/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F45%2Fb2a5e69f395e5d88dc5817fddd89bc5e.jpg)
"Перевірка на ШІ — новий стандарт": у Міносвіти розповіли про плагіат, зловживання відстрочками та НМТ
Поки студенти приходять за дипломом, а не за знаннями, існуватиме попит на фальшиві роботи
Торік близько 23 тисяч студентів-чоловіків відрахували з українських вишів. Частину — через фіктивне навчання, частину — через порушення академічної доброчесності. Тим часом ринок куплених курсових і дипломних робіт процвітає, а викладачі відтепер змушені перевіряти студентські роботи на штучний інтелект (ШІ).
Чи реально подолати систему, де є попит на фальшиві знання? Що робити зі студентами, які приходять в університет не за освітою, а за відстрочкою? І чи плануються реформи у тестуванні наступних років? На ці питання у другій частині великого інтерв'ю "Телеграфу" відповів заступник міністра освіти і науки України Михайло Винницький.
Читайте на сайті "Телеграф" першу частину: "Не йдіть на юристів і менеджерів": заступник міністра освіти про вступну кампанію, професії майбутнього і виїзд підлітків за кордон".
Перевірка студентських робіт на ШІ
— Чи плануються реформи вступної кампанії 2026–2027 років? Що зміниться у ЗНО/НМТ?
— Дивіться, НМТ у нас існує і був запроваджений у зв’язку з безпековою ситуацією. Ми пам’ятаємо, що раніше у нас був такий формат загальнодержавних вступних іспитів, який передбачав, що вся країна складала один предмет в один день. Це означає, що, умовно кажучи, цього року 312 тисяч вступників мали б одночасно писати українську мову. У нинішніх умовах безпеки це неможливо організувати.
Тому ми розбиваємо учасників на менші групи й проводимо мультипредметний тест у безпечних середовищах. Чим далі на схід нашої країни — тим частіше ці тести проходять у підвалах, в укриттях, які спеціально обладнані для цього.
Часто це відбувається на базі університетів — ми доклали для цього багато зусиль. Як і торік, цього року тестування включає чотири предмети: три обов’язкові й один на вибір.
На сьогодні немає потреби щось змінювати. І в найближчому майбутньому ми також не передбачаємо фундаментальних змін. Якщо безпекова ситуація дозволить, то ми б хотіли поступово повернутися до тестування з окремих предметів замість мультипредметного формату Це дало б змогу приділити більше часу кожному тесту — умовно кажучи, дві години на один предмет замість однієї. У такому випадку ціна помилки для вступника буде значно меншою. Але для цього потрібні суттєві зміни в безпековій ситуації в Україні.
— Як МОН бореться з академічною недоброчесністю? Чи реально подолати ринок куплених дипломів і курсових?
— Ой, ви ставите дуже болісне запитання. Подолати… Знаєте, там, де є попит, з’являється і пропозиція. Поки студенти приходять в університети заради диплома, а не заради знань, компетентностей, умінь і так далі — доти існуватиме цей попит. І він завжди буде кимось задовольнятися.
З цим треба боротися. Очевидно, що треба. Ми боремося: через програми типу Strike Plagiarism, через інші антиплагіатні інструменти, через зміни в законодавстві, які дозволяють, наприклад, порушувати кримінальні справи проти компаній, що продають дипломи, проводити періодичні перевірки Державною службою якості освіти тощо. Це потрібно робити — і ми це робимо.
Але ви запитали саме про подолати. Подолати — це означає повністю знищити явище. І для цього потрібно насамперед знищити попит. А щоб подолати попит, нам потрібно мати більш усвідомленого, суб’єктного студента. Саме над цим ми й працюємо.
— А чи не простіше було б узагалі унеможливити купівлю дипломних та курсових робіт?
— Можливо, це прозвучить занадто різко, але це схоже на ситуацію з наркотиками. Ми можемо їх забороняти, можемо карати, можемо казати, що це шкідливо, підтверджувати це медичними фактами, вводити величезні штрафи, навіть тюремні терміни.
