Чому Трамп зважився на удар по Ірану і які є сценарії розвитку подій

Неочікуване для багатьох (і насамперед для самого Ірану) рішення президента США Дональда Трампа розпочати атаку по іранських ядерних об'єктах повністю змінює розклад сил на Близькому Сході.

Від Тегерану тепер очікують вже не повернення до ядерної угоди, а повної відмови від ядерної програми.

А крім того – все більше лунають розмови про можливість зміни влади в Ірані.

Про те, які зміни на Близькому Сході вже відбулися, яких наслідків варто очікувати, зокрема й Україні, "Європейській правді" розповів заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.

Відповіді експерта – в матеріалі Трамп вступає у "ядерну" війну: відповіді на головні питання про атаку США на Іран.

Далі – основні тези Сергія Данилова.

За оптимістичної оцінки, якій можна довіряти, ядерна програма Ірану відкинута назад років на п’ять.

Більш песимістична оцінка – 2-3 роки.

Ця війна від самого початку не була спрямована виключно на ядерну програму.

Вона була спрямована на суттєве зменшення будь-якого військового потенціалу Ірану.

Значною мірою, ця мета вже досягнута.

Іран вже сприймається як слабкий.

А на додачу – вже всі прораховують варіанти хаосу, тобто – громадянської війни та подальшої дестабілізації Ірану.

Одна з причин війни – іранці неправильно оцінили ситуацію.

Зокрема, через поради з боку РФ.

Вони подумали, що якщо у росіян виходить дурити американців, значить, і у них вдасться.

Плюс, складалося враження, що у Трампа зацікавлені не у війні, а лише у грошах: перемовник Стів Віткофф багато розмовляв про потенційну участь компаній США в іранських нафтових проєктах.

Але коли Трамп зрозумів, що ніяких грошей від Ірану не буде, і що це все просто затягування часу, він прийняв рішення про атаку на ядерні об’єкти Ірану.

Є ймовірність, що Іраном буде завдано удар у відповідь, який не зашкодить США, але дозволить всім зберегти обличчя.

Також в Ірані лунають заклики перекрити Ормузьку протоку, щоб створити кризу на світовому енергетичному ринку.

Проте це буде постріл собі в коліно – Іран сам втратить експорт та підставиться під незадоволення Китаю.

Існує два принципово протилежні сценарії подальшого розвитку подій.

Перший – затягування конфлікту, при якому Іран раз в тиждень, раз в два тижні може відстріляти по декілька ракет.

За такого сценарію Іран буде сподіватися, що США не підуть на нові атаки.

Думаю, зараз саме такий план є головною стратегією Ірану.

Другий – вихід на переговорний трек.

Проте очевидно, тепер позиція США стане ще більш жорсткою.

Для Ірану це буде капітуляція.

І мені здається, що наскільки зараз видається неймовірним повалення режиму, настільки шанси на масові протести після такої угоди зростають.

Наразі, для нас ця війна – суцільні мінуси.

Ми вже не отримали частину зброї, яка поїхала на Близький Схід.

Ще в більшому дефіциті тепер будуть ракети до Patriot.

Зростання ціни на нафту теж грає на користь Росії, а не нам.

А на додачу – тепер Росія буде намагатися продавати для Трампа Україну як Іран.

Не як погану, а як слабку сторону.

Проте у новому світі поганий той, хто слабкий.

І застосування сили до нього є легітимним.

Проте цікаве спостереження – найактивніше проти американської участі в війні виступає найбільш проросійська частина оточення Трампа.

А відповідно, для нас можуть бути і плюси від цієї ситуації, не лише мінуси.

Крім того, Росія втрачає образ сильної держави на Близькому Сході.

Більше – в матеріалі Трамп вступає у "ядерну" війну: відповіді на головні питання про атаку США на Іран.