/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F457%2F3e5396d38bcb2542393d360d8c1e870c.png)
Італія попереджає: Росія стане загрозою НАТО вже за п’ять років
Міністр оборони Італії Гвідо Крозетто констатував, що Росія зберігає потенціал для прямого військового протистояння з країнами НАТО вже протягом наступних п’яти років. Про це він заявив під час виступу перед парламентським комітетом, підсумовуючи рішення нещодавнього саміту Альянсу у Вільнюсі, де лідери країн домовилися про подальше нарощування оборонних витрат.
«Ми бачимо нуль ознак того, що російська промисловість спрямовує виробництво на цивільні потреби, навіть за умови тимчасового припинення вогню», — наголосив Крозетто, звертаючи увагу на незмінну готовність Москви до воєнної мобілізації.
Крозетто запевнив, що Італія уже внесла в проект держбюджету відповідні корективи, аби виконати зобов’язання НАТО щодо доведення військових витрат до 2% ВВП і більше, та при цьому не урізати фінансування охорони здоров’я чи пенсійних програм.
«Ми знайшли баланс: модернізуємо армію, зберігаючи соціальну сталість», — заявив міністр.
За даними Крозетто, незважаючи на мільйонні бойові втрати — понад 200 тисяч лише в перші пів року — у Росії вдалося мобілізувати додаткові 300 тисяч осіб «без жодного зламу внутрішнього консенсусу». Це свідчить про глибоку підтримку війни серед широких верств населення та стабільність режиму.
Генеральний секретар Альянсу Марк Рютте, теж у своїх виступах після саміту, різко розкритикував позицію російської делегації на переговорах із Україною. Замість «конструктиву» Кремль присилає меседжі про історичні земельні претензії, а очільник делегації Володимир Мединський читає лекції з XVIII століття — підкреслив Рютте.
«Нам потрібні не історичні диспути, а реальні домовленості про припинення вогню», — заявив він.
У підсумку візії італійського міністра та генсека НАТО виглядають взаємодоповнювальними: з одного боку, Античлена Альянсу готується до тривалої протидії активним загрозам із Сходу; з іншого — тисне на Москву політико-дипломатичними засобами. Однак уже сьогодні країни Європи зіштовхнулися з викликом: як НЕ допустити нової ескалації та водночас зберегти внутрішню стійкість під час зростання власних військових бюджетів.

