Ця трагедія сколихнула весь Київ: що сталося на Головпоштамті 36 років тому

Ранок 2 серпня 1989 року почався як звичайний літній день у Києві. Люди поспішали на роботу, туристи милувалися архітектурою центру міста, а над Хрещатиком насувалися дощові хмари. Ніхто не міг передбачити, що за кілька годин це місце стане епіцентром трагедії, яка назавжди змінить історію столиці.

Близько полудня, коли перехожі почали ховатися від дощу під портиком Головпоштамту, сталося неймовірне. Крайня ліва колона, що підтримувала величезний портал вагою близько 700 тонн, раптово почала руйнуватися. Як доміно, вона потягнула за собою всю конструкцію, і за лічені секунди тонни каменю та бетону завалилися на людей.

Свідки розповідали, що спочатку почувся тріск, потім гуркіт, а далі — крики. Пил заволік усе навколо, і кілька хвилин неможливо було зрозуміти масштаб катастрофи. Коли він розвіявся, стало ясно: під уламками залишилися люди.

Герої серед руїн

Першими, хто кинувся розбирати завали та рятувати постраждалих, стали випадкові перехожі та ветерани-афганці, які того дня святкували на Хрещатику День повітряно-десантних військ. Не чекаючи рятувальників, вони голіруч розбирали завали, ризикуючи власним життям.

Офіційні служби прибули швидко, але багато хто з жертв уже не міг дочекатися професійної допомоги. Того дня загинуло 11 людей — переважно гості Києва, які просто намагалися сховатися від негоди.

Небезпечний ремонт

Розслідування показало, що трагедія сталася не випадково. Хоча офіційною причиною трагедії, яку назвала влада Києва, був брак, допущений при будівництві приміщення у 1957 році.

Проте напередодні обвалення біля входу до Головпоштамту тривали ремонтні роботи. Робітники знімали облицювальну плитку з колон, не підозрюючи, що вона була не просто декоративним елементом, а невіддільною частиною опорної конструкції. Як з'ясувалося пізніше, плитка додавала колонам міцності, і її видалення критично послабило всю систему. Порушення технології ремонту та недостатня експертиза стали фатальними помилками.

Деякі експерти також висловлювали припущення, що на стійкість будівлі могли вплинути підземні роботи з будівництва метро, які тривали неподалік. Однак офіційна версія зосередилася саме на порушеннях під час ремонту.

Після трагедії портал Головпоштамту був відновлений, але шрам у пам'яті міста залишився назавжди. Ця катастрофа стала останньою великою трагедією Києва за радянських часів і болісним нагадуванням про ціну недбалості в будівництві.