/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2Fdbc64fe331253236ec372de7c3f5f6eb.jpg)
Цілі Путіна на 2025 рік та як він маніпулює Трампом․ Інтерв'ю з генерал-майором Великої Британії
Диктатор Владімір Путін має амбітні цілі у війні до кінця 2025 року. Він хоче не лише захопити весь Донбас, а й закріпитися на Сумщині та Харківщині. Попри імперські мрії, реальність – інша. Шанси на втілення цих планів у Путіна низькі.
Усе залежить також від союзників Кремля – Ірану, Китаю та Північної Кореї. Важливо, наскільки вони готові допомагати Росії. Завадити цьому можна легко, запровадивши додаткові санкції.
Таким прогнозом в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу поділився генерал-майор збройних сил Великої Британії у відставці Чіп Чепмен. Він також припустив, що Путін напередодні розмови з Дональдом Трампом заздалегідь отримує "докладний звіт" – детальніше читайте далі.
Цілі Путіна на 2025 рік
За даними Bloomberg та джерелами, які близькі до Кремля, російський диктатор Путін упевнений, що його армія зможе прорвати українську лінію оборони та захопити всі чотири українські області до кінця цього року. Чи вірите ви в це?
Повернімось до стратегічних цілей у широкому розумінні. Якщо дивитися у довгостроковій перспективі на десятиліття вперед, то його ціль – імперська. Це спроба повернути втрачені території та сфери впливу.
У цьому й полягає основна лінія їхнього наративу, що нібито "Україна для Росії є внутрішньою справою", а буцімто "Радянський Союз ніколи не розпадався". Це одна з умов, які вони виставляють на майбутнє.
Якщо говорити про більш короткострокові завдання на 2025 рік, то, мало хто сумнівається, що цього літа він хотів би захопити весь Донбас. Крім того, Путін прагне закріпитися щонайменше на Сумщині та Харківщині. Можливо, це для того, аби створити основу для подальшої анексії цих територій.
А потім у процесі переговорів він може заявити, що це нібито "нова територіальна реальність", на яку Україна має зважати. Я не думаю, що вони самі збираються йти з окупованих українських областей.
Щодо шансів реалізувати це, то на цей момент вони досить низькі. Як і у будь-якій війні, тут багато змінних. І немає нічого гарантованого. Наприклад, чи може статися так, що в України зламається воля до опору? Поки що я цього не бачу. Але кількість ударів дронами, крилатими та балістичними ракетами, а також їх інтенсивність в останні вихідні здатні послабити опір цивільного населення.
Поки що цього не відбувається. Але саме про це говорить класична "Трійця Клаузевіца". Недостатньо просто мати армію, яка бореться на фронті. Потрібна ще стійка і згуртована нація та уряд, що діє в унісон. Все це має працювати як єдиний трикутник. У Росії, видається, все це ще зберігається.
Довідка. "Трійця Клаузевіца" – це концепція, яка описує війну як взаємодію трьох елементів: насильства, випадковості та ймовірності.
Я також завжди згадую, що говорив Буданов у вересні минулого року. За його словами, літо 2025 року – період, коли Росія спробує досягти своїх оперативних цілей. Але це також найтривожніший для них період, тому що саме тоді почне падати їхня економіка.
Тому їм потрібно або знайти рішення вже зараз, або ж, як казав Буданов, буде два фактори, які змусять Росію піти на припинення вогню:
- необхідність виграти час для відновлення сил перед новим наступом;
- спроба відновити економіку, адже неможливо воювати вічно, якщо тебе не підтримують грошима та ресурсами інші країни.
І ось тут виникає ще одна змінна – яку допомогу вони отримають від Ірану, Китаю та Північної Кореї. Це, звісно, і причина, чому важливо запровадити додаткові санкції. Особливо з боку Конгресу, адже з боку виконавчої влади США вони поки не введені.
Інтерв'ю з генерал-майором Великої Британії Чіп Чепменом: дивіться відео
Про наступ Росії на Сумщині
Також Путін наказав своїй армії створити так звану "буферну зону безпеки" вздовж кордону з Україною. Російська армія почала наступ углиб Сумської області. Вони обстрілюють прикордонні села в Сумській області. Сили оборони України стримують ворога. Як ви оцінюєте дії Росії у Сумському регіоні?
