Дозволити чи ні? По 5 "за" і "проти" заборони на виїзд за кордон для хлопців 18-24
Дозволити чи ні? По 5 "за" і "проти" заборони на виїзд за кордон для хлопців 18-24

Дозволити чи ні? По 5 "за" і "проти" заборони на виїзд за кордон для хлопців 18-24

Влада шукає баланс між збереженням обороноздатності, людського капіталу та дотриманням прав молодих хлопців

Тема зняття заборони на виїзд за кордон для молодих чоловіків на четвертому році повномасштабної війни, здається, перестає бути лише "емоційною", а набуває стратегічного значення. Адже Україна змушена не тільки дбати про наповнення війська тут і зараз, а й розуміти на майбутнє, на кого покладатиметься за три, п’ять, сім років не тільки у підтримці обороноздатності країни, а й у розвитку технологій та економіки, відбудові. Чинна політика обмежень для всіх чоловіків у віці 18+, звужує можливості для такого планування, бо частина батьків обирає про всяк випадок вивезти ще неповнолітніх хлопців з країни з туманною перспективою повернення. Змінити цю ситуацію, можливо, могло б пом’якшення правил.

"Телеграф" зібрав думки щодо лібералізації умов перетину кордону для військовозобов’язаних молодих українців та виділив 5 аргументів на користь і проти такого кроку.

Руйнація довіри до держави vs послаблення мобресурсу

Поки у владних кабінетах розмірковують над тим, варто чи ні змінити підхід до обмеження вільного пересування українців домобілізаційного віку (наступає в Україні у 25 років) в країні намітилась тенденція, коли за кордон хлопців відправляють ще до настання повноліття. Родини вирішують не чекати зміни правил, переживаючи, що посадовці не дійдуть згоди, або вирішать діяти навпаки жорстко. Й тоді долучення до ЗСУ стане не добровільним вибором для 18-24-річних, а обов'язковим. Тим паче, що ця тема періодично педалюється міжнародними партнерами, хоча позиція керівництва держави лишається незмінною – забирати до війська відразу з настанням 18-річчя в Україні й досі не планують. Про що днями іноземним журналістам заявив президент Володимир Зеленський.

Ситуація невизначеності, а також випадки, коли одні чоловіки виїжджають за кордон завдяки протиправним "схемам", в той час як основна маса студентів та науковців (виключенням є участьв програмах академічної мобільності, що передбачає навчання за кордоном протягом семестру для студентів українських вишів) позбавлені можливості це зробити, створюють додаткову соціальну напругу й підривають довіру до державних інституцій. До того ж негативно впливає на демографічні та економічні процеси. З одного боку, Україна вкладається в шкільну освіту, але ці інвестиції (в середньому витрати на одного учня за даними МОН – 20-25 тис. на рік, тож якщо дитина виїжджає у віці 10-17 років, держава вже інвестувала в одну тільки її освіту 120-200 тис. гривень) можуть бути реалізовані на користь інших країн, там де молодь буде здобувати освіту далі й працювати. В майбутньому це втрати продуктивності праці й ВВП, та з часом зростання потреб у додатковому внеску з боку держави у вигляді конкурентної зарплати та умов праці для тих, хто захоче повернутися на Батьківщину.

Прикордонники періодично затримують молодих людей, що намагаються незаконно потрапити за кордон

Прихильники необхідності таки дозволити молоді вільно пересуватися за кордон наголошують на порушенні прав та відзначають, що наявна заборона працює навпаки проти держави.

- Виходячи з принципів свободи особистості та безумовної цінності людського життя, вважаю важливим скасування заборони на виїзд для молодих чоловіків, – зазначив в коментарі "Телеграфу" прийомний батько Альберт Павлов. – Ось основні аргументи. Перший – заборона провокує передчасний виїзд неповнолітніх. Через страх втратити право на виїзд після 18 років країну масово залишають підлітки 16–17 років. Часто з ними виїжджають і їхні родини. Один із нещодавніх прикладів — виїзд цілого дитячого будинку сімейного типу до Німеччини, бо одному з вихованців було 17 років. Це прямий удар по демографії та майбутньому трудовому потенціалу України.

Другий – обмеження свободи пересування руйнує довіру до держави. Для молоді неможливість вільно залишати країну — це травматичне відчуття обмеженості й несправедливості. Багато хто втрачає можливість навчатися за кордоном, проходити стажування, набиратися міжнародного досвіду. Це не просто обмеження — це бар’єр для розвитку нації. Примус не формує свідомих громадян. Історія показує: нав’язані обмеження та насильство з боку держави не ведуть до лояльності. Навпаки — відштовхують. Коли громадянин відчуває, що його свободи утискають, виникає відчуження: держава перетворюється на "чужого", який вимагає, але мало що дає натомість. Це підриває суспільний договір і послаблює країну зсередини, — вважає співрозмовник.

