Як Україна навчає своїх дітей під російською окупацією

Болючим питанням тривалої війни з Росією є доля дітей, які опинилися на тимчасово окупованих територіях. Як вони здобувають освіту, чи зберігають зв’язок з нашою державою, що ми робимо, аби їх не втратити? Ці питання днями обговорювали на панельній дискусії «Право на освіту в час війни: як навчаються діти під окупацією та на шляху до свободи» у межах фестивалю «Вчителі майбутнього — 2025» у Львові.

Росія свідомо «працює» з дітьми на ТОТ

Близько 600 тисяч дітей шкільного віку, каже Ярослава Мозгова, національна експертка проєкту DECIDE та співавторка Білої та Зеленої книги з відновлення освіти на деокупованих територіях,

Це орієнтовно:

• понад 41 тисячі — у Запорізькій області;

• 20 тисяч — у Херсонській області;

• понад 147 тисяч — у Донецькій області;

• понад 100 тисяч — у Луганській області;

• близько 285 — в Криму.

Але з них лише близько 44 тисяч дітей минулого навчального року долучилися до української освіти. Для порівняння, попереднього навчального року таких дітей було 56 тисяч, додає Надія Лещик, освітня омбудсменка України. «Суттєве скорочення через посилення тиску та погроз з боку окупантів. Навчання в українській школі на ТОТ — це пряма небезпека для життя дитини та її родини».

Також залишається складним й відкритим питання комунікації, залучення та повернення до української освіти тих, хто не входить до вже охоплених 44 тисяч дітей, підкреслює Надія Кузьмичова, заступниця міністра освіти і науки України.

Ярослава Мозгова наголосила, що російські «освітні» стандарти та програми спрямовані на формування нової ідентичності у дітей. Це включає, зокрема, примусове вивчення російської мови, відсутність доступу до української мови та історії, пропаганда в позашкільній діяльності. «Дітей залучають до проросійських „рухів“ та „юних армій“, де їм розповідають, що Крим — це частина Росії, а російські солдати — герої», — розповідає експертка.

При цьому, додала Мозгова додала, ці 600 тисяч дітей можуть стати як майбутніми амбасадорами України, так і тими, хто становитиме загрозу національній безпеці, асоціюючи себе з РФ.

Що ми маємо робити ми?

Вчителі, які працюють онлайн, є носіями української ідентичності для дітей, які залишилися в окупації. Вони не лише викладають українську мову, літературу чи історію, а проводять національно-патріотичні заходи, навчають дітей розпізнавати дезінформацію, протистояти маніпуляціям, розповідає Наталя Пашковська, вчителька географії каховської гімназії.

Таке навчання навіть для дітей пов’язане з щоденним ризиком. Окупанти приходять з допитами до родин, вдаючись до залякувань, погроз депортації та позбавлення батьківських прав.

«Вчителі продовжують тримати зв’язок з цими дітьми, показуючи, що вони потрібні Україні, що українська освіта допоможе їм легше інтегруватися в наше суспільство після деокупації. Для цих дітей вчителі є „світлом“», — каже Пашковська.

Валентина Потапова, керівниця напрямку національної адвокації Центру громадянської просвіти «Альменда», яка вже 11 років займається темою освіти на тимчасово окупованих територіях, наголосила на необхідності підготовки вчителів для роботи з дітьми з ТОТ.

Вона звернула увагу, що на тимчасово окупованих територіях перебуває близько 600 тисяч дітей лише шкільного віку, а загалом — понад півтора мільйона дітей. «Чи можемо ми дозволити собі, як держава, сказати, що ми не будемо боротися за цих дітей?» — риторично запитує експертка. Тому питання підготовки вчителя до такої роботи, на її думку, не академічне, а державне.

Водночас дослідження підготовки майбутніх вчителів у закладах вищої освіти, здатних відповідати сучасним викликам, проведене її організацією, показало невтішні результати: тільки 36% студентів сказали про готовність до роботи з психосоціальними питаннями, але 70% з них відчувають потребу саме в таких знаннях. І лише кожен третій студент сказав, що обізнаний з питань міжнародного гуманітарного права — а це важливо для пояснення дітям того, що відбувається.

Серед ключових компетенцій, необхідних для вчителів, які працюють з дітьми з ТОТ, Валентина Потапова виділила: вміння працювати в умовах розділеного класу (сьогоднішній вчитель після університету цього не вміє); вміння працювати з травмами окупації, втрати рідних, загибелі, фільтраційних таборів; здатність відновлювати довіру до української держави та українську ідентичність, адже діти в окупації часто відчувають себе покинутими.