Але попит все одно є. І поки є попит — буде і пропозиція. Я не вірю, що ми можемо повністю викорінити цю ганебну практику. Але це не означає, що з нею не потрібно боротися. Чи відбувається зараз перевірка на використання штучного інтелекту в студентських роботах? Так. Дуже багато антиплагіатних систем, зокрема вже згадана Strike Plagiarism, мають вбудовану функцію перевірки на використання штучного інтелекту. І ці програми фактично використовуються в усіх закладах вищої освіти, оскільки це одна з вимог до акредитації, встановлена Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
— Якщо дипломні роботи перевіряють за програмами, то як щодо домашніх завдань, де, очевидно, багато студентів списують? Чи перевіряються зараз вони на використання штучного інтелекту, і які є плани в цьому напрямку?
— Це залежить від закладу і від його ресурсів. Бо такі перевірки коштують гроші. Виробники антиплагіатних програм беруть оплату за кожну сторінку, яку перевіряють. Уявіть собі: якщо в університеті 10 тисяч студентів і кожну їхню роботу перевіряти, це може вилитися у досить великі витрати.
Тому не всі університети можуть собі це дозволити. Кращі університети сьогодні перевіряють не лише курсові чи дипломні роботи, а й значну кількість поточних робіт, які студенти пишуть для різних курсів. Ми в міністерстві таку практику заохочуємо.
— Якраз бачила новину, що в США знову впроваджують використання зошитів. Ідея в тому, що, навіть якщо діти списуватимуть, вони принаймні щось запам'ятають.
— Ви знаєте, це не тільки питання боротьби за академічну доброчесність. Коли людина пише ручкою, у неї активуються інші ділянки мозку, ніж коли вона друкує на клавіатурі.
Особливо, якщо ти друкуєш на телефоні двома пальцями. Клавіатура — це зручно, але ми сьогодні вже знаємо, і це медично і фізіологічно доведено, що під час ручного письма активуються ті частини мозку, які відповідають за творчість. Тому я, як викладач, досить негативно ставлюся до того, коли студенти приходять і роблять записи на комп’ютері.
Я хочу бачити, що вони ведуть записи в зошитах. Чому? Можливо, я старомодний? Можливо. Але я можу це обґрунтувати з фізіологічного погляду.
Я зацікавлений, щоб під час моїх занять студенти мислили творчо і додавали власні думки до своїх записів. Не просто конспектували те, що я кажу, а й розвивали свої ідеї. Думаю, це, хоч і нескромно, робить мене непоганим викладачем — студенти це цінують. Такий маленький трюк.
— Так, але це не дуже екологічно.
— Знаєте, якщо порахувати енергію, яку витрачають на виготовлення комп’ютера, і кількість шкідливих речовин, які при цьому використовуються, то можна побачити, що насправді екологічні втрати тут більші, зокрема, від виробництва телефонів та активного розвитку ШІ.
Кількість бюджетних місць в аспірантурі скоротили не через зловживання відстрочками
— Цього року кількість бюджетних місць в аспірантурі скоротили: з приблизно 7 тисяч у 2024 році до 5 тисяч у 2025-му. Чи можливе повне виключення аспірантури як підстави для відстрочки в майбутньому?
— По-перше, питання відстрочки не залежить від Міністерства освіти. Відстрочка для студентів і аспірантів денної форми прописана в законі. Але зараз стоїть питання інакше. Ми не зменшуємо кількість аспірантів через питання відстрочки.
Держава має певні потреби в аспірантах, адже аспіранти це наші майбутні викладачі, майбутні науковці та люди, які займаються інтелектуальною працею, проводять дослідження. Під час навчання в аспірантурі вони публікують роботи, займаються інноваціями, роблять нові відкриттяі — це дуже важливо. Є певні бюджетні обмеження, а також прогнозування, скільки викладачів нам знадобиться в майбутньому.