З погляду Росії, "буферна зона" – поняття рухливе. Це зона, яка повільно розширюється у межах їхньої стратегічної мети. Думаю, загалом вони розглядають усю Україну як буферну територію. Саме таку риторику зараз використовує Медведєв.
Тому вони постійно посуватимуть ці рамки. Наразі вони вважають "буферну зону" необхідною для захисту від ударів України по російській території. З тактичної точки зору це має певний сенс для росіян.
Але не варто обманювати себе щодо того, що вони мають на увазі під "буферною зоною". Насправді там хочуть розширення російської сфери впливу до кордонів колишніх радянських республік, які тепер є членами НАТО.
Чи може бути ще один наступ Росії на Харківщині
За даними Sky News, 50 тисяч російських військових зосереджені на кордоні з Харківщиною. Чи можливий новий повномасштабний наступ на Україну? На вашу думку, чи достатньо Росії ресурсів для проведення таких масштабних операцій, якими вони були на початку вторгнення?
Завжди існує невідповідність між цілями, засобами та можливостями. Якби ці 50 тисяч людей були ешелоном прориву з тисячами танків і бронемашин у перший день війни, тоді, можливо, можна було б говорити про такий сценарій.
Характер війни змінився. І ресурси для маневрених операцій у Росії суттєво виснажені. У них дуже обмежена здатність ефективно захоплювати територію. Вони виснажливо та повільно прогризаються до позицій.
Це нагадує курку, яка клює зернятко за зернятком. І, враховуючи щоденні втрати, 50 тисяч людей – це не та сила, яка здатна утримувати темп наступу, якщо її постійно не поповнювати.
В якийсь момент вони досягнуть так званої кульмінаційної точки. Це військовий термін, який означає момент, коли наступ не може просуватися далі. І я не думаю, що в рамках поточних операцій вони зможуть рухатися значно далі.
Це не означає, що вони не будуть захоплюватимуть окремі ділянки. Але зазвичай це безглузді з оперативної точки зору шматки території. Захоплення одного села тут чи там – це тактичний успіх. Причому незначний. Він не має оперативного значення.
Як довго Росія зможе воювати
Також, за даними газети The Washington Post, бойова міць Росії почала слабшати. До кінця 2025 року вона може зіткнутися із серйозним браком живої сили та озброєння. Про це заявляють високопосадовці США та Європи, а також військові експерти. Як довго, на вашу думку, Путін зможе продовжувати свою війну проти України?
Думаю, питання живої сили – один із ключових виборів, який Путіну належить зробити вже цього літа. Відомо, що зараз там вкладають значні кошти на контрактників.
Але цього недостатньо для підтримки необхідної чисельності на фронті і тим паче для подальшого просування, якщо говорити про справді значущі операції. Щоб досягти таких цілей, їм потрібна мобілізація. Але тоді виникає невідповідність між чисельністю особового складу та можливостями озброєння.
Саме тому ми спостерігаємо все більше атак у стилі "Шаленого Макса", коли окупанти намагаються подолати зону ураження на мотоциклах чи всюдиходах, щоб швидко прорватися до позицій. Але такі дії не дозволяють досягти успіху ні на оперативному рівні, ні з погляду сталого постачання армії.
Чи може Трамп посилити санкції проти Росії
Перейдемо до останніх висловлювань Дональда Трампа на адресу Владіміра Путіна. У неділю він заявив, що російський президент зовсім збожеволів. Як ви вважаєте, чи справді Трамп все більше роздратований діями Путіна? Чи може це привести до санкцій проти Росії чи посилення підтримки України?
Трамп – непередбачуваний. Останні три-чотири місяці ми часто думали, що потрібно посилювати стратегічний тиск на Росію. Проте Трамп частіше тиснув саме на Україну.
По суті, він заохочує агресора і створює такі умови, за яких Україна має піти на такі серйозні поступки. Це більше схоже на капітуляцію, а не на справедливий мир.
І навіть у той момент, коли Трамп дозволив собі висловитися про Путіна у досить критичному та негативному сенсі, він все одно послабив і пом'якшив свою власну заяву. Трамп додав, що на його думку Зеленський нібито теж створює перешкоди та дратує своїми діями. Цим він фактично нівелював власне послання.
