігання, медикаменти, засоби гігієни, солодощі та багато чого іншого, що потрібно і що можна використовувати в польових умовах. По можливості, наші захисники отримують необхідне технічне оснащення (дрони, генератори, керамічні обігрівачі, тактичні навушники, зарядні станції тощо), яке потрібне їм для покращення несення служби та виконання бойових завдань на захисті України та її території. Інформацію про всю нашу пророблену роботу ми висвітлюємо у щотижневих наших вісниках на вебсайті та у соціальних мережах.
Ми запровадили супровід родин загиблих чи померлих військовослужбовців – від сповіщення до захоронення на Алеї Слави. Ми підтримуємо ці родини. Неодноразово за власні кошти (не за бюджетні) організовували поховання, бо військові частини відмовлялися це робити. Ми проводимо супровід родин, члени яких зникли безвісти. До нас за цією допомогою зверталися навіть жителі інших громад.
Ми намагаємося бути дійсно надійним тилом. Водночас не забуваємо про буденні потреби нашої громади. Міський голова перебуває у постійному русі – в пошуку інвесторів, благодійників як на вітчизняному, так і на закордонному рівні. Потихеньку, але безсумнівно поповнюємо баланс комунального майна громади новою технікою та обладнанням. Тільки на останній сесії міської ради в рамках гуманітарної допомоги у власність громади зайшли 2 автомобілі для обслуговування житлово-комунального господарства, сонячні панелі, які будуть встановлені на об'єктах комунальної власності.
Укладаємо меморандуми про співпрацю з іншими громадами, що сприятиме нашій інвестиційній привабливості.
Проводимо активну роботу щодо прийняття у комунальну власність громади відумерлої спадщини та житла, по якому особа визнана такою, що втратила право користування. Це житло, в якому багато років ніхто не проживає, житло, яке накопичує за собою комунальні борги, житло, яке доведено до надзвичайно занедбаного стану. Всього до суду подано 43 заяви, з них задоволено 27 – на 19 квартир і 8 будинків. Такі здобутки та наявність вільного житлового фонду дозволили забезпечити потребу в житлі 19 родинам, які роками перебували на квартирній черзі. 8 житлових приміщень чекають свого власника.
У минулому році відкрито поліцейську станцію, де працюють 2 поліцейські офіцери громади. А це – забезпечення безпеки громади.
Роботи робиться багато, у стислий термін усе не опишеш.
Наші плани на майбутнє – перемога і розвиток! Ми продовжуємо підтримувати Збройні сили України, шукати нові фінансові ресурси для розвитку громади та надавати допомогу тим, хто її найбільше потребує".
Місто, яке стоїть на плечах людей
Багачеве – не єдиний населений пункт в Україні, де в місцевих жителів чимало питань до влади. Однак саме на такому локальному прикладі концентровано видно, з якими проблемами стикаються українці під час комунікації з місцевими чиновниками. Не буде занадто пафосно сказати очевидну істину: лише в наших руках – як громадянського суспільства та медіа – змінювати цю країну на краще. І досить часто саме завдяки зусиллям небайдужих до еліт потраплять люди, які заслуговують поваги.
Євген – військовослужбовець ЗСУ, колишній депутат двох скликань та секретар міської ради у 2015 – 2017 роках. Учасник Майдану, балотувався навіть на посаду міського голови. Захищає Україну разом зі своїми двома синами: "Я служу зараз у Збройних силах разом із двома синами. І мене це болить, бо своїх дітей я забрав на війну, а тутешня влада своїх дітей поховала – не в прямому сенсі, а юридично".
Якось я запитав у мера: а де його діти? Він відповів жартом: "Знаєш, у нас в Україні така традиція, що лелека після пологового несе немовля до хати. Але, мабуть, тебе лелека по дорозі рази два впустив, якщо ти такі питання ставиш". Отака в нас відповідальність.
До слова, у Багачевській міській раді, коментуючи відповідне питання, погодилися: справді може виникати занепокоєння з приводу того, чи беруть участь посадовці та їхні діти в захисті держави. Там запевнили, що на військовій службі перебувають як працівники виконавчих органів міськради, так і їхні діти, – однак не стали уточнювати імена.
"Але й у нас може виникнути зустрічне запитання: а чи беруть участь у захисті України працівники вашого 24 Каналу? Адже військовий обов'язок – це справа кожного громадянина", – додали в міській раді.
Ми як редакція 24 Каналу відповідаємо: так, наші колеги воюють. Про це ми не раз публічно розповідали. Серед останніх історій – ведучий Арсен Цимбалюк долучився до Сил оборони України, а на фронті загинув Василь Довбуш, колишній працівник ТРК "Люкс", який працював монтажером і відеодизайнером на нашому каналі.
На відміну від багатьох своїх одномістян, Євген налаштований трохи оптимістичніше щодо Багачевого: "Ми віримо, що щось зміниться. Можливо, не цього року, не наступного. Але зміниться. Бо вода камінь точить. І хтось має говорити про це, поки інші мовчать".

