Що треба знати родичам зниклих безвісти: новини в законодавстві та права родин
На цьому тижні між Україною та Росією запланований черговий обмін тілами загиблих. Про це повідомив керівник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов. Міністр оборони Рустам Умєров підтвердив, що це може бути «6000 на 6000». Знову цілодобово працюватимуть судмедексперти, хтось втратить надію побачити рідну людину живою, а хтось її збереже.
За останніми даними, у Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, тобто через бойові дії, перебуває понад 71 тисяча осіб – військових, цивільних, дітей. І це не вичерпна цифра, бо війна невблаганна - вона вбиває сім’ями, заганяє в полон, піддає катуванню в окупації.
Про новини в законодавстві щодо зниклих безвісти, про права їх родин, про долю невпізнаних або незабраних тіл - у матеріалі Коротко про. Нашим консультантом став ексрадник Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, адвокат Іван Ангелін.
Через два роки або шість місяців
На початку червня Верховна Рада України у першому читанні підтримала законопроєкт щодо визначення строків оголошення судом померлою особу, яка зникла безвісти у зв’язку із збройним конфліктом. Для цього повинні сплинути два роки від дня закінчення воєнних дій або шість місяців від настання обставин, які дозволяють припустити загибель.
- На сьогодні така норма вже є, - каже ексрадник Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, адвокат Іван Ангелін. – Тобто закон передбачає, що визнати померлою особу можна або через два роки, або через пів року. Але є протиріччя, з якого моменту вести відлік: чи то з дати зникнення, чи з написання заяви на розшук. Також не зрозуміло: через шість місяців після закінчення бойових дій чи з моменту зникнення.
На думку адвоката, формулювання «після бойових дій» було б більш логічним.
- Припинили стріляти, обмінялись полоненими, перевірили локації, де люди зникли. Якщо живим не знайдено, вважаємо загиблим. Якщо рахувати з моменту зникнення, а територія, де це сталося, окупована, завжди залишається шанс, що людина в полоні. Рашисти підступно не дають про це інформацію, щоб мучити родичів. Однак за цим законопроєктом відлік має починатися з дати настання події, що спричинила зникнення. Втім, документ ухвалений тільки в першому читанні. До остаточного затвердження і підписання він може зазнати суттєвих змін.
Також адвокат звертає увагу, що в разі, коли є конкретні свідчення, що людину було вбито на війні, треба ставити питання не про оголошення померлим, а про встановлення факту загибелі.
- Це різні форми захисту прав. Коли ми точно знаємо, що смерть сталася, але не можемо отримати лікарське свідоцтво і довідку із ЗАГСу, бо немає тіла, то встановлюємо факт загибелі при захисті Вітчизни.
Примітка: після встановлення факту смерті або оголошення померлим виплати родичам припиняються. Вони можуть отримати одноразову грошову допомогу (15 мільйонів гривень) протягом 3 років з моменту набрання чинності судового рішення.
Справедливий розподіл грошей
Статус безвісти зниклого за особливих обставин набувається після подання заяви до Нацполіції і моменту внесення даних про розшукувану особу до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. На час перебування у розшуку військовому зберігається грошове утримання та бойові виплати – орієнтовно це 120 000 гривень. Встаючи до лав ЗСУ, чоловік може написати особисте розпорядження щодо розподілу цих коштів у випадку, якщо він потрапить у полон чи вважатиметься зниклим. Якщо такого документа не складено, з 1 лютого цього року кошти розподіляються наступним чином:
- 50% залишається на рахунку зниклого у військовій частині;
- 50% рівними частинами розподіляються між родичами першої черги. Це дружина (або чоловік), законні представники неповнолітніх дітей, діти із числа осіб з інвалідністю, незалежно від віку, батьки;
- якщо таких родичів немає, 20% від нарахувань можуть отримувати в рівних частках повнолітні діти, рідні брати чи сестри, законним представником яких є військовослужбовець.
За старим порядком всі 120 000 гривень могла отримати лише дружина (чоловік) або законний представник неповнолітньої дитини військового. Після змін у розподілі коштів з’явилося багато нарікань, що держава хоче «привласнювати» половину грошей зниклого. Адвокат Іван Ангелін впевнений, що новий порядок якраз є справедливим.
- У держави ці гроші набагато простіше забрати, ніж у родичів. Якщо зниклий безвісти виявиться живим і повернеться з неволі, то хоч матиме за що жити. У нас був випадок, коли хлопець два роки мучився в полоні, прийшов – і ні копійки, дружина «освоїла» все. Питав, чи можна щось повернути через суд, але то була марна справа. Навіть якби винесли рішення на користь позивача, відповідачка б за життя не розплатилася.