Студентів педагогічних вузів, на жаль, цьому зараз дуже мало вчать. Тому Потапова закликала до розробки відповідних програм та використання вже існуючих напрацювань, до розвитку менторства та наставництва, де досвідчені вчителі передаватимуть свої знання молодим фахівцям.

Надія Кузьмичова, заступниця міністра освіти і науки України наголосила що політика уряду — це підтримувати інтеграцію дітей з ТОТ у громади їхнього перебування. Крім того, каже, важливим аспектом є робота з дітьми, які наразі перебувають на тимчасово окупованих територіях.

Варіанти навчання у дистанційному класі для них зберігаються, але оскільки багато дітей не мають можливості відвідувати українські дистанційні класи, МОН впроваджує педагогічний патронаж. Він для дітей на ТОТ так само дистанційний. Але для вчителя — це інша кількість годин, можливість формувати мікрогрупи, орієнтуючись на різні безпекові умови дітей, складати індивідуальні плани навчання.

«Бо якщо дитина вчиться в окупаційній школі, маємо чесно собі відповідати, що математику, фізику, хімію, біологію, ймовірно, на певному рівні він знає. А от українську, літературу, історію, якісь інтегровані курси чи засади прав людини — ні. І патронаж дає вчителю свободу більше годин приділити тому, що там не викладається або викладається не в потрібному контексті», — пояснила заступниця міністра.

За її словами, педагогічний патронаж вже працює. Є громади, які його запровадили. Тому зараз, за два місяці до нового навчального року, МОН закликає навчальні заклади звернути на це увагу та використати цей інструмент для посилення зв’язку з дітьми з ТОТ.

Визнання результатів на рівні шкільної освіти, здобутих на ТОТ — окремий важливий пункт. Кузьмичова каже, що такий проєкт вже розроблений і проходить погодження з органами центральної виконавчої влади. У ньому також йдеться про типову освітню програму для дітей з ТОТ, яка ще не прийнята. Вона уточнила, що порядок не вирішує всіх питань і не враховує всіх категорій дітей, але в межах цього порядку будуть враховані, зокрема, учні та вже дорослі громадяни, які отримали атестати країни-окупанта, але бачать свій шлях в Україні.

«Маємо мати запобіжники, щоб українські атестати не стали розмінною монетою, але й не ускладнити механізм. Одного рішення для всіх категорій громадян на ТОТ немає. І простих рішень немає. Але є поступові крои, які вирішують частинку тієї чи іншої проблеми», — підкреслила вона.

Освітня омбудсменка Надія Лещик також каже про важливість визнання результатів навчання з ТОТ: «Потрібно якнайшвидше ухвалити відповідні документи». А що стосується типової програми навчання для дітей на ТОТ, за її словами, треба включити до неї медіаграмотність, щоб допомогти дітям розпізнавати пропаганду. «Нам треба об’єднувати зусилля, щоб доносити дітем інформацію про те, що Україна їх чекає. Розробити механізм роботи з дітьми, які повертаються з окупації та недостатньо володіють українською мовою».

Учень Дмитро Зубенко, який кілька років тому виїхав з окупованої території, тут наголосив на важливості не робити акцентів на тому, що дитина є ВПО. «Просто створити комфортні умови для навчання, а діти з громади самі допоможуть адаптуватися», — порадив хлопець дорослим.

Сергій Колебошин, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій визнає, що проблема освіти дітей на ТОТ стала менше обговорюватися в нашому суспільстві, хоча системних рішень досі бракує. Тому держава має знайти способи бути в полі зору цих дітей, сказав він: «Використовувати для цього, зокрема, неформальну освіту, ютуб-канали, VPN та навіть ті майданчики, які використовує агресор, щоб тримати зв’язок».

Валентина Потапова додала: важливі щоденні системні кроки. Експертка пригадала фразу одного зі своїх студентів, який залишився в окупації: «Це не ми зрадили тим, що не поїхали. Це ви зрадили тому, що ви поїхали… Бо ви нас не навчили, як чинити опір в окупації». Колись саме ця фраза стала для неї рушійною силою у роботі. Щоденно протягом вже 11 років експертка доводить: «Ми не зрадили наших дітей і ніколи не зрадимо».

Фестиваль освіти «Вчителі майбутнього — 2025» відбувався у Львові 19-20 червня, зібравши понад 2500 освітян з усієї країни. Захід організували громадська спілка «Освіторія» та Холдинг емоцій «! FEST». Головна тема фестивалю — «Освіта для життя». Генеральним медіапартнером стала 1+1 media, Київстар ТБ — медіапартнер.