/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F45%2F484582ae12b001938f11a2070c0b6c79.png)
Україна може вибити порохову бочку з-під ніг Росії: як Київ атакує критичну для війни галузь
Чи здатна Україна завдати критичного удару
Українські безпілотники в ніч проти 11 червня уразили стратегічний завод у Росії. Це "жирнюча" мета, яка займається виробництвом пороху. При цьому, зважаючи на перманентні удари, цей вид промисловості вже давно знаходиться під прицілом українських захисників. І це не дивно. Порох — це буквально "все" для війни — від набоїв, з якими рядовий окупант намагається штурмувати посадку, до артилерійських снарядів.
"Телеграф" розбирався в тому, наскільки боляче б’ють по Росії такі удари, що зараз відбувається з російськими пороховими заводами і коли для них може настати критичний момент.
Як влаштована російська порохова промисловість
Російська порохова промисловість є комплексом підприємств, що займаються виробництвом пороху та інших вибухових речовин для різних цілей, включаючи військову сферу та цивільне використання. Ця галузь досить розвинена у РФ і існує вже протягом кількох століть.
Які види пороху виробляють у РФ
Росія виробляє різні типи порохів, як сумішеві, так і бездимні. Різні види пороху використовують у різних видах зброї. Окремої уваги вартує нітроцелюлозний порох, також званий бездимним порохом.
Він являє собою метальну вибухову речовину на основі нітрату целюлози, що використовується в вогнепальній зброї, артилерії та твердопаливних ракетних двигунах. Головною перевагою таких порохів є більший ККД і відсутність диму після пострілу, що демаскує та заважає огляду.
За складом і типом пластифікатора (розчинника) нітроцелюлозні порохи діляться на: піроксилінові, баліститні та кордитні.
Вони застосовуються для виготовлення сучасних вибухових речовин, порохів, піротехнічних виробів і для підриву (ініціювання) інших вибухових речовин, тобто як детонаторів. Таким чином, у сучасних зразках озброєння як паливо в основному використовують бездимний порох (порошок нітроцелюлози).
Де Росія бере сировину
Нітроцелюлоза зараз у принципі є дефіцитним продуктом подвійного призначення. Самі росіяни виробляють її, але не в достатньому для задоволення своїх потреб обсязі. Вони імпортують цю сировину з інших країн. З початку війни РФ значно наростила імпорт.
Як зазначає The Wall Street Journal, лише кілька країн світу виробляють нітроцелюлозу, оскільки її основне застосування – це виробництво боєприпасів і на неї поширюються обмеження у сфері міжнародної торгівлі. Нітроцелюлоза також використовується в цивільних цілях, проте аналітики вважають, що імпорт, що росте, призначений для озброєнь, враховуючи, що російська економіка переорієнтована на виробництво воєнного часу.
Одним із найбільших виробників нітроцелюлози є Китай. У 2024 році NHK писали, що в період з 2015 по 2021 рік експорт нітроцелюлози в Росію практично не здійснювався. Але він різко збільшився з травня 2022 року, через три місяці після повномасштабного вторгнення РФ в Україну. У 2022 році Китай експортував до Росії понад 700 тонн нітроцелюлози. У 2023 році цей обсяг збільшився майже вдвічі та перевищив 1 300 тонн. З січня по березнь 2024 року було експортовано близько 110 тонн.
"Китай експортує нітроцелюлозу в різні країни, включаючи США та Францію. Проте США стурбовані експортом Китаю матеріалів подвійного призначення до Росії. Коли держсекретар США Ентоні Блінкен відвідав Китай у квітні, він передав ці побоювання лідеру КНР Сі Цзіньпіну та іншим високопоставленим чиновникам", — пише газета.
Офіційний представник Міністерства закордонних справ Китаю Ван Веньбінь різко відреагував на повідомлення NHK, заявивши, що Китай чітко контролює експорт матеріалів подвійного призначення.
Але не Китаєм єдиним. Як пише WSJ, після того, як Євросоюз та США ввели санкції проти Москви, Китай збільшив постачання цього матеріалу до Росії. Однак, згідно з торговими даними, за майже половину імпорту нітроцелюлози в Росію з початку війни відповідає одна невелика компанія в Туреччині – Noy. Через неї Росія закуповувала нітроцелюлозу, вироблену у США, Німеччині та Тайвані.
У матеріалі наголошується, що німецькі філії нью-йоркської компанії International Flavors & Fragrances продали майже 100 тонн нітроцелюлози компанії Noy, яка потім відправила продукцію до Росії. Тайванська компанія TNC Industrial виробила понад 500 тонн нітроцелюлози, яку Noy відправив до Росії минулого року. За останні два роки аналогічний обсяг продукції компанія закупила у німецького виробника Hagedorn-NC та відправила до Росії.