Юрист каже, що на старий порядок часто скаржилися батьки військових, яким належала тільки невелика пенсія по втраті годувальника. Ситуація була типова: колишня дружина отримає на дитину 120 000 гривень, мати зниклого безвісти просить хоч трішки на ремонт у домі, де жив батько дитини, на паркан, на комуналку. Ні, нічого не дає. А тепер зворотна реакція: такі жіночки плачуться, що мусять ділитися зі свекрухою чи свекром.
- Гроші, які залишаються за безвісти зниклим, лежать на рахунку держказначейства. Ні командир, ні начальник частини не можуть їх забрати. Якщо підтвердиться загибель військового, його частка буде розподілятися між родичами на правах спадщини. Ми дуже довго добивалися такого порядку ще з часів, коли Уповноваженим у справах зниклих безвісти був засновник громадської організації «Патріот» Олег Котенко, - каже адвокат Ангелін.
Україна готується до обміну тілами загиблих «6000 на 6000». Фото: ТГ Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненим
Ображаються на слідчих і командирів
Найбільше випробування – відсутність жодної звістки про рідну людину. Це не кожен здатен витримати. Наш консультант каже, що родичі зниклих найбільшою проблемою називають погану комунікацію з поліцією і військовою частиною, які «нічого не хочуть робити».
- Військові частини часто не надають матеріали службового розслідування. Нацполіція робить кілька запитів, і на цьому все. Але треба розуміти ситуацію: слідчі юридично не можуть виїхати, наприклад, у Херсонську область і проводити розшукові дії, бо там стріляють. Тому їх робота суто паперова. Люди скаржаться, що слідчі постійно міняються, однак і слідчих іноді доводиться захищати, бо вони неймовірно перевантажені справами зниклих безвісти.
Треба визнати, що родичі, щиро вболіваючи за чоловіка чи сина, самі часто поводяться не дуже грамотно.
- Типова розмова: "Я подзвонила слідчому, він сказав, що щось зробить, і нічого не зробив". Пояснюю: він забув про вас рівно в той момент, коли завершився виклик. Бо йому подзвонив хтось інший, і він знову обіцяв, а потім ще дзвонили… І знову образа: "Я подзвонила у військову частину, мені сказали що він загинув, що робити?" Хто сказав, чому сказав - жінка не знає. Що ми можемо написати у заяві до суду?
Настанова: якщо хочете отримати реакцію, всі звернення мають бути оформлені письмово, зареєстровані або надіслані рекомендованим листом. Щоб були не слова, а конкретне клопотання або вимога.
- Мені кажуть: "написала, щоб дали інформацію, а виплат немає". Питаю: ви писали заяву на виплати? - "Ні, я писала, щоб дали інформацію", - наводить ще один приклад Іван Ангелін. - Доводиться і такі моменти роз’яснювати. Тому перш ніж кудись дзвонити і нервувати, краще проконсультуватися у юриста.
Іван Ангелін нагадує, що багато адвокатів, в тому числі його фірма, багато волонтерських організацій консультують сім’ї зниклих безвісти безкоштовно. Так само можна отримати безкоштовного порадника і помічника у державних центрах безоплатної правової допомоги (БПД).
Здавайте ДНК та збирайте медичні документи
Востаннє тіла 909 полеглих захисників в Україну повернулися 16 травня. Їх ідентифікація досі продовжується. За правилами, експертиза по ДНК має тривати 30 днів, але в умовах війни родичам доводиться чекати пів року і довше. При такій кількості тіл, які зараз чекаємо, можна вже прогнозувати і рік. А ще й можуть виникнути додаткові ускладнення.
- Відбір зразків ДНК в поліції поставлений на потік. Це проста процедура, коли ватним тампончиком беруть мазок. Але не всі здають біологічний матеріал, це ж добровільна процедура. Хтось відмовляється через релігійні міркування, хтось – через особисті. Дружина приносить заяву, а дитину на відбір зразка не дає. Мовляв, це дитина героя, а ви тут усі його вже хороните! А справжня причина… Був у нашій практиці випадок, коли мали два висновки по ДНК. У батька загиблого – 99,9% збігу, у дитини – 0,01%. Робили повторну експертизу – родство загиблого з дитиною не підтвердилося.
Тому, каже юрист, бажано, щоб не один родич, а по можливості кілька здали біологічний матеріал.
- Крім того, треба збирати всі можливі медичні документи. Ми так і працюємо, коли представляємо інтереси загиблих та їх родичів. Робимо запит, де лікував зуби, бо, можливо, зберігся рентген або стоматологічна карта. З’ясовуємо, чи мала людина переломи, імпланти. Татуювання - само собою, але шкіра може не зберегтися. У багатьох випадках доводиться керуватися не тільки ДНК, а й додатковою інформацією. Був випадок, коли мати відмовлялася визнавати, що загиблий – то її син. Дізналися, що у хлопця за життя була металева стяжка на поламаних ребрах. Метал був у тілі. Знайшли рентген живого, все підтвердилося.
Фальсифікацій не буває, бувають помилки
Бувають і помилки. З обгорілих тіл часто не можна взяти ДНК або результат буде неякісний. Буває, що фрагменти тіл лежать впереміш.
