Чи існує російський народ взагалі? Чотири аргументи

Сьогодні кращий час нагадати про те, чи існує взагалі "російський народ".

Давайте подивимося на поняття "російський народ" з історичної, етнічної, імперської, лінгвістичної та ідеологічної сторони.

По-перше, чи є росіяни нащадками Русі?

Російська державна ідентичність базується на претензії до спадщини Київської Русі. Але ця претензія значною мірою є ретроспективною реконструкцією, сформованою в XV–XVII століттях Московським царством.

Після падіння Києва під ударами монголів у 1240 році (за іншими даними 1241) Русь розпалася на окремі землі. Москва перебувала в залежності від Орди понад два століття і ввібрала багато ординських рис у систему управління, політичну культуру та соціальну ментальність.

Московія пізніше сконструювала міф про "третій Рим", нібито успадкувавши як православ’я, так і державність від Візантії та Русі. Це була політична узурпація історії Києва.

По-друге, чи існує "російська нація"?

Поняття "русский народ" — штучно сформоване етнополітичне явище. Воно виникло під впливом імперських процесів. У Московії не було єдиної нації: вона включала угро-фінські племена, слов’ян (новгородців, смолян), татар, народи Поволжя. Згодом відбувалося насильницьке зросійщення та асиміляція.

У XVIII–XIX столітті за Петра І та Катерини ІІ формується концепція "триєдиного народу" — великороси, малороси, білороси, що є ідеологічною конструкцією, яка частково і досі використовується режимом путіна, а також просувається ідеологом відродження російської імперії — дугіним.

"Русские" — це симулякр, сплав імперського підданства і лояльності, а не кровної спільності.

По-третє, "російський народ" — це не етнос, а політична категорія, яка створена імперією для легітимізації експансії та асиміляції інших.

У російській імперії, срср, а зараз і в рф, "русскость" = вірність центру, мові, царю, вождю, президенту. Якщо народи — це співтовариства пам’яті та історії, то "русские" — це спільнота амнезії, яка замінила ідентичність та власну історію і народні культури на службу силі.

Мова, культура, свідомість — це штучний клей, який тримає "русскость".

Мова — один із небагатьох маркерів, який тримає "росіян" разом. Але й вона є результатом державного насадження.

Літературна російська сформована в XVIII столітті, як суміш церковнослов’янської, московських говірок і польсько-французької граматики.

Вона обслуговувала імперський центр, а не народну культуру.

Російська культура — вторинна і централізована. Вона завжди була частиною пропаганди вождя.

Також вона не є культурою народу, а виключно культурою імперських еліт, яка нав’язується всім підданим.

Тому в росії завжди боролися з регіональною ідентичністю, від закриття національних шкіл до знищення фінно-угорських мов.

То чи існує "російський народ"?

У біологічному, етнічному, антропологічному сенсі — ні, бо це мозаїка з десятків народів і субетносів.

У культурному сенсі — це абстракція без колективної пам‘яті, що щоразу відроджується з новим царем, вождем або президентом.

У політичному сенсі — це народ-слуга імперії, народ-функція, створений для обслуговування вертикалі влади. І не є класичним поняттям народу як такого.

"русский народ" — це не етнічна істина, а імперська фікція, яка потребує постійного відтворення через насильство, пропаганду і стирання ідентичностей інших.

Саме тому "російського народу" як такого не існує.

Джерело — пост Коваленка в Telegram