Крім того, російський імпортер Analytical Marketing Chemical Group за два роки війни в Україні отримав із Тайваню нітроцелюлозу на суму майже 700 тисяч доларів. На сайті організації було сказано, що компанія є постійним партнером Казанського державного казенного порохового заводу. При цьому в організації заявили журналістам, що компанія імпортує нітроцелюлозу для цивільних цілей.
У International Flavors & Fragrances говорили, що не знали про постачання її продукції до Росії через третю країну. Деякі компанії заявили, що в їхній продукції недостатньо азоту, щоб вона могла використовуватися у військових цілях.
Примітно, що ця інформація з’явилася на тлі новин про нестачу нітроцелюлози у самих країн Заходу. Про це, наприклад, писали "Крим Реалії", посилаючись на німецьку газету Der Spiegel. У матеріалі наголошувалося, що Китай зупинив її постачання до Європи. Але, згідно з незалежними розслідуваннями, постачання продовжуються на російський ринок.
Крім самої нітроцелюлози, Росія активно скуповує і компоненти для її створення. Їх Росія возить, як з’ясували в російській службі ВВС, наприклад, з Узбекистану, а продають його місцеві компанії. Вся справа в тому, що нітроцелюлоза створюється з бавовни, а вонає одним із найбільших ресурсів для економіки цієї країни.
При обробці бавовняне волокно очищають, щоб отримати у тому числі бавовняну целюлозу — сировину, яку можна використовувати як у цивільній, так і оборонній промисловості. Її військові заводи використовують, по-перше, для виготовлення одного з видів пороху — для цього бавовняну целюлозу спеціальним чином обробляють, щоб отримати нітроцелюлозу, з якої вже роблять порох. По-друге, целюлоза використовується у виробництві зарядів до танкових снарядів.
Целюлозу внесено до списків санкцій Європейського союзу — цей товар можна ввозити до Росії лише в тому випадку, якщо він не призначається для військових потреб. Тим не менш, в Узбекистані Росія, за даними ЗМІ, закуповує цей продукт сотнями тонн, наростивши закупівлі з початку війни. Зокрема, російські заводи здійснюють закупівлі безпосередньо у місцевого Ферганського заводу.
У 2021 році стовідсотковим засновником Ферганського хімічного заводу, згідно з реєстром юридичних осіб Узбекистану, значився Національний банк зовнішньоекономічної діяльності — найбільший у країні банк, 100% акцій якого належить державі. Але до 2023 року завод перейшов до приватних рук — зараз, як звернуло увагу видання "Важливі історії", власниками фабрики значаться двоє уродженців Росії — Рустам Мумінов та Михайло Глухов.
Порохові заводи Росії
Як ми вже писали, російська порохова промисловість є цілим комплексом підприємств, які займаються цією діяльністю. Мабуть, виділити з них можна ті, що входять до держкорпорації "Ростех"
Для розуміння – "Ростех" можна порівняти з українським "Укроборонпромом". Їхні функції схожі — "Ростех" займається розробкою, виробництвом та експортом високотехнологічної продукції, включаючи військову. Об’єднує різні підприємства та холдинги, що займаються виробництвом техніки, авіації, автомобілебудування та ін.
Однак є ключові відмінності:
"Ростех" — ширша держкорпорація, що охоплює великий спектр високотехнологічних галузей, у тому числі оборонну. "Укроборонпром" — більш вузькоспеціалізована структура, яка в основному займається розробкою та виробництвом військової техніки.
Так ось, ще в 2023 році російські ЗМІ повідомляли, що до "Ростеху" увійдуть більше десятка військових заводів з виробництва спецхімії та боєприпасів, зокрема:
- Федеральний центр подвійних технологій "Союз" (провідне підприємство Російської Федерації в галузі хімії та технології твердих ракетних палив та артилерійських порохів, проєктування та відпрацювання енергетичних установок для ракетних комплексів різного призначення, космічних систем, установок прямого перетворення енергії, а також створення високоефективних технологій подвійного призначення);
- Тамбовський пороховий завод;
- Пермський пороховий завод;
- Казанський державний казенний пороховий завод;
- башкирський завод "Авангард" (виготовляє артилерійський порох та тверде ракетне паливо для військової та спецтехніки, промислові вибухові речовини, займається утилізацією боєприпасів);
- Алексінський хімічний комбінат (виготовляє боєприпаси, порох та матеріали для російського ВПК);
- НДІ хімічних продуктів у Татарстані (ДержНДІХП – провідний у Росії розробник у галузі хімії та технології целюлози та її нітратів, рецептури та технології піроксилінових та сферичних порохів, високоенергетичних артилерійських, швидкогорючих, термостійких порохів);
- НВО "Казанский завод точного машиностроения" (на російському сайті сертифікатів відповідності зазначено, що завод займається виробництвом зброї та боєприпасів, зокрема, типів зброї: пороху та готові вибухові речовини);
- Комбінат "Каменский" (як заявив офіцер ЗСУ Анатолій Штефан ("Штірліц") на своєму Telegram-каналі, хімкомбінат випускає бездимний порох, який застосовується в артилерії, а також тверде ракетне паливо);
- ФКП "Самарский завод "Коммунар" (Порохи та готові вибухові речовини);
- Завод імені Морозова (ще з дореволюційних років займався випуском димних порохів різних марок та бездимних піроксилінових порохів);
- завод імені Свєрдлова (виготовляє боєприпаси, порох та матеріали для російського військово-промислового комплексу).
