Індекс медіаграмотності працівників органів державної влади та місцевого самоврядування

Дослідження рівня медіаграмотності представників органів державної влади та місцевого самоврядування (МС —далі по тексту) є надзвичайно важливим для визначення напрямів підвищення та розширення медіакомпетентності цієї аудиторії. Ухвалення рішень має ґрунтуватися на достовірній інформації, а стабільність та ефективність державних інституцій залежить від здатності управлінців використовувати сучасні комунікаційні технології для захисту персональних та корпоративних даних, запобігання кіберзлочинності та побудови ефективної комунікації з громадянами.

Дослідження було проведено ГО «Детектор медіа» в рамках проєкту «Підсилення медіа та інформаційної грамотності в Україні». Цей проєкт реалізується у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Відповідальність за добір та подання фактів, викладених у цій публікації, несуть виключно автори. Погляди, висловлені у публікації, належать лише авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО або Японії.

1

45

КЛЮЧОВІ ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

■ Переважна більшість представників органів державної влади та МС (89%) продемонстрували вищий за середній або високий рівень медіаграмотності: 72% та 17% відповідно. Лише 11% показали низький або нижчий за середній рівень. Серед українців віком 18–65 років ці показники значно нижчі: лише 7% мають високий індекс медіаграмотності, тоді як 28% — низький або нижчий за середній рівень медіаграмотності.

■ Частка чоловіків з високим рівнем медіаграмотності вдвічі перевищує відповідний показник у жінок (26% проти 12%). Це передовсім пов’язано з вищим рівнем субіндексу цифрової грамотності серед чоловіків. Імовірною причиною таких відмінностей є посади, які обіймають респонденти, що свідчить про гендерну нерівність: чоловіки частіше обіймають керівні посади вищого рівня та ролі в держсекторі та МС, ніж жінки.

■ 46% виявляють високу чутливість до спотвореного контенту (дезінформація, маніпуляції, замовні матеріали тощо) — це значно вищий показник порівняно із загальною українською аудиторією (31%).

■ Лише 29% підтримують критику влади під час війни, порівняно з 44% серед загального населення.

■ 18% працівників органів державної влади та МС щодня стикаються з дезінформацією у своїй роботі, 9% — щотижня; 43% — час від часу.

■ 33% респондентів використовують спеціальні інструменти для перевірки достовірності інформації (наприклад, Google Search by Image, Deep Fake O-Meter, ChatGPT); 67% таких інструментів не використовують.

■ 31% відвідали тренінги або курси з медіаграмотності, тоді як серед загальної аудиторії віком 18–65 років цей показник становить лише 7%. Однак 20% респондентів ніколи не чули про такі ініціативи.

■ 80% опитаних зазначили, що їхні установи мають політики інформаційної безпеки та комунікації. 

■ На запитання, які навички медіа- та цифрової грамотності вони хотіли б покращити, респонденти найчастіше називали:

• використання інструментів кібербезпеки для захисту конфіденційної інформації (59%);
• виявлення дезінформації (зокрема дипфейків і відредагованих зображень / відео) (57%);
• відповідальне використання соціальних мереж у професійних цілях (36%);
• управління та аналіз великих обсягів цифрових даних (36%).

■ 31% працівників органів державної влади та МС використовують ШІ у своїй роботі; 51% не використовують ці технології з різних причин: відсутність потреби, недовіра або недостатні навички. 

Напрями підвищення медіаграмотності представників органів державної влади та МС На підставі результатів дослідження можна припустити, що найактуальнішою сферою для покращення серед працівників органів державної влади та МС є підвищення окремих аспектів цифрової грамотності, з особливим акцентом на жінок. Важливо, щоб медіа- та інформаційна грамотність стала одним із пріоритетів у системі розвитку внутрішньої спроможності органів державної влади та МС. Для цього необхідні відповідні бюджетні асигнування або цільове фінансування для проведення освітніх та інформаційно-просвітницьких заходів. Зокрема:

