Відкриття ринку ЄС для українського насіння: які наслідки для вітчизняної селекції

Відкриття ринку Європейського Союзу для насіння соняшнику, ріпаку, сої та цукрового буряку надає нові позитивні можливості для України, але й становить небезпеку для вітчизняного насінництва.

Таку думку висловив завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент НААН Олександр Захарчук, повідомляє пресслужба наукової установи.

За його словами, для держави переваги полягають у збільшенні інвестицій у галузь, створення нових робочих місць, а також наповнення державного та місцевого бюджетів коштом сплачених податків.

Водночас, пояснив науковець, йдеться про продаж будь-якого насіння олійних культур, що буде вироблене на території України, — як національної селекції, так і селекції іноземних насіннєвих компаній, які дислокуються в Україні. А отже, частка насіння вітчизняної селекції, яка нині й так по зазначених культурах складає 7-10% ринку, буде дедалі зменшуватися, спрогнозував Олександр Захарчук.

Він пояснив, що на території України функціонує понад 10 великих насіннєвих заводів іноземних компаній, які виробляють насіння власної іноземної селекції. І навіть після продажу за кордон це насіння завжди залишатиметься французьким, німецьким, австрійським чи швейцарським і буде приносити прибутки насамперед іноземним компаніям.

«Очікувати, що визнання української системи сертифікації насіння еквівалентною вимогам ЄС дасть новий поштовх для інтенсивного розвитку вітчизняного насінництва, передчасно», — зауважив Олександр Захарчук.

Він визнав, що приєднання України до Міжнародних схем сертифікації насіння, а також визнання у 2020 році Європарламентом української системи сертифікації еквівалентною вимогам ЄС дозволило Україні збільшувати експорт насіння зернових і олійних культур, в основному до країн Євросоюзу.

За розрахунками науковців, торік Україна експортувала до ЄС насіння на $122 млн. Це у 6 разів більше, ніж було до 2020 року. При цьому продаж насіння національної селекції склав лише близько 5% від загального результату, уточнив експерт.

«Україна може опинитися у ситуації Румунії, Угорщини чи Туреччини, — застеріг він. — На території цих країн іноземними компаніями виробляється багато насіння, але жодну з них ніхто ніколи не називаю передовою країною з великими селекційними досягненнями та насінництвом».

Олександр Захарчук зазначив, що на європейському та світовому ринках насіння діє дуже жорстка конкуренція, й на українську насіннєву продукцію вітчизняної селекції там ніхто дуже не чекає. За своє місце вітчизняним виробникам насіння доводиться боротися, зазвичай продаючи за кордон насіннєвий матеріал навіть за демпінговими цінами, а також до країн не найбільш якісного ведення насінництва.

«Без державної підтримки селекційної галузі та насінництва, без гідної заробітної плати селекціонерів та селекційним установам, без інвестицій Україна навряд чи зможе конкурувати з європейськими виробниками та завоювати насіннєвий ринок ЄС», — вважає науковець.

На його думку, для забезпечення успішного виводу насіння національної селекції на європейський ринок необхідно запровадити низку системних заходів, спрямованих на посилення позицій саме українського насінництва.