Пам’яті військового лікаря, майора Антона Шевчука

Учасник Революції Гідності, рятував побратимів ще під час АТО/ООС

Військовий лікар Антон Шевчук був учасником Революції Гідності, воював з ворогом з 2014 року, захищав Донецький аеропорт. Попри поранення, після реабілітації знову повертався на передову, до поранених побратимів.

Антон Шевчук народився 12 квітня 1988 року у Львові. Згодом сім’я переїхала до Червонограда, де хлопець закінчив місцеву гімназію №4. Потім здобув вищу освіту у Івано-Франківському національному медичному університеті й почав працювати лікарем-анестезіологом у Львівській обласній клінічній лікарні. Пізніше працював лікарем-реаніматологом відділення гемодіалізу в Червоноградській центральній міській лікарні.

У 2013 році молодий лікар був активним учасником Революції Гідності, до студентських акцій приєднався ще наприкінці листопада. До весни 2014 року поєднував участь у протестах та обов’язки лікаря у Львівській обласній лікарні: два-три тижні був на Майдані, а потім на десять днів їхав на роботу в лікарню.

«Бажання приєднатися до протестних акцій посилювалося ще й тим, що старші колеги не відпустили мене в столицю під час Помаранчевої революції, бо вважали занадто молодим, – згадував Антон. – Дід із бабцею мене відмовляли. На це я їм відповів: "Ви ж самі мене змалечку виховували бути патріотом"».

Під час Майдану лікар Шевчук свої медичні вміння не застосовував жодного разу. Його кремезна статура якнайбільше підходила для охоронних функцій. Побратими охрестили його Растішкою, певно вирішивши, що тільки вживаючи колись популярний йогурт можна сягнути майже двох метрів зросту.

Спочатку Антон із друзями охороняв сцену, з якої виступали учасники, а 30 листопада став співорганізатором Першої сотні Майдану. Згодом ця сотня переформатувалася в 42-гу сотню «Львівська брама», яку очолив Андрій Янченко.

«Растішка» намагався долучитися до війська після вторгнення Росії на Донбас, але не втрапив у першу хвилю мобілізації. Лише у травні 2014-го чоловік став до лав 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь».

20 серпня 2014 року батальйон уперше вступив у бій у районі Дебальцевого. Антон Шевчук рятував побратимів, очолюючи медичну роту 59-ї бригади та евакуаційну службу. Важкопоранених він переправляв у Бахмут, про лікування легких домовлявся з медиками дебальцівської лікарні.

Якось «Растішка» повертався з Бахмута на медичному «Фольксвагені» й на дебальцівському «хресті» підібрав двох важкопоранених десантників. Потрібна була термінова стаціонарна допомога.

«Проїхали невелику відстань, і я відчуваю, як водій замість того, щоб гнати швидше, пригальмовує, – згадував Антон. – Відводжу погляд від пораненого, аби «підбадьорити» водія, і тієї миті за метр попереду від нашого авто пролітає граната РПГ. А водій пригальмував через воронку від розриву снаряда на дорозі. Виявилося, вона нас і врятувала від смерті»...

За час служби військовий лікар і сам двічі отримував травми. Спочатку – плече, все закінчилося операцією і п’ятьма титановими анкерами. А потім була важка травма хребта. Однак після відновлення Антон знову повертався на фронт.

Навесні 2018 року відбувся прем’єрний показ документальної кінострічки режисера Ярослава Пілунського «Перша сотня» про перші роки російсько-української війни. «Растішка» став одним із героїв фільму. Він з’являється у кадрі декілька разів: розмірковує з побратимом про те, що політики, які називають себе лідерами Майдану, зовсім не заслуговують на таке звання. А під час боїв на вулиці Грушевського оператор зафіксував, як Антон з хлопцям одягли білі футболки з синіми хрестами та наклейками з іменами чотирьох мушкетерів – героїв знаменитої книги Дюма. Він тоді став Портосом. Четверо майданівців-мушкетерів залізли на спалений автобус. Там, на тлі диму від шин і на відстані кількох десятків метрів від беркутівських редутів, вони на повен голос співали «Гей, наливайте повнії чари». Того ж року Антону присвоїли військове звання капітан медичної служби.