• розуміння принципів роботи популярних медіаплатформ (їх алгоритмів та функціональних можливостей), зокрема соціальних мереж, таких як Facebook, YouTube, Instagram, а також месенджерів, таких як Telegram та Viber;
• навички безпечного та відповідального користування соціальними мережами, зокрема для публікації особистого контенту та публічного спілкування;
• навички та інструменти для захисту персональних і конфіденційних даних під час користування цифровими медіа та запобігання кіберзлочинам;
• практика створення публічних сторінок та груп у соціальних мережах для професійного спілкування з громадянами та колегами;
• навички перевірки достовірності інформації за допомогою інтернет-ресурсів;
• розуміння можливостей (потенціалу та ризиків) використання штучного інтелекту в професійній діяльності;
• навички використання систем штучного інтелекту (в тому числі для перевірки фактів). Навчальні сесії та семінари для цієї цільової групи можуть бути спрямовані конкретно на підвищення обізнаності та навичок у цих сферах.

Імплементація

Підвищення обізнаності та навичок у зазначених вище сферах може бути реалізоване за допомогою різних заходів: тренінгів, семінарів та курсів професійного розвитку, спрямованих на цю групу. Найефективнішими стратегіями є такі: 

1. Розробка онлайн-курсів у записі за участю ІТ-фахівців і працівників органів державної влади та МС (у якості експертів для чіткого визначення потреб).
2. Кілька рівнів / модулів навчання залежно від початкових знань і потреб учасників.
3. Інтерактивність: можливість отримання консультаційної підтримки з тем курсу під час навчання та після його завершення.
4. Створення спільноти учасників курсу в соціальних мережах і месенджерах для обміну досвідом та закріплення отриманих навичок.
5. Заохочення установ до підтримки участі в таких тренінгах на організаційному рівні.
6. Забезпечення інформування всіх керівників про ініціативи з медіаграмотності та заохочення їх до участі в них

Методологія: CATI (computer-assisted telephone interviewing) — телефонне опитування з використанням структурованої інтерактивної анкети, що підтримується спеціалізованим програмним забезпеченням для соціологічних досліджень. Близько 60% вибірки для кожної цільової групи було зібрано за допомогою CATI.

Приблизно 35% було зібрано за допомогою методу CAWI (computer-assisted web interviewing) — через високе навантаження та щільний графік кілька респондентів віддали перевагу самостійному заповненню анкети.

З огляду на низьку доступність цільової аудиторії та високий рівень кваліфікації її представників доцільним було поєднання декількох методів опитування. До 5% респондентів віддали перевагу особистому опитуванню методом CAPI — формалізованому інтерв'ю віч-на віч за допомогою структурованої анкети та планшета / мобільного пристрою (computer-assisted personal interviewing). Обмеження дослідження: тип відбору респондентів та кількість опитаних дозволяють інтерпретувати отримані результати як загальні тенденції, які доцільно використовувати як основу для розробки заходів з підвищення медіакомпетентності цільової групи.

Географія: національне дослідження.

Цільова аудиторія:

• Працівники органів державного управління та місцевого самоврядування: члени парламенту та місцевих рад, працівники міністерств та відомств, державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, голови громад тощо.

• Особи, які працюють в органах державної влади та місцевого самоврядування всіх рівнів: національного,  регіонального, муніципального, районного та селищного.

Залучення респондентів:

• Формування списку органів державної влади та публічних служб на національному рівні.

• Формування списку обласних військових адміністрацій та органів державної влади на регіональному рівні.

• Надсилання листів-запрошень до участі в опитуванні (деякі з них вимагають цифрового підпису за запитом).

• Телефонні дзвінки для отримання інформації щодо статусу листа-запрошення.

• Подальша комунікація щодо участі представників окремих установ в опитуванні.

• На регіональному рівні контакти з органами державної влади та місцевого самоврядування також встановлювалися місцевими командами інтерв’юерів під керівництвом регіонального супервізора — шляхом візиту або надсилання листа-запрошення із подальшою комунікацією та залученням потенційних респондентів.

Обсяг вибірки: 420 респондентів. Тип вибірки: таргетована вибірка