Про бажання виїхати в опитуванні найчастіше (33% респондентів) говорила молодь 18-29 років

Натомість існує в суспільстві й думка, що діяти задля наближення перемоги молоді люди можуть, перебуваючи на теренах України, отримуючи вищу освіту, збираючи донати і працюючи тут й зараз. При цьому відкриті кордони для всіх без виключення можуть навпаки сприяти безповоротним вратам людського ресурсу.

- Молодь, як і всі категорії суспільства, мають працювати на перемогу України. Якщо не буде заборони на виїзд, то велика частина молодих людей покине Україну до 25 років, що сильно послабить мобілізаційний ресурс і зовсім не сприятиме покращенню ситуації, – вважає Ілля Хабло, студент Львівського національного університету імені Івана Франка, що виїжджав за кордон під час повномасштабної війни, але згодом повернувся. – Полегшувати життя "тисовикам" – то є дурна ідея. Якщо є бажання виїхати за кордон, то треба усвідомлювати, що у разі бездіяльності може настати момент, коли повертатись вже буде нікуди. Навіть виїзд за програмами підтримки біженців до 18 років теж не є добре, так як люди там приживаються і повертатись не хочуть. В нашій країні все дуже погано з демографією, а тут ще й за кордоном такі приманливі умови. Все вищесказане не відноситься до дипломатів, спортсменів, людей наукової та культурної діяльностей, які прославляють Україну на світовій арені та нагадують світу про той факт, що ми ще боремося.

Втрата частини покоління чи забезпечення обороноздатності

Співрозмовники "Телеграфа" також визнають, що спрогнозувати, яким буде довгостроковий ефект змін правил для виїзду за кордон для молоді, доволі складно. Варто розуміти, що якась частина молодих хлопців за першої нагоди скористається можливістю покинути країну, але очікувано, що знайдуться й ті українці, що зараз перебувають в інших країнах, хто обере повернення, не чекаючи закінчення війни.

– Звісно, що у разі запровадження змін щодо правил перетину кордону, які торкнуться молоді у віці до 25 років, якусь частину хлопців ми втратимо. Натомість це може посприяти й збереженню людського капіталу, адже будуть ті, хто не захоче виїжджати, або повертатиметься, якщо це зробили раніше, – зазначає Наталія Гнатик, адвокат Адвокатського об'єднання "Актум". – Й зараз багато хлопців, що опинились в інших країнах до настання повноліття, все одно телефонують і говорять, що не проти повернутися в Україну, вступати до вишів, вчитися та жити. Тож зняття обмежень дасть можливість їм ухвалити таке рішення. До того ж якщо буде можливість законно виїжджати за кордон, то це вплине й на рівень корупції. Адже не буде потреби шукати якісь незаконні способи.

Наразі існує можливість для студентів України на семестр поїхати вчитися за кордон

З іншого боку, очевидно, що розглядати питання законодавчих змін, які б дозволили виїзд за кордон молоді віком 18-24 роки, неможливо відокремлено від загальної мобілізаційної стратегії, а в неї достатньо спірних моментів. І у разі ухвалення варто було б передбачити запобіжники від того, що хлопці не повертались після завершення навчання чи стажування.

- Питання із забороною виїзду хлопців домобілізаційного віку не лише підсилює нерівність у суспільстві, тому що дівчата мають таку можливість, а хлопці — ні, – вважає Валентина Мержиєвська, освітянка, співзасновниця альтернативної школи "БеркоШко" та ГО "Валентність. Переосмислення". – Очевидно, що в цьому віці людина має найбільше освітніх можливостей, коли ідеально було б отримати міжнародну практику або досвід волонтерства в різних країнах.

Окрім того, є негативний ефект для тих хлопців, яких через цю заборону батьки намагаються вивезти до 18 років: вони часто опиняються в складних життєвих обставинах. По-перше, вони покидають своїх друзів, рідних, перше кохання — і далеко не всі з них опиняються в комфортних умовах, із підтримкою, що створює свої ризики. Навіть дорослій, зрілій людині в новому середовищі буває складно знайти сенси — а молодій людині це створює ще більше загроз: від зловживання різними речовинами до потрапляння під різні впливи, в тому числі злочинні.

