Які шанси змінити владу у Польщі і на що розраховують у "ПіС"

Перемога Кароля Навроцького на виборах президента Польщі дає сподівання партії "Право і справедливість" ("ПіС"), яка стоїть за переможцем, знову повернути собі важелі правління.

У цій політсилі вже говорять про дострокові парламентські вибори, трактуючи результат виборів президентських як червону картку для нинішньої коаліції та особисто для прем’єр-міністра Дональда Туска.

Тож поки президент Анджей Дуда, каденція якого добігає кінця, прощався з Києвом і отримував орден Свободи, у самій Польщі партія "ПіС" на своєму з’їзді готувала новий похід за владу.

Про цей план і перші тріщини у ньому читайте в статті експерта-міжнародника Станіслава Желіховського Стратегія реваншу: як "ПіС" планує повернути собі владу у Польщі.

Далі – стислий її виклад.

Результати парламентських виборів 2023 року стали для керівної тоді партії "Право і справедливість" ударом такої сили, після якої можна вже не піднятися.

Втім, ця поразка дворічної давнини не зламала амбіцій лідера політсили Ярослава Качинського та його оточення.

А навпаки – сьогодні дедалі очевидніше, що "ПіС" планує масштабний політичний реванш.

За словами експрем’єра Лешека Міллера, лідер партії "Право і справедливість" Ярослав Качинський чітко окреслив, що їхня політсила має виграти парламентські вибори.

Міллер пояснює, що у "ПіС" розраховують використати президентство Кароля Навроцького для перемоги на парламентських виборах.

За існуючих політичних реалій, "Право і справедливість", імовірно, розраховує на "двоголовість" у владі – паралельний центр сили у вигляді Президентського палацу, який блокуватиме ті чи інші ініціативи уряду Туска та формуватиме власний консервативний і націоналістичний порядок денний.

Слабке місце плану реваншу полягає у тому, до якої міри Кароль Навроцький буде слухняним до побажань "ПіС".

Цю проблему у Ярослава Качинського намагаються вирішити, максимально заповнивши вакансії президентської канцелярії своїми людьми.

Та вже в перші дні після виборів між оточенням Навроцького й керівництвом партії "Право і справедливість" виникли напружені розмови щодо складу президентської канцелярії.

Так, у "ПіС" сподівалися узгодити ключові кадрові рішення, однак Навроцький натякнув на бажання самостійно формувати свою команду.

І це не якась дрібниця, оскільки канцелярія президента – один із важливих штабів політичної боротьби у Польщі, центр напрацювання законодавчих ініціатив і медійної стратегії.

Від її складу залежить, зокрема, чи президент буде виконувати роль знаряддя гальмування ініціатив уряду Дональда Туска за планом "ПіС", чи намагатиметься зберегти самостійність у польській політиці.

За даними ЗМІ, суперечка виникла навколо Пшемислава Чарнека – колишнього міністра освіти та науки, відомого своїми критичними поглядами щодо України.

Під час виборчої кампанії Навроцький позиціонував себе як незалежного кандидата, з дистанціюванням від партійних домовленостей.

Чи зможе Ярослав Качинський нав’язати Навроцькому свою кандидатуру на ключову посаду голови президентської канцелярії?.

Хай там як, ці перші кадрові тертя – лише початок випробування на міцність альянсу Навроцького з "ПіС".

Альянсу, який ускладнюється тим, що новообраний президент має вибір і може спертися на ідеологічно більш близьку до нього "Конфедерацію".

Ще одна проблема (насамперед для Києва, але не лише) полягає у тому, що значна частина голосів Кароля Навроцького прийшла від прихильників Славоміра Менцена та Гжегожа Брауна.

Саме їхні виборці схилили шальки терезів на його користь у другому турі.

Цей електорат очікує жорсткої антиімміграційної риторики, захисту "традиційних цінностей" та історичного реваншизму.

Ігнорувати їхні настрої новобраний президент не зможе.

Тож нинішня перемога "Права і справедливості" має всі шанси стати пірровою.

Перемога на президентських виборах кандидата з набагато радикальнішими поглядами, аніж у "ПіС", може стати для них набагато більшою проблемою, аніж перемога проурядового кандидата.

Докладніше – в матеріалі Станіслава Желіховського Стратегія реваншу: як "ПіС" планує повернути собі владу у Польщі.