Наступ рашистів на Сумщині: які, до біса, «Суми за три дні»?!

Серед загроз, які витали в повітрі після Курської операції, було вторгнення російських загарбників до Сумської області на плечах ОТУ «Сіверськ», котре з боями відходило на територію України.

Такий розвиток подій прораховувало військово-політичне керівництво, тому вже в лютому з 90 прикордонних селищ евакуювали 777 дітей. Загалом план передбачав вивезти близько 86 тисяч осіб, зазначає експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк у видання  LB.ua.

Першу спробу повоювати на Сумщині ворог здійснив 10 січня біля села Журавка поблизу держкордону. Це були рейдові дії декількох невеличких груп ворожої піхоти, які намагалися обійти фланг підрозділів Сил оборони на Курщині. Ці дії підтримували авіація та БпЛА противника. Тоді 67 механізована бригада відбила атаку й відкинула ворога за кордон.

19 лютого на територію Сумщини увійшли підрозділи 810-ї бригади морської піхоти противника, після активних наступальних дій уже наступного дня вони захопили Басівку. Водночас головні сили бригади залишалися в Курській області поблизу селищ Гуєве, Плехове й Курилівка. Того дня бункерний дід оголосив про початок створення «буферної зони».

22 лютого 56-й десантно-штурмовий полк 7-ї десантно-штурмової дивізії окупував Новеньке.

На початку березня в районі прикордонного села Журавка з’явилися підрозділи 83-ї десантно-штурмової бригади ворога.

У першій половині березня бої поступово перемістилися з території навколо Локні Курської області в північні прикордонні райони Сумської.

На середину квітня угруповання противника набуло конкретних обрисів, формат прикордонних боїв змінився наступальною операцією, котра має на меті витіснити Сили оборони з території РФ і створити буферну зону на Сумщині.

Основа угруповання противника — високомобільний компонент: 9 бригад/полків ПДВ (237-й, 234-й, 104-й ДШП 76-ї ДШД, 51-й, 119-й і 137-й ПДП 106-ї ПДД, 56-й ДШП 7-ї ДШД, 11-та, 83-тя ОДШБр), 3 бригади/полки морської піхоти (155-та, 810-та ОБрМП, 177-й ОПМП та батальйон 61-ї ОБрМП). Угруповання посилене піхотою з військ Ленінградського (44-й корпус) і Південного округів (49-та армія): 22-й, 30-й МСП 72-ї МСД 44-го АК, 34-та ОМСБр (гірська) 49-ї ЗА. Щоб посилити ударні спроможності високомобільного компонента, залучили від 4 до 8 танкових рот зі складу мотострілецьких полків 6-ї армії, 14-го та 44-го корпусів.

До складу угруповання включили чотири бригади ЗС КНДР (ми починаємо про них забувати), які діють на території РФ і яких у нас поки що не помітили.

Тож для дій на Сумському напрямку у квітні противник створив групу військ «Курск» у складі свого угруповання військ «Север». ГВ «Курск», за оцінками, налічувало до 55 тисяч в/сл, близько 120 танків, 500 ББМ, 850 гармат, мінометів і РСЗВ. З території РФ в інтересах ГВ ракетних ударів могла завдавати 26-та ракетна бригада.

Попри тризначні цифри, ГВ не така вже й велика через не надто високі бойові потенціали військ високомобільного контингенту (у всьому світі так, не лише в РФ) та значні втрати особового складу під час боїв у Курській області. Отже, така ГВ здатна наступати й захоплювати територію приблизно 30 км по фронту та до 10 км углиб, але заледве чи подолає підготовлену оборону.

Якщо створення буферної зони і є оперативною метою, то щоб досягти її, ворогу слід вийти на рубіж висот між Юнаківкою та Храпівщиною, взяти під контроль чималий лісовий масив від Радьківки до Могриця й закріпитися на рубежі вздовж р. Псьол. Іншим кроком має стати утримання цієї зони та створення системи вогневого контролю над комунікаціями Сил оборони.

Звісно, одразу постає питання: а де наші фортифікаційні споруди? 67 бригада повідомляла, що в неї все ОК. Не бачу підстав не вірити, але бригада відповідає лише за свою смугу оборони.

На відкритих ресурсах можна знайти відомості про те, що Сумська ОВА ще у 2023-му розпочала потрібні роботи через свій департамент капітального будівництва. Зараз бойові дії тривають на ділянці від Костянтинівки до Новенького, між котрими по прямій — 28 км, якщо вздовж кордону — то близько 40. Цілком собі нормативна механізована бригада таку задачу в обороні і виконує. Тобто слід обладнати кожному взводу по опорнику, загалом 27 ВОПів.

На «ПроЗорро» є інформація про те, що ТОВ «БВК КОМПАНІЯ ФЕДОРЧЕНКО» (жодного розуміння, хто це такі) до грудня 2023 року збудувало за 45,851,553 гривень один опорний пункт. Є згадки про ще 4 тендери 2024 року з терміном виконання робіт до 31 січня поточного року на суму 113,528,338 грн. Тобто роботи вели, інше питання — наскільки якісно? Чи врахували колосальний вплив fpv на сучасну оборону? Що саме заховано за офіційним формулюванням «опорний пункт» — батальйонний район оборони розмірами 5 на 2,5 км чи взводний опорник 400 на 300 м?