- завод "Анозит" (випускає компонент ракетного палива та вибухівки);
- Саранський механічний завод (виробництво вибухових речовин).
Тобто відбулася консолідація всіх підприємств, здатних виробляти порохи, у рамках однієї оборонної структури.
А вже з них можна виділити головних мастодонтів російської порохової промисловості. Нині провідними пороховими заводами Росії є:
Алексінський,
Казанський,
Тамбовський
Пермський
Казанське підприємство наймасштабніше. У 2017 році російські ЗМІ писали, що воно було єдиним виробником піроксилінових порохів (танкова і польова артилерія, морські та авіаційні системи, засоби ближнього бою). На його частку тоді випадало виробництво 70% усіх обсягів порохів та зарядів.
Чи можна до них дістати
Найвіддаленіший від кордонів України — Пермський пороховий завод — приблизно 1500 кілометрів. До речі, 3 березня на ньому сталася пожежа.
До Казані, де розташований ще один пороховий завод, вже навідувалися БПЛА. Після цього, ймовірно, з його території долинали вибухи.
Тоді ж керівник Центру протидії дезінформації при РНБО України Андрій Коваленко заявив, що Казанський пороховий завод є одним із "хребтів" російського ВПК, без якого серійне виробництво боєприпасів було б неможливим.
Тамбовський пороховий завод, за даними OSINT-аналітиків, атакували дрони в ніч на 11 червня. Раніше він уже "зустрічався" з подібними гостями не менше чотирьох разів. Коваленко пізніше також підтвердив інформацію про ураження.
Алексінський пороховий завод зустрічався з дронами ще у 2024 році.
Зазначимо, що у 2024 році в ГУР заявляли, що українські далекобійні дрони можуть працювати на відстані 2000 кілометрів.
Не варто забувати, що крім далекобійних дронів, як уже з’ясувалося, Україна в рукавах має зухвалі операції, як, наприклад, "Павутина". СБУ за допомогою ретельного планування та хитрощів масово атакувала об’єкти Росії на набагато більшій відстані (зокрема, до авіабази "Белая", де горіла стратегічна авіація, понад 4000 тисяч кілометрів).
До того ж росіяни за час війни прославилися своїм потягом до "куріння", особливо поблизу важливих об’єктів, які потім горять "самі собою".
Підсумок: Україна вже зараз має можливості для ураження даних стратегічних об’єктів. Ба більше, робота по ним уже триває.
Чи може хет-трик по заводам стати критичним для Росії
"Телеграф" звернувся за думкою до військового експерта Івана Ступака, який зазначив, що порохові заводи Росії — це "жирнючі цілі".
Про приліт по Тамбовському пороховому заводу
"Заради справедливості треба відзначити, що ми не знаємо, куди саме був приліт. Зазвичай такі підприємства мають площу в кілька гектарів, там можуть бути десятки різноманітних приміщень і будівель. Там же є господарські будівлі, де зберігаються умовно віники, лопати, трактори для прибирання снігу, їдальні, адміністративні будівлі, склади з цілюлозою та виробничі потужності.
Але дійсно, без перебільшення, ціль жирнюча, просто страшенно жирнюча. Ми ж розуміємо, порох, він йде скрізь. Починаючи від боєприпасів до стрілецької зброї та завершуючи снарядами до мінометів. Тепер треба зрозуміти, куди прилетіло. По складах готової продукції – це одна історія. По виробничих потужностях, лінії, верастатах– це вже зовсім інша історія. Це вже означатиме, що набагато довше простоюватиме саме це підприємство", — говорить він.
Про наслідки прильотів по порохових заводах
"У РФ щонайменше три провідні порохові заводи — Тамбов, Перм і Казань. Залишається ще, щоб туди прилетіло, і тоді в Росії дійсно будуть проблеми з порохом. Але, на жаль, у них є сусіди, які їм готові поки допомагати. Я маю на увазі Північну Корею", — зазначив Ступак.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що в російській Казані сталася масштабна пожежа на одному із заводів.

