Трибунал от Гааги до Страсбурга: объясняем последствия соглашения, которое подписал Зеленский
Трибунал от Гааги до Страсбурга: объясняем последствия соглашения, которое подписал Зеленский

Трибунал от Гааги до Страсбурга: объясняем последствия соглашения, которое подписал Зеленский

Парламентська асамблея Ради Європи – це політичний орган, який звик до розміреної, планової роботи.

За останні десятиріччя старожили ПАРЄ пригадують лише два випадки, коли асамблеї доводилося проводити екстрені нічні засідання.

Обидва випадки пов'язані з Україною, але є дуже різними за своєю суттю.

У червні 2019 року ПАРЄ була змушена засідати допізна, щоби повернути російських депутатів до асамблеї.

Тоді Україна та її друзі робили все, щоб зупинити цю ганьбу; зокрема, завалили асамблею поправками до рішення.

Утім, більшість мали ті, хто виступав за "прощення" росіян попри окупацію ними Криму, військову агресію на Сході України та інші порушення.

Вони лишалися у залі навіть після опівночі і глибоко вночі ухвалили антиукраїнське рішення.

Розуміння помилки з'явилося у Страсбурзі тільки після початку повномасштабної війни; у березні 2022-го Росію за ініціативою ПАРЄ виключили з Ради Європи, і відтоді асамблея лишається повністю проукраїнською.

А у червні 2025-го настав час для ще одного нічного засідання.

Але тепер не проти України, а на її користь.

Повна зала ПАРЄ (дійсно, у давно не баченій для цього органу кількості) до ночі чекала на українського лідера, який затримався на саміті НАТО у Гаазі.

Причому чекали його не для ухвалення якогось рішення, а просто для того, щоби продемонструвати підтримку України.

Візит Зеленського до Страсбурга, втім, мав не лише символічне значення.

Перед зустріччю з депутатами президент підписав угоду з Радою Європи про створення трибуналу щодо злочину агресії – спеціального суду, який переслідуватиме російське політичне керівництво.

Овації для України.

Останнім часом нерідко доводиться чути про "втому від України", про те, що інтерес до нашої війни та підтримка нашої держави спадають.

Ця думка, напевно, має підстави.

Однак щоби зрозуміти, що не все так погано, як може видаватися за заголовками у медіа, достатньо було подивитися на те, що відбувалося цього тижня у Страсбурзі.

Про запланований візит Зеленського до офісів Ради Європи, у тому числі про його виступ на сесії ПАРЄ, стало відомо наприкінці минулого тижня.

Потім Київ попросив перенести цю подію на інший день.

Потім – попросили перенести на "ще пізніше", продовживши заради цього плани на сесію.

А потім з'ясувалося, що український лідер не встигає навіть на зміщений час.

Саміт та переговори у Гаазі (як-от зустріч із Трампом) тривали довше запланованого, тож на момент, коли Зеленського за графіком чекали у Страсбурзі, він лише прямував з Гааги до аеропорту.

І хоча вини України у цьому не було, Зеленський ступив на тонкий лід.

У депутатів ПАРЄ не було жодної практичної причини чекати на виступ українського гостя.

По-перше, там не планувалося ухвалювати будь-яких рішень.

По-друге, хоча Зеленський обіцяв відповісти на питання депутатів на сесії (і черга бажаючих поставити йому запитання виявилася рекордно довгою, понад 40 людей), але запізнення українського гостя обнулило цю можливість.

Депутатам повідомили, що право на запитання дадуть лише спікерам п'яти політичних груп, а решта не матимуть такої можливості.

По-третє, у ПАРЄ особисте відвідування засідань не є обов'язком.

Дуже часто на пересічних обговореннях (де немає голосувань) у залі сидить з десяток людей, і це вважають нормальним, бо основний політичний процес відбувається не у залі, на публіці, а на закритих зустрічах поза нею.

Особливо – коли йдеться про пізній вечір.

Але якби президент України – уперше від початку повномасштабної війни – був змушений виступати перед напівпорожньою залою, це стало б важким іміджевим ударом.

Утім, реальність виявилася кращою навіть за оптимістичні очікування.

У залі ПАРЄ украй рідко буває стільки депутатів, як зібралося у середу, щоби продемонструвати повагу до президента України.

фото пресслужби президента україни.

Усі без винятку виступи були компліментарними, проукраїнськими.

А після завершення спілкування уся зала аплодувала Зеленському стоячи.

І хоча особисто до Зеленського ставилися максимально компліментарно (а лідер групи "народників" Пабло Хіспан назвав президента України "Черчиллем наших часів"), цілком очевидно (та й у виступах про це йшлося), що ці знаки поваги адресовані не тільки й не стільки Зеленському, як Україні в цілому.

Та й приводом для його, по суті, нічного візиту до Страсбурга була подія, яка матиме наслідки для всієї держави.

"Трибунал для Путіна" за крок від створення.

"Європейська правда" вже розповідала про те, що Україна та її західні партнери вийшли на фінішну пряму у створенні спеціального трибуналу щодо злочину агресії.

Детальніше про обриси майбутнього спецсуду та про те, хто може опинитися на лаві підсудних (чи то фізично, чи то "заочно") – дивіться у статті "Нюрнберг для Путіна".

То що ж відбулося зараз у Страсбурзі?.

Комітет міністрів, тобто керівний орган Ради Європи, завершив підготовчу юридичну процедуру і вже наступного дня генсек РЄ Ален Берсе та президент Володимир Зеленський підписали угоду між Україною і Радою Європи про створення трибуналу та узгодили статут трибуналу.

Після того як Верховна Рада ратифікує ці документи – спецтрибунал буде остаточно створений.