Я очікую, що ми, найімовірніше, побачимо ініціативу сенаторів Грема і Блюменталя, які запропонують у Сенаті законопроєкт щодо 500% мит на товари з країн, які підтримують Росію.
Сенат, звісно, незалежніший, ніж Палата представників, де в Трампа більший вплив серед республіканців. Тому зараз ми спостерігаємо своєрідну боротьбу між законодавчою та виконавчою владою у США.
Ймовірно, Путін подобається Трампу, бо той здатний діяти без огляду на інших та без необхідності домовлятися, як це працює в будь-якій демократичній системі.
Я хотів би побачити посилення санкційного тиску включно з вторинними санкціями за аналогією з 17 пакетом санкцій від ЄС. Також потрібне хоча б продовження військової допомоги США включно з постачанням далекобійного озброєння.
Також дуже важливо підірвати нафтовий потенціал Росії. Це потрібно робити не лише за допомогою прямих та вторинних санкцій, але й через цілеспрямоване економічне знищення тіньового флоту, який перевозить нафту по всьому світу, попри усі обмеження.
Чи реальні удари вглиб Росії без участі США
Ви щойно згадали про далекобійні удари по території Росії. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що країни Заходу зняли обмеження щодо використання західного далекобійного озброєння Україною. Чи можуть Штати дати Україні додаткову далекобійну зброю?
Такий сценарій я цілком можу уявити. Але підкреслю – це саме сценарій, а не гарантований розвиток подій. У всіх питаннях, пов'язаних із далекобійними ударами, вкрай важливо розуміти, як взагалі все працює.
Коли мовиться про високоточну зброю, то ключову роль тут відіграє супутникова навігація. Більшість цих супутників саме американські.
Саме тому Сполучені Штати є критично важливими для наведення на цілі при завданні далекобійних ударів. І тому важливо, щоб Америка залишалася союзником України. Особливо якщо мовиться про майбутні системи озброєнь, які ще потрібно розгорнути.
Також, до прикладу, крилаті ракети мають свої особливості. Німецькі Taurus мають інші характеристики наведення та боєголовки, ніж, до прикладу, у Storm Shadow. Taurus можуть бути особливо ефективні проти Керченського мосту.
Чи можна взагалі провести таке високоточне наведення без участі Сполучених Штатів?
Це було б занадто важко, якщо не неможливо. Далекобійне наведення суттєво здеградує без американських супутників.
США мають у своєму розпорядженні тисячі супутників включно з військовими. Їх космічна присутність суттєво перевершує всі інші країни світу. Відмова від цієї підтримки серйозно знизила б ефективність системи наведення.
А як ви вважаєте, чи продовжують США надавати Україні дані для наведення, які використовуються при ударах ракетами Storm Shadow чи SCALP?
Нам відомо, що після суперечки між Зеленським і Трампом у Білому домі, яка сталася наприкінці лютого, певна військова допомога щодо передачі даних була припинена.
Однак згодом багато що відновили та знову почали передавати Україні. Точний масштаб цих даних, звісно, є закритою інформацією. Але я впевнений, що певна допомога у цьому напрямку продовжується.
Наскільки далеко вона поширюється за часом і територією та чи можна використовувати американські супутники для наведення за певною лінією – це, ймовірно, залишиться таємницею. Не думаю, що ми це дізнаємося. Така інформація є дуже чутливою.
Путін може впливати на Трампа
За інформацією Wall Street Journal, Трамп нарешті розглядає можливість запровадження санкцій проти Росії вже цього тижня. Згідно з даними Kyiv Post, він також розглядає варіант скасування всіх обмежень часів адміністрації Байдена на використання України далекобійної зброї. Що це може означати?
Політичний тиждень – це тривалий термін. Зараз законодавчі органи перебувають у відпустці. Робота поновиться на початку червня. Питання в тому, чи зійдеться тиск з боку Конгресу з моментом, коли Трамп почне виступати проти Путіна.
Одна з переваг Росії в тому, що Путін, як колишній співробітник КДБ, набагато краще підготовлений до взаємодій з Трампом.