- По тілу, що погано збереглося, зробили аналіз ДНК, збіг з біологічними зразками матері зафіксували. Але жінка каже, що у сина був дефект переднього зуба – виросла тільки половина - і дає фото. А у мертвого зуби в нормі. Перевірили – так, помилка. Ще буває, що не збігається зріст, розмір взуття людини за життя і після смерті. Дружина приносить 43-й черевик чоловіка, а у тіла – 41-й. Робимо запит до військової частини, звідти пишуть, що був 43-й розмір. Але тут помилка не сталася – смерть спричинила деформацію решток.
Що переживають у такі дні родичі загиблих, неможливо уявити.
- Люди не хочуть вірити, просять незалежну експертизу, навіть за кордоном. Але немає такої будівлі з написом «незалежна експертиза», це ситуація, коли ніхто не зацікавлений щось фальсифікувати, – констатує Іван Ангелін. – Можуть бути неточності, помилки, але не умисел.
Рекомендація: берегти речі, де можуть бути сліди ДНК живої людини – шапку, светр, станок для гоління.
Проте навіть коли сумніву у експертів немає, вони залишаються у тих, хто не хоче вірити в страшне.
- Кажуть: "чоловіка бачила уві сні, він просив не допустити, щоб поховали". Або: "мені ворожка сказала, що син живий, я це знаю, усім іншим не вірю". І такі родичі відмовляються забрати тіло, - каже Іван Ангелін.
У таких випадках полеглого ховає військова частина – під його власним ім’ям. Знаходять упокій і неідентифіковані тіла. У них відбирають всі можливі біологічні зразки і відправляють на зберігання. Рештки ховають у окремих могилах, ставлять невеликі пам’ятники з хрестиками та номерами. Іван Ангелін каже, що найбільше таких кладовищ у Дніпрі та Запоріжжі. Якщо знаходиться родич, здає ДНК і отримує збіг, може поставити воїну пам’ятник з його прізвищем або перепоховати героя.
Алгоритм дій
Про зникнення військовослужбовця військова частина має сповістити ТЦК та СП впродовж доби, ТЦК має повідомити родичам впродовж семи днів. Проте часто стається так, що рідні першими б’ють на сполох, якщо військовий перестав виходити на зв’язок. Юристи радять почекати 3–5 днів, оскільки людина може бути на бойовому завданні. Далі звертатися до терцентру комплектування і писати заяву в поліцію.
У заяві треба вказати всю можливу інформацію: звідки призивався, номер військової частини, де служить, на якій посаді (якщо відомо), коли востаннє був зв’язок, які міг мати особисті речі (мобільний телефон, гаманець, ланцюжок або браслет), чи є татуювання, шрами, інші особливі прикмети. Заяву треба зареєструвати, взяти вхідний номер. Через 24 години знову звернутися до поліції, щоб отримати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Там буде номер кримінальної справи, яку порушили за вашою заявою, телефон та ПІБ слідчого.
Найближчі родичі зниклого – біологічні батьки або діти - мають здати зразки для порівняння ДНК-профілів. Для цього необхідно мати свій паспорт та свідоцтво про народження дитини.
Крім того, потрібно отримати витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Інструкція, як це зробити, є на сайті Міністерства внутрішніх справ.
Також адвокати радять звертатися до:
- Обʼєднаного центру з координації пошуку та звільнення незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при СБУ (для дзвінків: (044) 321-11-21, +38 (098) 321-11-21, для повідомлень у Viber, WhatsApp, Telegram +38 (067) 650-83-32, електронна пошта [email protected],
- + Національного інформаційного бюро (16-48),
- + Міжнародного комітету Червоного Хреста (заяви онлайн, телефон: +380 800 300 155),
- + Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими при ГУР Міноборони (0 800 300 529 безкоштовно всередині країни, +38 (044) 390 43 90 з-за кордону),
- + Комітету з прав людини ООН (інформація на сайті).
Впродовж двох місяців військова частина має провести службове розслідування обставин зникнення. Рідні мають право звернутися до ТЦК та СП, щоб отримати витяг з наказу після завершення розслідування.
Чого не можна робити
І військові, і юристи не радять розміщувати фото зниклого у соцмережах. Це, як правило, не дає ефекту. Однак люди хапаються за соломинку. Тому варто пам’ятати:
- не розміщуйте фото зниклого у військовій формі, зі зброєю, не називайте номер частини, військове звання,
- не говоріть з людьми, які правлять гроші за інформацію про зниклого або схиляють до якихось дій. Це шахраї або ворожі агенти. Є свідчення, що родичів зниклих безвісти можуть схиляти до диверсійних дій, обіцяючи сказати, де військовий знаходиться в полоні,
- не пишіть запити на окуповані території та до органів країни-агресора. Це може дуже нашкодити військовослужбовцю.

