Спадщина СРСР та Китаю: чому іранські ракети не завжди під силу ППО Ізраїлю
У відповідь на удари по його території Іран запустив по Ізраїлю балістичні ракети власного виробництва. І незважаючи на роботу сучасних систем ППО Ізраїлю, частина боєприпасів все-таки змогла досягти своїх цілей. Причин, які це пояснюють, кілька.
Перша - їх було випущено дуже багато, сотні... Друга - Іран, який зробив ставку на балістичні ракети у своєму військово-промисловому комплексі, не такий і відсталий у цьому напрямку, як вважалося раніше. Журналіст Коротко про розбирався, якими саме ракетами Іран та його проксі-організації ("Хезболла", ХАМАС, єменські хусити) атакують Ізраїль.
Радянське та китайське коріння іранської балістики
Відомо, що Іран має балістичні ракети Fatеh-110, Zolfaghar і балістичну ракетну систему Ababil. Ракети Fateh-110 та Zolfaghar дальністю до 300 та 700 км відповідно. Усі ці ракети - переважно є переробками ще радянських і китайських ракетних систем. Це модифікації китайської ракети CSS-8 (вона ж – Project 8610) та старої радянської ракети С-75, електроніка до якої, до речі, розроблялася ще на українському «Південмаші».
Fatеh-110 – це балістична ракета класу «земля-земля».
Її характеристики:
- балістична високоточна ракета (супутникова навігація, можливо, за допомогою російської ГЛОНАСС),
- стартова швидкість – 3 Махи (3704 кілометри на годину)
- швидкість на момент удару – 4 Махи (до 5000 кілометрів на годину)
- довжина – 8,86 метра,
- діаметр – 0,61 метра,
- вага – 3450 кілограмів,
- вага бойової частини – 400–650 кілограмів (залежно від покоління ракет, зараз їх як мінімум 4),
- дальність – до 300 кілометрів (у 4-го покоління заявлена дальність 400 кілометрів),
- платформа – вантажівка Mercedes-Benz (6x6), на пусковій установці розташовується лише одна ракета.
Ракети Zolfaghar можуть нести боєголовку вагою 590 кілограмів, розраховану на відділення на проміжному етапі, що ускладнює її виявлення.
Характеристики:
- балістична ракета малої дальності,
- довжина корпусу – 10,3 метра,
- стартова маса – 4615 кілограмів,
- діаметр – 0,68 метра,
- дальність пуску – до 700 км.
Ця зброя нібито має підвищену точність влучення. Ракети цього типу можуть мати касетну бойову частину.
Також в арсеналі Ірану можуть бути ракети Sejil-1 (2 тис. км), Sejil-2 (2,5 тис. км) та крилаті ракети Paveh з дальністю 1,6 тис. км. Sejil – сімейство балістичних ракет середньої дальності, розроблене в Ірані у 2008 – 2009 роках. Бойова частина відокремлюється під час польоту.
Ракет Fateh-110 в Ірані накопичилося стільки, що вони можуть запускати ще тижні. Фото: wikimedia.org
Україна вже знайома з іранськими ракетами
Про балістичну ракету Ababil (клас "земля-земля") відомо небагато. Вона була представлена на московській виставці «Армія-2023», де було озвучено деякі характеристики озброєння.
Характеристики:
- балістична ракета малої дальності,
- довжина корпусу – 3,7 метра,
- стартова маса – 240 кілограмів,
- дальність пуску – до 86 км.
Експерти зазначають, що Ababil має кілька модифікацій, зокрема з інерційною системою наведення (за координатами) та оптико-електронною системою наведення на ціль. Пуски Ababil здійснюються з платформи, на якій розміщені пускові контейнери в кількості 8 штук.
До речі, саме такі ракети від 200 до 400 штук Іран минулого року поставив Росії для війни в Україні. Росіянам дуже потрібні Fateh-110 та Ababil. Перші – як альтернатива для "Іскандерів", другі – як аналог для ракет С-300. "За своїми характеристиками іранські Fateh-110 і Zolfaghar мають значно більшу руйнівну силу, ніж рашистські системи "Точка-У", С-300 та "Іскандер", - зазначали фахівці Defence Express. Проте наші військові успішно використовують проти них західні системи PATRIOT та SAMP/T.
Ракети Zolfaghar із зарядом у 590 кг вибухівки мають підвищену точність влучення. Фото: wikimedia.org
Іранські проксі використовують свої ракети
Більшість озброєння «Хезболли» – іранського, радянського, російського чи китайського виробництва. Зброю угрупованню постачає її головний союзник - Іран. Це ракетні комплекси малої та середньої дальності іранського сімейства Fatеh.
Як писало агентство Reuters з посиланням на два джерела в Лівані, які знайомі із озброєнням угруповання, «Хезболла» нібито має на озброєнні російські протикорабельні ракети П-800 «Яхонт» з дальністю польоту 300 км. "Хезболла" атакує Ізраїль і іншими типами ракет - Fadi-1 (дальність польоту 70-80 км) та Fadi-2 (100-105 км). Експерти припускають, що ця зброя схожа на Khaibar-1 сирійського виробництва, що є версією китайської WS-1. Також "Хезболла" використовує балістичну ракету Qadr-1.
Єменські хусити мають свій арсенал балістичних ракет, також в основному радянського та іранського виробництва. Хусити у своїх повідомленнях згадують назви ракет Quds, Palestine-2 і Tufan. Але тут справа в тому, що іранську ракету єменські терористи можуть використовувати під різними іменами. Так, іранську ракету Khiebar Shaekan-2, яку іранський режим використовує в ракетних атаках на Ізраїль, мають і хусити. У Ємені вона називається Hatem або Palestine. Це далекобійна твердопаливна балістична ракета. Ще є рідкопаливна іранська Shahab-3. Коли вона потрапляє до рук хуситів, змінює ім'я на Tufan.
Використовують хусити і крилаті ракети під назвою Quds. Це іранські Soumar, Hoveyzeh, Abu Mahdi чи Paveh – представниці однієї родини крилатих ракет, розроблених на основі радянської Х-55.
Основними ракетами, які застосовує ХАМАС, є "Кассам" і "Фаджр-5". "Фаджр-5" був розроблений в Ірані в 1990-і роки і має дальність 40 км, а пізніші його модифікації - до 75 км.
Ракети Ababil Іран передавав Росії для використання у війні. Фото: wikimedia.org
