Здивує росіян: що відомо про українську балістичну ракету "Сапсан" і чи долетить вона до Москви
Здивує росіян: що відомо про українську балістичну ракету "Сапсан" і чи долетить вона до Москви

Здивує росіян: що відомо про українську балістичну ракету "Сапсан" і чи долетить вона до Москви

Очільник Офісу Президента Андрій Єрмак в інтерв'ю виданню The Times повідомив, що Україна запустила серійне виробництво власної балістичної ракети малої дальності "Сапсан".

Ба більше, уже провела в травні 2025 року вдале бойове застосування, внаслідок якого було знищено російський командний пункт на відстані майже 300 кілометрів. "Сапсан" – це та сама українська балістика, про яку так багато говорили та на яку так довго чекали.

24 Канал розповідає про відомі характеристики ракети "Сапсан" та її довгий шлях до масового виробництва.

Як працює балістика та чим відрізняється від крилатих ракет


Балістична ракета, на відміну від крилатої, на завершальній фазі атакує ціль майже вертикально з надзвичайно високою швидкістю, що дуже ускладнює її перехоплення системами протиповітряної оборони. Такі ракети можуть запускатися з наземних установок (як стаціонарних, так і мобільних), а також із кораблів, підводних човнів чи літаків.

Балістичні ракети здатні нести різні типи бойових частин: уламково-фугасні, касетні або навіть ядерні. За дальністю їх поділяють на ракети малої дальності (250–1000 кілометрів), середньої дальності (1000–2500–4500 кілометрів) та міжконтинентальні (4500–6000 кілометрів). Завдяки своїй потужності, швидкості та точності балістичні ракети стали одним із головних видів озброєння в російській армії. Збивати балістичні ракети – це одне з найважчих завдань для української ППО.

Що відомо про "Сапсан" і українську балістику

Словосполучення "українська балістика" довго було несмішним мемом. Проєкт, який нині відомий як "Сапсан", почали розробляти ще в часи президента Ющенка, а згодом за правління Януковича його активно топили та гальмували.

Здивує росіян: що відомо про українську балістичну ракету "Сапсан" і чи долетить вона до Москви - Фото 1
Пускова установка ОТРК "Грім-2" / Скриншот із відео

Після початку першої російської агресії – почали відроджувати (щоправда, не для ЗСУ, а на замовлення Саудівської Аравії) та навіть показували пускову установку на воєнному параді на Хрещатику у 2018 році, але не встигли (за оцінками експертів, було готово лише 75 − 80% проєкту).

Здивує росіян: що відомо про українську балістичну ракету "Сапсан" і чи долетить вона до Москви - Фото 2
Зображення з випробування ракетного двигуна 2018 року, пов'язаного з розробленням ракети "Грім-2" / Фото Mil.in.ua

Велике вторгнення Росії 2022 року Україна зустріла без власних аналогів російських (точніше, радянських) "Іскандерів". Тодішній керівник Укроборонпрому Юрій Гусєв пообіцяв прискорити проєкт, але із завданням запустити "Сапсан" у серію у 2023-му не впорався та втратив довіру президента, а з нею і роботу.

Від відставки та перетворення його на дипломата Гусєва не врятувало навіть повідомлення російського Міноборони про нібито вдале перехоплення ракети, якої досі не існувало.

Тоді ж на розроблення української балістики були кинуті додаткові ресурси, а в серпні 2024 року президент Зеленський повідомив нації та світу про успішні випробування української балістичної ракети (російські ЗМІ та воєнкори тоді почали активно писати про таємничу українську ракету "Грім-2"). Нарешті сьогодні, майже рік потому, маємо добрі новини про початок серійного виробництва ракет.

Сподіваємось, воно буде дійсно масовим і потужним. Бо Україні потрібні сотні цих ракет. І вони вже довели власну ефективність: перші бойові стрільби у травні 2025 року призвели до знищення російського командного пункту на відстані в майже 300 кілометрів.

Цікаво, що однією з перешкод для завершення проєкту була відсутність в України відповідних полігонів, де можна було б проводити випробування. Росія ж, здійснивши напад на Україну, цю проблему закрила, представивши під тестові полігони свою територію.

Чому Україні дуже важливо мати свою балістику

Балістичні ракети малої дальності – це дуже потужна та ефективна зброя. Росія нині має доволі широкий вибір таких ракет – передовсім балістичні ракети родини "Іскандерів" та їх аналоги з Північної Кореї. Завдяки цьому окупанти мають змогу здійснювати не лише швидкі удари по позиціях ЗСУ, зокрема по полігонах, на яких, на жаль, досі не навчилися боротися з БПЛА-розвідниками, але й по прифронтових містах.

Пуски балістики відбуваються дуже швидко (за лічені хвилини), сама ракета летить стрімко – часто системи оповіщення буквально не встигають попередити про точне місце удару, бо рахунок іде на десятки секунд.

