Закон про заборону Московської церкви. Митрополит Онуфрій пішов в контратаку

Минає рік, відколи Верховна Рада підтримала закон, що забороняє діяльність релігійних організацій, пов’язаних із Російською православною церквою. За цей час державні інституції, хоч і довго запрягали, проте напрацювали алгоритм, який дозволить зупинити діяльність церковників, які порушують закон. Нині на фінальному етапі дослідження афілійованості Київської митрополії УПЦ (МП) із РПЦ. Як розповіло «Главкому» поінформоване джерело у Державній службі з етнополітики та свободи совісті, до кінця червня очікуються кінцеві висновки.

У свою чергу церква, якою заправляє митрополит Онуфрій, на весь світ заявляє про «релігійні утиски в Україні». Диктатор Володимир Путін також не приховує своїх інтересів у цьому питанні: він попросив новообраного Папу Римського Лева XIV про «підтримку свободи віросповідання в Україні».

Також активну лобістську діяльність на користь Української православної церкви Московського патріархату у США веде Роберт Амстердам, який у 2024 році відвідував Україну. Його діяльність забезпечував підсанкційний олігарх Вадим Новинський, який є кліриком Московської церкви.

І вже буквально зараз отці Київської митрополії УПЦ МП, ніби в’юни на розпеченій сковорідці, докладають зусиль, щоб звести нанівець напрацювання Держслужби з етнополітики щодо встановлення афільованості з релігійним центром у РФ. Адже на кону – збереження обширної релігійної інфраструктури Московського патріархату в Україні.

За даними Державної служби з етнополітики та свободи совісті, на початок 2025 року в Україні нараховувалося 10118 релігійних організацій УПЦ (МП). Разом із тим, торік ресурс Опендатабот повідомляв, що найбільше таких релігійних установ на Донеччині – 683, Дніпропетровській та Вінницькій областях – по 526 церков на кожну.

Судовий спам

Протягом червня Київська митрополія УПЦ МП тричі зверталася до Київського окружного адміністративного суду з однотипними вимогами. Вимог чотири: по-перше, зупинити дію постанови Кабміну від 9 травня 2025 року № 543; по-друге, заборонити Держслужбі з етнополітики проводити будь-які дослідження щодо будь-яких релігійних організацій, у тому числі і стосовно Київської митрополії УПЦ на предмет афільованості з іноземною релігійною організацією, діяльність якої заборонена в Україні. Також церковники вимагають заборонити Службі з етнополітики публікацію проміжних та остаточних результатів досліджень щодо ознак афільованості.

Що прикметно: для відстоювання своєї позиції у суді УПЦ МП застосувала цікавий прийом. Не подавши самого позову, церква направила аж три заяви про забезпечення позову. Дві з них судді відхилили, третя ж перебуває на розгляді.

Лише за червень УПЦ МП подала три заяви до суду проти Державної служби з етнополітики та свободи совісті

витяг із судового реєстру

Хвилювання церковників прогнозовані і очікувані. Представники церкви, яка має зв’язок з РПЦ, стверджують, що «на тлі війни в українському суспільстві загострилися суспільно-політичні дискусії щодо діяльності окремих релігійних організацій, зокрема тих, які мали історичний та євхаристичні зв’язки між собою». Крім того, вони наполягають, що Закон України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» та похідна від нього урядова постанова про порядок дослідження афільованості, начебто суперечать Конституції та численним рішенням Європейського суду з прав людини.

Натомість Феміда дійшла висновків, що УПЦ МП не надала належних і допустимих доказів існування реальної небезпеки заподіяння шкоди її правам та інтересам.

«Логіка дій позивача здається дивною, дуже нагадує спам. Можливо, церковникам завдяки цим ідентичним заявам про забезпечення позову потрібно сформувати певну судову історію, щоб її потім використати», – припустив співбесідник Держслужби з етнополітики, з яким поспілкувався «Главком».

Як стало відомо «Главкому», 24 червня до Київського окружного адміністративного суду нарешті надійшла довгоочікувана позовна заява Київської митрополії УПЦ МП. Вона складається з 37 сторінок, її суть зводиться до одного: визнати протиправною та нечинною постанову Кабміну від 9 травня 2025 року № 543 «Про затвердження Порядку проведення дослідження щодо питання наявності ознак афільованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена». Справу розглядатиме суддя Альона Кушнова.

Столична суддя Альона Кушнова раніше вже підтвердила канонічний зв’язок між УПЦ МП і РПЦ

дані: вебпортал «Судова влада України»

Ця служителька Феміди добре знайома верхівці УПЦ МП. У середині травня 2023 року вона вперше визнала афільованість Української православної церкви (УПЦ МП) з Російською православною церквою. Пізніше її рішення залишив у силі апеляційний суд.

«Суд вважає, що в межах цієї адміністративної справи, позивачі (Київська митрополія УПЦ МП та численні її єпархії – «Главком») належними та достатніми доказами не довели наявність обставин не входження їх до структури (складової частини) Російської православної церкви, у той час коли оцінена відповідачем інформація, за сукупності, стверджує про входження УПЦ як релігійного об`єднання, у складі якого перебувають позивачі, до структури (складової частини) РПЦ», – зазначено у рішенні судді Кушнової від 15 травня 2023 року.

Що далі?

Які ж наслідки очікують УПЦ МП під орудою митрополита Онуфрія, якщо Державна служба України з етнополітики та свободи совісті підтвердить афільованість цієї релігійної організації з РПЦ? Зокрема, буде підготовлено припис щодо усунення правопорушення. Себто Держслужба з етнополітики «розкладе по поличках», де є зв’язок афіляції і що повинно зробити духовенство, аби й надалі працювати у правовому полі.

Також буде оприлюднено список релігійних організацій із так званою подвійною афіляцією. Таким чином держава покаже зв’язок нижчих ланок (релігійних громад) із центром впливу (митрополією), який має канонічне спілкування з ворожою релігійною організацією.

У Держслужбі з етнополітики нагадали: до 24 серпня 2024 року, коли набув чинності закон про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій, церковники повинні були вказувати у назвах своїх організацій афільованість із релігійним центром управління, розташованим у державі-агресорці. Ця перереєстрація не тягнула за собою заборону на діяльність таких організацій в Україні.

«З серпня 2024 року на законодавчому рівні кардинально змінився підхід. Якщо релігійна організація (і це підтвердить відповідна експертиза), яка діє в Україні, має зв’язок із РПЦ, то вона повинна розірвати цю афіляцію. Інакше її буде припинено за рішенням суду. Сьогодні релігійним організаціям недостатньо змінити назву і продовжувати зберігати зв’язок із російською церквою», – додало поінформоване джерело у Службі.

Віталій Тараненко, «Главком»