Кожна розвідка на Заході має аналітику щодо людського фактора. Можна не сумніватися, що коли у Путіна відбуваються зустрічі чи просто спілкування з Трампом, він заздалегідь отримує докладний звіт. Там мовиться про те, як говорити з Трампом, щоб зачепити його его та викликати симпатію, аби Трамп знову побачив у ньому "гарного хлопця".
Вони можуть вважати, що у Трампа є комплекс зарозумілості та відплати. Мені здається, що Трамп абсолютно вірить у теорію великих людей у міжнародних відносинах. Начебто двоє чи троє лідерів потужних держав можуть вибудувати особисті відносини та вирішити усі геополітичні проблеми у світі.
Але геополітика так не працює. Таке його уявлення про світ дає ще й небезпечну ілюзію. Мовляв, Путін, якщо ти зупиниш війну, то знову зможеш з нами торгувати.
Однак держави не розпочинають війни з економічних міркувань. Вони не бухгалтери і не рахівники. Вони діють, виходячи з логіки сили та прагнення її накопичення.
І ось тут знову постає питання про стратегічні цілі Росії. Це – відновлення втрачених територій та сфер впливу. Путін говорив про це багато разів, стверджуючи, що розпад Радянського Союзу був найбільшою геополітичною катастрофою XX століття.
Ви щойно сказали, що Трамп перебуває під впливом Путіна. Чому команда з національної безпеки не може цьому перешкодити?
Одна з відмінностей між президентом Байденом та президентом Трампом у тому, що Байден завжди був прихильником міжвідомчого підходу.
Він приймав брифінги від усього спектру державних відомств. Трамп, наскільки бачимо, так не працює. Трамп вважає себе генієм, який сам у всьому розуміється.
І саме тому в нього абсолютно відсутня увага до деталей і готовність сприймати складну, глибоку та багатогранну аналітику, що надходить від різних відомств. У цьому він явно поступається як Байдену, так і, можливо, навіть Путіну.
Про роботу розвідувальних структур США
Ви щойно згадали розвідувальні брифінги. У звіті Washington Post мовилось про те, що Трамп не любить брати участь у брифінгах ЦРУ та інших розвідувальних структур США. Чому він уникає своїх провідних розвідників та професіоналів?
Спершу потрібно зрозуміти, як працюють розвідувальні служби в Америці. У США існує 18 розвідувальних структур. ЦРУ не є головним в напрямку інформування президента.
Цим опікується Управління директора національної розвідки. Але в них теж є проблеми. Адже глава цього управління Тулсі Габбард упродовж тривалого часу виявляла досить доброзичливе ставлення до Росії.
Так виходить, що на керівних позиціях сидять люди, які не звикли працювати в таких структурах і не володіють необхідною технічною експертизою. Це ми вже бачили на прикладі минулих президентів. Це створює проблеми як при односторонніх брифінгах, так і при координації інформації від усіх агентств, щоб не відбулося спотворення чи втрати важливих даних.
Саме цим і має займатись Управління директора національної розвідки. Воно є відповідальним за інформування президента. Звісно, це не заважає ЦРУ чи іншим ключовим структурам – так званій "великій вісімці" – мати доступ до президента для проведення брифінгів.
Але, на мою думку, у президента Трампа просто немає потрібної уваги та звички працювати у такому форматі.
Чого очікувати від саміту НАТО в червні
У червні відбудеться саміт НАТО в Гаазі. За даними американських ЗМІ, генсек Марк Рютте намагається зробити так, аби не було конфлікту між Зеленським і Трампом під час саміту. Тому програму було скорочено. Які ваші очікування від саміту у Гаазі? Чи може Трамп змінити там позицію щодо НАТО та України?
Як я вже казав, тиждень у політиці – це тривалий термін. До наступної конференції НАТО залишається близько чотирьох тижнів. Більшість міжнародних відносин будується на тому, що протоколи та процедури, що передують будь-якій зустрічі, задають тон та визначають порядок денний.
Лишається чотири тижні до події. У Трампа нестабільні відносини з Путіним, Зеленським та самим НАТО. Я вважаю, що ще багато що може змінитися як в обговореннях, так і в підсумках зустрічі.
Тому робити будь-які прогнози щодо результатів цього саміту НАТО за місяць до його проведення було б передчасно.

