"Танець — це мова, яку розуміють без перекладу". Як українська хореографиня Іванна Данилюк надихає нове покоління артистів у США

Ім'я Іванни Данилюк добре відоме кожному, хто хоч раз стикався з хореографією на Прикарпатті. Педагог, балетмейстер, візіонер — вона десятиліттями формувала танцювальну культуру регіону. Її студія "Максимум" стала символом якості, дисципліни та перемог: під її керівництвом виросло не одне покоління дітей, які вибороли призові місця на десятках фестивалів. Від батьків, педагогів, організаторів і місцевої влади Іванна отримувала незліченні подяки — за внесок у мистецтво, за розвиток молоді, за відданість своїй справі.

Коли мова заходить про танці в Івано-Франківській області, її ім'я згадують серед перших.

Коли Іванна вперше вийшла на сцену в ролі хореографа, їй було лише 19. Сьогодні, за понад десять років, вона — педагог з авторськими методиками, потужним портфоліо і міжнародним досвідом. Після переїзду до США 2022 року вона не просто продовжила кар'єру, а відкрила в собі нове покликання — бути мостом між культурами, сценами і поколіннями.

"Я ніколи не ставилася до хореографії як до чогось вторинного. Це наука. Це психологія. Це мова", — каже Іванна.

Родом з України, Іванна закінчила бакалаврат і магістратуру з хореографії в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Її кваліфікація — балетмейстер народної хореографії, викладач фахових дисциплін та артист балету. Уже в юності вона заснувала власну студію "Максимум", де навчалися сотні дітей. Під її керівництвом вони вигравали престижні фестивалі: Zlata Fest, Street Dance, Pro Dance Fest, Only Stars Fest, New Wave та багато інших.

Але 2022 року Іванна була змушена покинути батьківщину. Переїзд став не кінцем, а новим початком: "Я знала, що їду не назавжди — я просто несу свою культуру далі", — каже вона.

Сьогодні вона викладає в танцювальній студії Solo Way в Сакраменто. Там вона працює з дітьми та дорослими, застосовуючи все те, чого навчилася за роки викладання. Але головне — вона продовжує вірити в танець як в інструмент розвитку і підтримки, особливо для дітей, які опинилися в еміграції.

"У США я зіткнулася з іншим темпом та іншим мисленням, — розповідає Іванна. — Тут більше свободи, більше уваги до індивідуальності. Але мені здається, саме мій український досвід — дисципліна, структурність, емоційна насиченість — робить заняття по-справжньому цінними та глибокими. Я часто чую від батьків, що діти після тренувань виходять не просто втомленими, а натхненними".

Різниця є, але вона не заважає — вона збагачує. Саме на цьому балансі Іванна будує свої плани у США. У майбутньому вона мріє відкрити власну студію — відкриту для всіх, незалежно від рівня підготовки та доходу. Частина занять буде благодійною: для дітей із малозабезпечених сімей, іммігрантів, людей у важкій життєвій ситуації.

"Мені важливо, щоб танець не був розкішшю. Це не про сцену, блискітки і кубки. Це про впевненість, про голос, про тіло, яке знає, що воно має право на рух".

У США Іванна продовжує розвивати свої авторські методики. Вона поєднує народну та сучасну хореографію, академічну базу та емоційну свободу. У центрі її підходу — особистість дитини, її здатність виражати себе через рух і відчувати приналежність до чогось більшого.

Історія Іванни Данилюк — це історія сили. Сили зберігати себе в новій реальності. Сили створювати навколо себе культуру, навіть коли старе залишилося за океаном. Сили надихати.

"Я не просто вчу танцювати. Я вчу чути себе. А це — мистецтво, яке не знає кордонів".