Чому Київ став містом каштанів: історія, легенди та факти

Сьогодні важко уявити Київ без каштанів. Вони прикрашають вулиці, парки й серця киян, стали літературним образом, частиною герба і справжнім символом міста.

Але колись ці дерева тут не росли взагалі. "Телеграф" зібрав легенди та припущення, як Київ став містом каштанів.

Як гіркокаштан потрапив до Києва

Гіркокаштан, або кінський каштан, родом із Балкан і Греції. Мода на ці дерева прийшла до Європи у XVIII столітті, коли каштанами почали озеленювати міста — зокрема, перша каштанова алея з’явилася в Лондоні.

У Києві перші згадки про це дерево датовані 1798–1799 роками — дослідник Максим Берлинський писав, що каштани вирощують у садах Подолу "лише через красу його цвіту".

Легенди та губернатори: хто ж посадив перші?

Історія появи каштанів у місті овіяна легендами. Найпоетичніша — про засновника Києво-Братської колегії Петра Могилу, який нібито ще 1625 року посадив каштан біля Свято-Троїцького монастиря. Проте жодних документів на підтвердження цієї історії немає.

Найпоширенішу версію пов’язують з імператором Миколою I. Губернатор Києва Дмитро Бібіков перед його візитом у 1842 році нібито висадив на бульварі каштани, але цар наказав їх викорчувати й замінити на тополі.

Тоді жителі міста забрали деревця і пересадили їх у свої двори — саме так, за переказами, каштани "врятувалися" і стали народним деревом Києва. Щоправда, науковці доводять, що цар у 1842 році до міста не приїздив, тому й ця версія — радше красива міська легенда.

Каштани — частина міського простору

Каштани почали масово висаджувати у Києві в XIX столітті. У 1876 році, під час закладання Маріїнського парку на честь російської цариці Марії Олександрівни, каштани посадив садівник Недзельський. Після Другої світової війни саме каштанами засадили зруйнований Хрещатик, і це ще більше закріпило їхній статус "офіційного дерева" столиці.

У літературі й піснях: як каштани стали образом Києва

Каштани увійшли у київський культурний код. У романі "Місто" (1927) Валер’ян Підмогильний описує каштани як частину урбаністичного пейзажу: "…все навкруги приємно тішило йому очі — стара дзвіниця Софії, трамваї й хвиляста вулиця, обсаджена вздовж каштанами".

А поет Дмитро Павличко присвятив їм цілий вірш — "Коли каштани в Києві цвітуть", що увійшов до збірки "Київські сонети" 1976 року. Весняне цвітіння стало справжньою емоційною точкою для мешканців міста, таким собі сигналом, що життя оновлюється.

Каштан — на гербі Києва

У 1969 році столиця офіційно отримала герб, де на червоному фоні зобразили квітучу гілку каштана. Автори — художник Флоріан Юр'єв та скульптор Борис Довгань.

Ідея використати саме каштан виникла як знак унікальності міста. Квіти стилізували у формі трикутника Серпінського — натяк на самоподібність та ідею нескінченності, а також на українського графіка Нарбута, який створював герби ще за часів Гетьманату.

Випробування сьогодення

Сьогодні каштани в Києві переживають не найкращі часи. Забруднення, кліматичні зміни та шкідники скоротили кількість дерев.

За останні 10–15 років кількість каштанів у столиці суттєво зменшилася — дерева потерпають від шкідників, зокрема мінуючої молі. Найбільших втрат зазнали насадження на Хрещатику, де частину каштанів замінили ялівцем.

Раніше "Телеграф" писав, чому Конча-Заспа так називається. Цікава історія елітного київського передмістя.