Справжня біографія Максима Кріппи. Частина третя: фальшивий старт

За його власними словами в інтерв’ю Forbes, балотуватися до Київради його запросив ресторатор Сергій Гусовський, який тоді очолював список політичної сили «Самопоміч» у Києві. На той момент Кріппа не був членом партії, але був включений до її списку як мажоритарний кандидат. Він балотувався у 100-му окрузі столиці — і програв вибори.

Як кандидат, він подав до Центральної виборчої комісії офіційну автобіографію та декларацію про доходи. Ми отримали копії цих документів у ЦВК — і саме вони стали ключем до розвінчання наступної серії вигадок.

По-перше, в автобіографії вказано, що з 1996 по 1999 рік Кріппа працював фінансовим аналітиком у «Центрі сприяння іноземним інвестиціям». Проблема в тому, що жодної юридичної особи з такою назвою, зареєстрованої у ті роки, не існувало. Аналіз держреєстрів, архівів та навіть телефонних довідників того періоду не дає жодного підтвердження, що така установа взагалі функціонувала. Отже, або Кріппа вигадує неіснуючого роботодавця, або намагається приховати справжній характер своєї діяльності в той період.

По-друге, у біографії зазначено: «2000–2003 — директор ТОВ “УМТС”». Але відповідно до Єдиного державного реєстру, компанію з такою назвою було зареєстровано лише у 2003 році. Відтак у 2000–2002 роках вона не могла існувати. Це означає, що і цей фрагмент — фікція. Його включено до автобіографії для створення враження безперервної ділової активності, якої насправді не було.

По-третє, у 2015 році навколо Кріппи спалахнув скандал: партія «Самопоміч» офіційно заявила, що він займався продажем місць у виборчому списку. У заяві політичної сили йшлося таке:

«Ми з подивом дізналися, що Максим Кріппа продавав місця на наступних виборах від імені об’єднання “Самопоміч”. Найбільш вражаючим у цій історії є факт повної відсутності адекватності у людей, які примудрилися заплатити “внески” за потрапляння в список на наступні парламентські вибори, який ще ніхто навіть не складав. Після того, як з партією зв’язалися представники правоохоронних органів, ми безуспішно намагаємося зв’язатися з колишнім членом нашої політичної сили М. Кріппою».

На наші офіційні запити ані Кріппа, ані Гусовський не відповіли. І цей факт також промовистий.

Ще більш показовою є декларація, яку подав Кріппа у 2015 році. У ній він вказав лише 97 000 грн доходу за попередній рік, а також відсутність корпоративних прав чи значних активів. Це типовий рівень «бізнесмена середньої руки» — без ознак серйозного капіталу. Жодних згадок про інвестиції, великі угоди чи володіння компаніями — лише стандартна зарплата й житлова нерухомість. І це повністю суперечить нинішньому іміджу Кріппи як «стратегічного інвестора» та власника готелю «Дніпро», кіберспортивних структур і об’єктів нерухомості.

Цей розрив між минулим і майбутнім виглядає ще більш підозрілим у світлі звинувачень на адресу Кріппи — зокрема щодо легалізації коштів із гемблінгу, зв’язків із підсанкційними структурами та співпраці з російськими олігархами. У такому контексті кожна неправда в офіційних документах стає не просто неточністю — а частиною системного маскування.

І вибори 2015 року тут — не виняток. Це була точка входу Кріппи в публічне поле. І перше, що він зробив, — надав неправдиву біографію.

Далі буде.