У мене рухалася лише одна рука, – пілот збитого вертольота розповів, як потрапив у полон

Про це в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів льотчик армійської авіації Сухопутних військ ЗСУ Олексій Чиж. Він поділився, що тоді думав, що російська автівка, в якій його лежачого перевозили, теж підірветься.

Спогади про збиття Мі-8

На початку широкомасштабного вторгнення, 8 березня, Олексій Чиж разом з побратимами виконували політ у складі чотирьох вертольотів, він був на провідному – першому. Українським пілотам потрібно було знищити скупчення ворожої техніки в районі населеного пункту Стара Басань (Чернігівська область).

Наближаючись до нього, екіпаж зрозумів, що десь поряд точаться бої. В той час лінія боєзіткнення була доволі динамічною. Олексій Чиж наказав своєму екіпажу посилити обачність.

Оскільки ми їх не бачили, то продовжували виконувати політ. Коли ми зрозуміли, що дійсно навколо нас є росіяни, нас почали обстрілювати з усіх боків, а до цілі залишалось 10 – 20 секунд, ми ухвалили рішення все-таки виконати стрільбу по ній, а повертатися за іншим маршрутом,
– розповів Чиж.

Льотчики успішно виконали завдання і на зворотному шляху противник збив їхні вертольоти: три з чотирьох. Вижили з шести військових тільки Олексій та його побратим Іван Пепеляшко.

"В нас не було можливості посадити вертоліт, це було клацання зліва і потім я вже був на землі, нічого не встиг і відчути", – пригадує льотчик армійської авіації.

Як в подумках прощався х життям

Отямившись після збиття, Олексій Чиж почав кликати свій екіпаж. Ніхто не відгукнувся. Він став шукати телефон, знайшовши його, передав координати свого місцеперебування. Льотчик розповів, що був у шоковому стані та не міг розрізнити де сон, а де реальність.

Олексій Чиж декілька разів втрачав свідомість, потім приходив до тями. Згодом почув гул техніки й побачив військових з червоними пов'язками, це були російські окупанти. В ту мить намагався закопати телефон та не пам'ятає, чи встиг це зробити.

"Спочатку вони підійшли до Івана. Це були підготовлені бійці, ймовірно, що група спецпризначення. Вони нас обшукали, мені сказали підвестись, але я не міг, в мене рухалась лише одна рука. Вони надали мені першу медичну допомогу, відправили в імпровізований медпункт, який обладнали на базі нашої школи", – озвучив льотчик.

Коли окупанти перевозили Олексія та його побратима до Росії, їх автівка, як пригадує льотчик, могла підірватися як попередні дві. Під час руху до них підсадили поранених на фронті бурятів.

Там було четверо лежачих, я з Іваном і ще двоє поранених, один український цивільний, другий – ймовірно росіянин. Коли після підриву другої машини до нас підсіло десять бурятів, я зрозумів, що наша машина – третя і може бути наступною,
– озвучив Чиж.

Тоді льотчик подумав, що краще б залишився біля свого збитого вертольоту, бо в разі підриву цього російського броньовика, в якому його везли до Росії, навряд чи хтось знайшов би потім його тіло. Олексій Чиж поділився, що тоді припустив, що його тіло відправлять до ворожої країни та незрозуміло кому віддадуть. Він підсумував, що емоції в той період його переповнювали.

Для пілотів кілька разів змінювали місце утримання, зрештою росіяни доправили їх в СІЗО міста Курськ, де вони перебували в камері ще з вісьмома українськими офіцерами. У квітні 2022 року за допомогою ГУР МО України Олексія Чижа та Івана Пепеляшка вдалося звільнити з російського полону.