Впродовж 2017-2019 років Антон Шевчук навчався в Українській військово-медичній академії. Після закінчення – обійняв посаду заступника начальника Білоцерківського військового госпіталю, де й зустрів початок повномасштабної війни. З серпня 2023го – обійняв посаду начальника медичної служби 82-ї окремої десантно-штурмової бригади.

У липні того ж року військовий лікар Шевчук публічно попросив командування Медичних сил замінити неякісні китайські турнікети, що були у складі понад пʼяти тисяч аптечок, які військова частина прийняла на облік і видала бійцям. Через цю історію парламентський комітет з питань нацбезпеки, оборони та розвідки викликав командування Медсил, аби зрозуміти, як і чому неякісні турнікети та аптечки потрапили до військових. У результаті Антон Шевчук отримав від командування… сувору догану за порушення Статуту внутрішньої служби ЗСУ та перевод на нижчу посаду в інший підрозділ, до 153-ї окремої механізованої бригади, де був керівником евакуаційного відділення медичної роти.

За життя був нагороджений численною кількістю відзнак, зокрема, Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест», нагрудним знаком «За службу та звитягу» III-го ступеня, пам'ятним знаком «За воїнську доблесть», іменною зброєю.

28 жовтня 2024 року 36-річний майор медичної служби Антон Шевчук загинув під час бойових дій на Харківському напрямку.

Про загибель Героя повідомила інструкторка з тактичної медицини Марія Назарова: «Навіки в строю Антон «Растішка» Шевчук – той самий начмед 82 бригади ДШВ, який заявив про китайські турнікети в бригаді, що призвело нарешті до процесу чистки КМС і підняття питання якості турнікетів в підрозділах на рівні Міноборони».

«10 років цієї війни він був ангелом-рятівником для бійців Сил оборони. У різних частинах, на різних напрямках, але всюди Антон був вірним собі та військовій присязі. Останні місяці він фахово і мужньо виконував бойові завдання в складі зведеного підрозділу нашої бригади. І це – велика, болюча втрата для всіх нас», – написали побратими зі 153 ОМБр.

Військовослужбовиця та поетка з Івано-Франківщини Оксана Рубаняк з позивним Ксена, яка служила разом з Антоном Шевчуком згадувала: «Він був справжнім, щирим, людяним, ідейним. Зі стійкими моральними принципами. Завжди боровся за справедливість, навіть якщо його позиція могла нашкодити йому особисто. Легко ставився до непростих ситуацій, мав впевненість, що здолає будь-які проблеми. Таких щирих і простих людей зустрічаю з кожним роком все менше».

Військовий ЗСУ Назарій Кішак написав у соцмережах про начмеда Шевчука: «Антон у званні майора разом із солдатами заступав на бойові позиції та евак, адже не міг допустити, щоб через нестачу кадрів загинули бійці на передових позиціях. Його моральні принципи були стійкими і непереборними. Навіть у найпохмуріші дні він випромінював світло».

Не може повірити, що Антона більше немає і його дружина Ліля: «Попри те, що був великим і сильним, у душі це було таке сонечко… Про таких кажуть, як за кам’яною стіною. Стільки доброти, щедрості і позитиву було в одній людині. Завжди робив так, щоб я відчувала його присутність. Навіть коли був дуже далеко. У мене завжди були букети квітів – без приводу, просто так. І в букеті листівочка: "Я поруч – навіть коли далеко"».

Поховали захисника 1 листопада 2024 року на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові. У нього залишилися батьки, дружина, рідні, багато друзів та побратимів.

Вічна пам'ять і шана Герою!

Фото з відкритих джерел