У нас демографічна ситуація така, що щороку стає менше студентів. І це не через війну чи інші чинники — ця тенденція почалася ще 25 років тому, починаючи з 2000 року. Щороку кількість випускників шкіл зменшується приблизно на 10–20 тисяч.
Якщо у 2000 році було близько 800 тисяч випускників шкіл, то у 2025 році — лише 360 тисяч, з яких 312 тисяч планують вступати до вишів або вже складають НМТ. За 25 років кількість викладачів у системі майже не змінилася.
Аспірантура — це основний шлях підготовки викладачів. Але 7 тисяч аспірантів — це трохи забагато зараз, 5 тисяч — більш реалістична цифра в умовах воєнного стану. І це абсолютно не пов’язано з питаннями відстрочки.
— У 2024 році понад 23 тисячі студентів-чоловіків були відраховані з вишів, частина — через перевірки. Як ви оцінюєте масштаб зловживань в системі освіти у контексті мобілізації?
— Я засуджую будь-які зловживання. Міністерство освіти чітко комунікує: освіта не повинна використовуватися не за призначенням. Це означає, що, якщо ти справді хочеш здобути освіту — неважливо, скільки тобі років, якої ти статі, чи підлягаєш мобілізації, чи ні, — будь ласка, приходь і навчайся, розвивайся. Але навчання не означає, що ти автоматично отримуєш право ухилятися від свого конституційного обов’язку.
Якщо ти використовуєш вступ до закладу вищої освіти не за призначенням, тобто не для навчання — тебе мають відрахувати. І наші перевірки це показали: ми виявили велику кількість осіб, які вступили, але не відвідували заняття, не виконували навчальні плани, не складали заліки та іспити. Таким людям не місце у закладах вищої освіти. Університет — це простір для тих, хто дійсно хоче вчитися.
Право на освіту гарантується Конституцією. І ми робимо все можливе, щоб забезпечити доступ до освіти для всіх охочих. Але це право не може бути альтернативою обов’язку захищати свою країну.
Три книги, які варто прочитати молоді
— І наостанок: які три книжки ви б порекомендували школярам та студентам, щоб краще зрозуміти світ та себе?
— Є одна дуже класна філософська книжка, яку я завжди рекомендував підліткам. У мене вдома четверо дітей, троє студентів і одна школярка, і я часто раджу цю книгу, зокрема, і власним дітям. Це "Світ Софії". Вона чудово написана для підлітків і в дуже доступній формі проходить через всю історію філософії — від грецької, римської, через Ренесанс й далі. Вважаю, що це чудове читання для гуманітаріїв, щоб зорієнтуватися, як мислили люди в різні епохи.
Якщо говорити термінами менеджменту чи бізнесу, тобто для тих, хто обирає так звані "кон’юнктурні" спеціальності, то я б порадив "7 звичок надзвичайно ефективних людей" Стівена Кові. Насправді, це книга не лише для молоді — її варто прочитати будь-кому. Вона про розвиток, про самопізнання, про самореалізацію. Є ще продовження для лідерів — "Восьма звичка" — теж дуже хороша.
Для тих, хто цікавиться природничими, інженерними або комп’ютерними науками, я б порадив Стівена Хокінга — "Коротка історія часу". Це може виглядати як проста книга, але вона глибока і дає чудовий контекст для розуміння законів природи й того, яке місце ми займаємо у Всесвіті.
Якщо чесно, я не очікував вашого запитання, але у відповіді намагався підібрати три книжки для трьох умовно різних напрямів: гуманітарії, менеджери/соціальні науки та природничники.
Мій син, наприклад, зараз завершує навчання з фізики — він захоплювався Хокінгом. Старша донька вчиться на філософії, цікавиться всім, що пов’язане з гуманітаристикою. Середня донька — на культурології, але має яскраво виражену бізнесову жилку. У неї зараз культурологія, але що буде далі — побачимо. Тому я, коли відповідав на ваше запитання, думав про власних дітей в першу чергу. Наймолодша донька тяжіє до біології та медицини. Ще не знаю, що їй порадити, але думаю над цим.