Тому, на мій погляд, це обмеження є дуже травмуючим. Але я не бачу гармонійного рішення, яке б водночас розв'язало питання з мобілізацією і захистом України, яке нам усім дуже потрібне. І тому я, маючи двох синів, не маю впевненості, що ухвалення такого дозволу буде справді адекватним сучасним загрозам. На мій погляд, є сенс дозволяти виїзд лише людям з освітньою метою — тим, які подаються на міжнародні освітні програми, наукові конференції чи навчання за обміном — і не абияких університетів, а тих, що мають академічне визнання. Тому що людей, мотивованих до поглиблення освіти й спроможних на це, не настільки багато, щоб робити це загальною практикою.

Цю тему можна було б порушувати, якби у нас була налагоджена схема мобілізації тих, хто старше 25 років, якби не було проблеми з оновленням даних і військовою підготовкою. Зараз я не бачу способів забезпечити обороноздатність держави без обмеження права на переміщення. Я не думаю, що ця війна закінчиться через рік. І тим більше — не думаю, що ті, хто до 25 виїде з країни, по досягненні мобілізаційного віку повернуться. А я особисто дуже зацікавлена в тому, щоб Україна встояла. Тому не можу підтримати ініціативи, які ставлять це під сумнів, попри те, що я також народжувала синів не для війни, і мені б дуже хотілося, щоб вони могли вільно подорожувати світом, — відзначає Валентина Мержиєвська.

Аргументи на користь і проти лібералізації та альтернатива

Підбиваючи підсумок, зазначимо, що в суспільстві немає спільного погляду на питання послаблення обмежень на виїзд закордон молодих чоловік. Серед аргументів противників лібералізації можна виділити 5 основних:

- потенційна втрата мобілізаційного ресурсу, адже існує ризик втрати стратегічного резерву армії, яким є на сьогодні молодь;

- суспільне обурення і нерівність – на сьогодні у війську достатньо свідомої молоді, яка ефективно виконує бойові завдання й нищить ворога, а дозвіл на виїзд для однолітків може сприйматися як знецінення їхньої жертви;

- штучне сприяння "відтоку мізків" – мотивована до навчання та розвитку молодь може "закріпитися" за кордоном;

- виїзд молодих чоловіків може сприйматися ворогом як прояв слабкості, втрати бажання боротися за майбутнє країни та використовуватися пропагандою;

- відсутність дієвого механізму забезпечення повернення після закінчення навчання, з відряджень тощо.

Можна також виділити ключових 5 аргументів, що наводять українці, які підтримують лібералізацію правил виїзду за кордон військовозобов’язаних у віці до 25 років:

- справедливість і дотримання європейських принципів прав людини;

- доступ до закордонної освіти, зокрема критично важливих для розвитку України знань і навичок в сфері IT, оборонних технологій, медицини, креативної економіки, що дозволить розвивати людський капітал;

– альтернативна участь у спротиві – паралельно з навчанням або роботою за кордоном молодь може збирати донати на армію та вигравати гранти для підтримки цивільного населення, допомагати з закупівлею та логістикою техніки для фронту, адвокатувати інтереси нашої країни, популяризувати її традиції та культуру;

- економічна доцільність – участь молодих українців у глобальних іноваційних процесах може сприяти розвитку економіки нашої країни, використанню новітніх технологій у виробництві, модернізації армії та держави;

- підвищення рівня довіри між суспільством та державою.

Між полярними "так, однозначно потрібно" і "ні в якому разі, бо це несе загрозу", існують й інші менш радикальні точки зору. Зокрема, лунають думки, що до дозволів покидати країну для тих, кому 18-24 роки, треба ставитися вибірково, й надавати за наявності реальних і важливих підстав. Крім того, можливо було б запровадити "виїзд з умовами", тобто, наприклад, облік у реєстрах на кшталт "Оберігу" з фіксацією місця проживання та контактних даних, накладення зобов’язання повернутись у разі змін мобілізаційного законодавства тощо. А також, як варіант, створення можливості для дистнаційоної участі у проєктах ЗСУ з розвідки, кіберзахисту, пошуку технічних рішень для модернізації оззброєння тощо.

Як повідомляв "Телеграф", представники Міністерства освіти та науки обговорюють ідею дати можливість для хлопців домобілізаційного віку більш вільно пересуватися. Зокрема, очільник відомства Оксен Лісовий вважає, що йому в цьому питанні ближча "лібералізація, довіра та свобода", а не тотальна заборона й обмеження.

Теги за темою
війна
Джерело матеріала
loader
loader