Для розуміння абсурду в оперативному обладнанні території Сумської області зазначимо, що 29 травня на Сумщині розпочали ремонт дороги Суми — Лебедин, для чого виділили 60 млн грн з резервного фонду держбюджету. Тобто замість того, щоб замінувати і зробити непроїзними дороги, там вирішили прокласти маршрут на авіабазу «Миргород». Чи погоджували це будівництво з відповідним структурним підрозділом ГШ ЗСУ? Щось сумнівно, прикордоння — такий собі будмайданчик сьогодення.

Повернемося до бойових дій. У квітні для наступу на Сумщину ворог рухався у трьох напрямках:

•  на Локню (76-та ДШД і 83-тя ОДШБр);
•  на Гоголівку — КПП «Суджа», урочище Мєлове — Олешня (106-та ПДД й 11-та ОДШБр);
•  на Гуєво — Горналь (штурмові підрозділи від бригад/полку морської піхоти).

Два батальйони 155-ї бригади вирушили до Бєлгородської області, аби недопустити просування підрозділів Збройних сил України в районах селища Демидовка і села Прилісся, де розпочався наступ на ділянках Гоптарівка — Романівка і Графівка — Прилісся.

13 квітня, у Вербну неділю, підрозділи 112-ї (1-ї ТА) та 448-ї (20-ї ЗА) ракетних бригад противника завдали групового ракетного удару двома ракетами типу 9м723 по Сумах. Перша ракета влучила в конгрес‑хол Сумського держуніверситету на вул. Покровській, 9/1, друга — трохи далі, приблизно за 140 метрів, поруч з Петропавлівською вулицею, де влучила по тролейбусу з пасажирами.

Загинули 35 мирних жителів, серед них двоє дітей (11 і 17 років), поранень зазнали 129 осіб, у тому числі 15 дітей. Залучення для удару стартових батарей ракетних бригад різних армій, що діють на інших оперативних напрямках (на Куп’янському і Лиманському), чітко вказує на координацію удару на рівні ГШ ЗС РФ.

Станом на середину травня в ГВ «Курск» відбулася цікава трансформація — основою угруповання стали дві мотострілецькі дивізії, 72-га МСД 44-го АК і 18-та МСД 11-го АК (прибула з Харківського напрямку та була введена в бій на напрямках Веселівка — Водолаги і Журавка — Біловоди з метою виходу на рубіж Новомиколаївка — Яблунівка). Це, швидше за все, індикатор зниження боєздатності високомобільного компонента.

На кінець минулого тижня вздовж всього рубежу Костянтинівка — Кіндратівка — Андріївка — Олексіївка — Володимирівка — Водолаги — Яблунівка — Юнаківка — Олешня точилися запеклі бої. На трьох напрямках вторгнення ворог захопив Локню, Водолаги, Біловоди і просунувся вглиб України на 6–8 км.

106-та дивізія веде бої за Юнаківку, її частини прорвалися між поселенням і Яблунівкою і перерізали шосе Суджа — Юнаківка — Суми. Ворог атакує безперервно впродовж декількох останніх діб, але не може закріпитися навіть на околицях Юнаківки. Штурмові групи 137-го полку дивізії та 810-ї ОБрМП прориваються в напрямку села Садки через лісовий масив на схід від нього, хоча поки що безуспішно.

Що Сили оборони?

Незважаючи на досить складну оперативну обстановку й відчутну перевагу насамперед у поки що живій силі, нашим підрозділам вдалося провести декілька успішних контратак у фланг наступального угруповання противника на напрямках Перше Травня — Костянтинівка та Яструбине — Кіндратівка і просунутися у східному напрямку. Контратаки поблизу Олексіївки та Андріївки на напрямках Мала Корчаківка — Андріївка та Варачине — Олексіївка також були успішними. Ворога відкинуто майже на 1 км.

На розвиток обстановки матимуть вплив декілька факторів:

•  чи вдасться Силам оборони утримати рубіж Новомиколаївка — Яблунівка. Якщо вдасться, то виникнуть умови загалом стабілізувати обстановку на всьому напрямку;
•  густі ліси, водно-болотні угіддя й інші природні перешкоди Сумщини обмежують застосування важкої бойової техніки;
•  густі ліси ускладнять, а на деяких ділянках унеможливлять застосування дронів через густий листяний покров.

Згадані обставини переведуть конфлікт у формат зіткнень окремих рейдово-штурмових груп і мобільних єгерських підрозділів у величезному лісовому масиві, до котрого противнику залишилося приблизно 10 км, і цей прорив може надати йому відчутних переваг.

Отже, задачі Сил оборони на Сумщині — утримати рубіж Новомиколаївка — Яблунівка і блокувати вихід ворога до великих лісових масивів.

Аби були зрозумілі масштаби евакуаційних заходів, наведемо такі цифри: станом на 1 червня з понад 190 прикордонних сіл уже евакуювали 48 612 людей (у тому числі 7 668 дітей), що становить близько 56 % від загального числа.

Тортика без вишеньки бути не повинно: за Покровськ воюють 41-ша, 2-га і головні сили 51-ї армії, за Торецьк — 8-ма, решта військ 51-ї та частина військ 3-ї армії, за Куп’янськ — 1-ша танкова і 6-та загальновійськова, за Лиман — 20-та і 25-та. І ніяк. Біля Сум, котрі далеко не Покровськ чи Лиман, — еквівалент до двох дивізій, тобто навіть не армія.

Які, до біса, «Суми за три дні»?!

Автор: Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій

Джерело: LB.ua

Tweet