Чому удар по Лаврі чи Софії став виключно питанням часу

Не буду приховувати, що можливого обстрілу історичних святинь Києва та інших українських міст я з острахом очікував з першого дня великої війни.

Перші ознаки того, що у росіян остаточно перестали соромитися, насправді були навіть не сьогодні, а в той день, коли було пошкоджено фасад Музею війни у безпосередній близькості від Києво-Печерської Лаври. Після цього можливість попадання безпілотника чи ракети в саму Лавру чи в Софію стали виключно питанням часу.

І вважати що для Москви дійсно є щось сакральне в наших храмах — це не усвідомлювати сенс її становлення як держави. Адже розмежування Суздалі, що згодом стане Москвою, з усією іншою Руссю почалося саме тоді, коли сформоване першим диктатором півночі Андрієм Боголюбським військо захопило Київ і пограбувало його церкви, серед яких звичайно, і Софію. Перед цим Боголюбський, як відомо, вкрав у Вишгороді ікону Божої матері, яку перетворив на символ власного князівства.

Ну а щодо Лаври й нагадувати не потрібно, з цим величним монастирем не панькалися ані в в давні, ані вже в такі близькі до нас часи, коли у Другу Світову зруйнували Успенський собор. І що найбільше їх турбує, так це що нам вдалося все це відновити, повернути собі не тільки архітектурні пам’ятки, але й і їхню значимість для нас, і нашу суб’єктність, яку Москва вперто намагається. відібрати і знищити.

Джерело