Сумнозвісна "Брама до пекла", котра палає вже 50 років, забруднюючи планету, вперше зменшується

Полум’я згасає після десятиліть

Газовий кратер Дарваза в Туркменістані, більш відомий як "Ворота до пекла", уже понад 50 років залишається символом людської помилки й одночасно – туристичною пам’яткою. Вогонь, що виривається з кратера в центрі пустелі Каракуми, утворився після невдалого радянського буріння 1971 року. Тоді геологи випадково пробили підземну газову кишеню, і щоб уникнути викиду небезпечних газів, вирішили її підпалити. Результат виявився неочікувано довготривалим, повідомляє 24 Канал з посиланням на Science Alert.

Полум’я в кратері, діаметром до 70 метрів і глибиною 30 метрів, горіло десятиліттями, викидаючи метан – потужний парниковий газ, що суттєво впливає на клімат. Іноді вогонь досягав 15 метрів у висоту, майже не утворюючи диму, а звук горіння нагадував рев реактивного двигуна.

У 2025 році туркменська влада вперше заявила про значне зменшення інтенсивності горіння – у понад три рази. За словами Ірини Лур’євої, директорки державної енергетичної компанії "Туркменгаз", полум’я, яке колись було видно на кілометри, перетворилося на слабке джерело вогню. Навколо кратера пробурили численні свердловини для уловлювання метану, щоб зменшити екологічне навантаження.

Імовірно, це стало результатом довготривалої кампанії влади, метою якої є остаточно загасити пожежу. Ще у 2010 році уряд розглядав можливість його ліквідації, але тільки у 2022 році було ухвалене рішення про поступове згасання. У 2023-му розробили проєкт припинення горіння.

Попри свою небезпеку, "Ворота до пекла" стали однією з найвідоміших туристичних локацій у Туркменістані. У 2018 році кратер офіційно назвали "Сяйвом Каракумів", проте у свідомості світу він залишився "Воротами до пекла". Місце привертало дослідників, серед яких – канадський науковець Джордж Короуніс, який у 2013 році спустився на дно кратера та виявив там унікальні бактерії, здатні виживати у вкрай екстремальних умовах.