Водночас балістика – дуже складна ціль, яку важко перехопити, а наразі Україна не має можливості закрити кожне місто системами PATRIOT. Росія цим активно користується і має змогу завдавати болючих ударів по ЗСУ та здійснювати ракетний терор проти мирного населення.

Україні на балістичні удари Росії часто не було чим відповісти, адже нині старенькі, але ефективні ракети "Точка У" майже закінчилися, а американські ракети MGM-140 ATACMS через ментальні особливості чинного керівництва США стають для нас фактично недосяжними.

Втім, можливості ATACMS обмежені дальністю, швидкістю та ударною силою. Також росіяни не без проблем, але навчилися їх перехоплювати.

Коли ж на озброєнні ЗСУ в достатній кількості з'явиться власна балістика, яка має вдвічі потужніший за ATACMS заряд, летить швидше та має більший радіус ураження, Україна зможе ефективно відповідати росіянам, які більше не будуть безкарними.

Колись удари HIMARS/ATACMS радикально змінили та ускладнили логістику ворога та його здатність управління військами. Нині, за умови насичення ЗСУ ракетами "Сапсан", відповідні проблеми для окупантів поглибляться в рази, адже в цьому разі радіус у 300 – 500 кілометрів може перетворитися для ворога в Kill Zone, куди буде боятися сунутися будь-який окупант із великими зірочками. Також доведеться підставляти під удар власні ОТРК "Іскандер", ще далі відсувати склади, аеродроми тактичної авіації та логістичні хаби, зменшувати їх та ще більш розосереджувати. Бо в іншому разі все це стане здобиччю "Сапсанів".

Поява української балістики – це також і великий виклик для російських систем ППО/ПРО. Вона вже нині не може захистити свої склади, воєнні заводи, НПЗ та інші стратегічні об’єкти, які є законними воєнними цілями, а тепер це завдання ще ускладниться, і, імовірніше за все, росіянам доведеться обирати, що захищати, а з чим можна попрощатися.

Справи йдуть дуже добре. Я думаю, що ми зможемо неодноразово здивувати наших ворогів. Ми точно вміємо дивувати світ. Це непогана звичка. Краще побачити щось на ділі, ніж почути мої слова. На цьому й зупинимося,
– в інтерв’ю The Times Андрій Єрмак обіцяє нові сюрпризи.

На жаль, "Сапсан" не долетить до Москви, але не треба засмучуватись. На озброєнні Сил оборони України вже з'являються й інші небезпечні ракети. Наприклад, довгий "Нептун". Тому столиці держави-агресора заспокоюватися зарано. Ну а "Сапсан" точно знайде собі цілі, адже роботи дуже багато.

"Сапсан": відомі технічні характеристики

Наразі немає перевірених даних про характеристики ракети "Сапсан". Серед експертів є переконання, що це взятий за основу, але суттєво покращений радянський проєкт балістичної ракети "Іскандер-М". Ракету переробили з використанням передових західних технологій, доступ до яких, на відміну від Росії, Україна має. Утім, є припущення, що основа "Сапсану" – не "Іскандер-М", а РСЗВ "Вільха-М".

Але не будемо бігти поперед батька в пекло, а почекаємо нових бойових застосувань "Сапсана", які дадуть більше інформації та стануть приємним сюрпризом.

"Сапсан": основні характеристики

  • виробник – Україна,
  • статус – початок серійного виробництва,
  • тип – балістична ракета малої дальності (оперативно-тактичного рівня),
  • клас – "земля – поверхня",
  • маса бойової частини – 480 кілограмів,
  • швидкість – 5,2 маха (близько 6370 кілометрів на годину),
  • дальність – до 500 кілометрів.

Чому така назва – "Сапсан"?

Насамкінець про красиву етимологію, бо зазвичай у зброї назва – це не просто для краси, але й для певного підтексту та сенсу.

У разі з балістичними ракетами "Сапсан" маємо дуже влучну аналогію, бо це хижий птах із родини соколів, що навчився полювати на здобич надшвидким пікіруванням з гори, фактично – як балістична ракета.

У своїх кидках сапсан може розвивати неймовірну для живих істот швидкість у 389 кілометрів на годину (офіційно зафіксовано у 2005 році), що робить цього птаха найшвидшою істотою на землі (звісно, після їжака Соніка).

Все це досягається завдяки унікальній природній аеродинаміці, яку дає форма тіла, крил та дзьоба сапсана. Ці особливості максимально знижують спротив вітру і дають змогу встановлювати неймовірні рекорди швидкості.

Отже, українські зброярі вдалися до дуже влучної та дуже зрозумілої аналогії. То ж сподіваємось, що наступні полювання українського "Сапсана" будуть вдалими.

Теги за темою
Зброя
Джерело матеріала
loader
loader