Був українським мистецьким простором до приходу "руского міра": як окупанти перетворили артоб'єкт на концтабір у Донецьку

Колись це місце було простором для мистецтва і культури, а з приходом "руского міра" стало катівнею. Представники країни-агресорки перетворюють українські лікарні, культурні центри і навіть артзаводи на місця знущань і тортур. Саме так і сталося з колишнім заводом з виробництва ізоляційних матеріалів.

Він був домівкою артфонду "Ізоляція" — креативної платформи, яка проводила виставки, концерти тощо. "Телеграф" розповість, як Росія перетворила творче об'єднання на катівню та в’язницю.

Що відомо про завод "Ізоляція"

У місті Донецьк, на вулиці Світлий шлях, 3 розташоване приміщення заводу з виробництва ізоляційних матеріалів. Його було створено у 1955 році. У 90-х він припинив існувати. З 2010 по 2014 рік на території цього заводу був артфонд, який реалізовував мистецькі проєкти.

До 2014 року "Ізоляція" була центром сучасного мистецтва. Він збирав митців з усього світу і створював крутий артпростір. Його створила донька колишнього директора заводу.

Однак після окупації Донецька російськими військовими, на територію заводу зайшли озброєні люди. Серед них були бійці батальойну "Восток". Звісно, що росіяни не побачили мистецької цінності робіт українського майстра Бориса Михайлова. Один із окупантів, дивлячись на фотографії митця, сказав: "Для меня это не искусство, искусством это являтся не может". Як розповідав один із окупантів, це приміщення мали використовувати для того, щоб зберігати там гуманітарну допомогу з РФ.

У що росіяни перетворили український артпростір

Будівлі мистецького простору після 2014 року стали в’язницями для людей. За словами колишніх заручників, приміщення не були пристосовані для утримання людей. А регулярні побиття, фізичний та моральний тиск, взагалі нагадують концтабори. В’язням росіяни не надавали воду, їжу і медичну допомогу.

Ба більше, у 2014-2016 роках в’язнів утримували у підвалах. При чому в одному такому приміщенні могли перебувати понад 100 осіб. Спальні місця і туалети були відсутні, тому утримувані були змушені користуватися пластиковою бочкою з-під води.

Туалети не з’явилися і до 2017 року у камерах "Ізоляції", які знаходилися над підвалами. Окупанти дозволяли в’язням лише двічі на день справляти природні потреби і для цього вели їх в окреме приміщення. Одним із видів катувань було те, що в’язнів не виводили до туалету.

Управління Верховного комісара ООН з прав людини повідомляв, що з 16 листопада 2019 року — 15 лютого 2020 року в'язнів катували електричним струмом, імітацією страти та сексувальним насиллям. Журналіст Станіслав Ассєв, якого утримували в "Ізоляції" розповідав, що катування призводили до спроб суїциду серед полонених. Він навіть випустив книжу "Світлий шлях. Історія одного концтабору", де розповів про 28 місяців, які він перебував у концтаборі терористів ДНР Ізоляція у Донецьку.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, росіяни-терористи "фільтрували" людей з окупованого Маріуполя. Родичів військовослужбовців ЗСУ, активістів, журналістів, колишній правоохоронців вони вивозили до Оленівки (там виправна колонія № 52) або до в'язниці "Ізоляція".

Раніше "Телеграф" розповідав про історію Палацу одруження у Харкові. У його стінах колись був розкішний особняк, потім – один із концентраційних таборів.