Для Ради Європи цей крок – також знаковий, поворотний, бо додає організації значущості та ваги, а тому останні кілька днів депутати кілька разів обговорювали питання, пов'язані зі створенням трибуналу.

Реальної дискусії не було: у ПАРЄ підтримка трибуналу практично одностайна.

Жоден парламентарій не зважився не лише на принципову критику, а й на сумніви в ефективності.

Всі лише говорили, що зараз стоїть задача запустити трибунал якнайшвидше і долучити до нього якнайбільше країн.

А ще у кулуарах, а подекуди і у залі депутати визнавали:.

ставитися серйозніше до цієї задачі їх змусили дії Дональда Трампа.

"Сьогодні, коли наш американський союзник відвертається від нас і намагається легітимізувати анексії, здобуті силою, нам надзвичайно важливо діяти разом, рішуче, сильно", – пояснив бельгійський депутат Крістоф Лакруа.

Загалом питання єдності Європи було ключовим елементом у виступах.

У тому числі у виступі президента Зеленського, який взявся доводити європейським політикам, що захист України – це також їхня справа.

"Російський напад на Україну – це напад на всю Європу! Це війна проти нашого спільного способу життя", – пояснював він.

"Якщо Путін досягне успіху у розділенні Європи – наступним кроком він її окупує.

Окупує, щоби зруйнувати.

Тому все це стосується не тільки України", – переконував президент.

Створення спецтрибуналу у рамках Ради він вважає тим, що здатне зацементувати єдність Європи.

Не всі проблеми зняті.

Втім, навіть юридичне створення та початок роботи спецтрибуналу як міжнародної організації ще не означатиме, що цей суд відразу зможе виносити вироки, а тим більше – виконувати їх.

"Це тільки початок.

І нам треба докласти зусиль, щоб це запрацювало.

Щоб кожен російський злочинець – включаючи Путіна – зіткнувся з правосуддям", – заявив Зеленський у ПАРЄ після того, як підписав договір з Радою Європи.

Про це кажуть і політики, що працюють у Страсбурзі.

"Сам факт, що президент Зеленський і Рада Європи підписують договір про трибунал, не означає, що цей трибунал почне працювати.

Усі наші (європейські.

– ЄП) держави мають приєднатися до договору.

Ми маємо знайти кошти.

Ми маємо підписати договір з Нідерландами про розміщення трибуналу в Гаазі.

Ми маємо знайти людей, суддів, прокурорів, слідчих.

Усю цю роботу ще треба зробити", – пояснював у ПАРЄ цього тижня естонський депутат та ексочільник розвідки цієї країни Еерік-Нільєс Кросс, який є доповідачем асамблеї щодо правових питань російської агресії проти України.

У Комітеті міністрів Ради Європи теж кажуть, що попереду ще масштабніші задачі, ніж виконані зараз, хоча є налаштованість виконати їх якнайшвидше.

"Нам вдалося вийти на підписання лише за кілька тижнів (Україна формально ініціювала узгодження цього договору в середині травня).

Але це лише початок довгого шляху", – заявив Ян Борг, очільник МЗС Мальти та чинний голова Ради Європи.

Юридично подальші кроки є такими.

Рада Європи звернеться до своїх членів, а також до усіх країн світу із закликом підписати "розширену часткову угоду", в якій вони визнають юрисдикцію трибуналу щодо злочину російської агресії.

Ця угода переважно потребуватиме ратифікації у парламентах країн, які її підписали, що додатково затягує процес.

І лише коли збереться певна (поки офіційно не визначена) кількість ратифікацій – трибунал зможе повноцінно розпочати підготовку до своєї роботи, тобто почати підписувати угоди з країнами, набирати суддів та прокурорів тощо.

Політики, причетні до цієї роботи, зберігають оптимізм.

"Ми залучимо до цієї часткової угоди якомога більше країн і прагнемо, щоби трибунал почав роботу до кінця цього року", – заявила у виступі у Страсбурзі українська депутатка ПАРЄ Євгенія Кравчук.

Низка інших посадовців також говорили про наміри досягти проміжного результату до кінця 2025-го.

Але навіть якщо ці амбітні плани будуть втілені – це ще не означає, що відразу почнуться кримінальні процеси.

А крім формального запуску важливо зібрати також настільки широку підтримку, щоби трибунал мав максимальну міжнародну легітимність, а також не відчував фінансових проблем.

"Важливо не тільки мати потрібну кількість країн, але й країни з відповідною вагою, щоб цей Спеціальний трибунал був дійсно ефективним – тим більше, що нам також необхідно буде вирішити проблему фінансування, яке мають надати країни-учасниці, – пояснював у Страсбурзі генсек Ради Європи Ален Берсе.

– Але з нашого боку ми будемо діяти так швидко, як тільки можливо".

Утім, головне – те, що політична воля до створення спецтрибуналу дійсно є.

І в інших країнах Європи, і, що не менш важливо, в Україні.

Володимир Зеленський у Страсбурзі на цьому окремо зупинився.

"Дехто – і це цілком зрозуміло – питає: що змінить цей трибунал? Чи не краще сконцентруватися виключно на зброї, технологіях, дронах? Звичайно, військова підтримка України та жорсткі санкції і політичний тиск на агресора – це все важливо.

Так, агресор має зазнати поразки – і ми над цим працюємо.

Але справедливість також має значення", – наголосив він.

Про те, як трибунал має працювати на практиці, які вироки він може виносити, хто може стати його підсудними (це будуть не тільки росіяни) тощо – читайте у статті "Нюрнберг для Путіна.

Все про трибунал для верхівки РФ, який створюють у Гаазі".

Автор: Сергій Сидоренко,.

редактор "Європейської правди".

Джерело матеріала
loader