Вплив республіканців під загрозою: чим небезпечні для Трампа протести в США

Протести в Лос-Анджелесі здатні занурити Сполучені Штати у внутрішню кризу, внаслідок чого Білому дому доведеться відійти від зовнішньополітичних питань.

Головна проблема протестів у Лос-Анджелесі полягає в тому, що це фактично протистояння між федеральною та місцевою владою. І я боюся, що ця історія, перш за все, матиме продовження в судах, де місцева влада буде оскаржувати право федерального уряду безпосередньо втручатися в процеси, пов’язані, наприклад, з міграцією чи іншими питаннями, значна частина яких перебуває у віданні саме штатів.

Крім того, можливе й напівсилове протистояння, якщо Білий дім не відступиться і продовжить тиск — зокрема, надсилатиме туди додаткові загони, залучатиме армію. А тут вже виникає конституційна проблема, пов’язана, серед іншого, із другою поправкою, яка дає право на володіння зброєю. Її нюанс полягає в тому, що її створювали не для захисту майна, а до певної міри для захисту від тиранії центральної влади. І цілком можливо, що окремі штати використовуватимуть цю аргументацію, щоб обмежити вплив федерального уряду на питання протестів, міграції тощо.

До того ж, за президентства Байдена деякі штати вже відмовлялися виконувати розпорядження федеральної влади у сфері міграційної політики. Але тоді Байден діяв досить м’яко, а, наприклад, Техас вдавався до жорстких заходів. І коли Байден лише заговорив про можливе залучення армії чи Нацгвардії для припинення протестів в США, ті самі республіканці тоді заявляли, що це є повноваженнями виключно штатів. Але тепер усе навпаки – вони кажуть, що саме федеральна влада має більше повноважень і повинна вирішувати, що робити. Тому ця проблема, швидше за все, матиме юридичне вираження (і далеко не факт, що суди стануть на бік Білого дому, бо дійсно йдеться про конфлікт повноважень між центром і штатами).

Другий момент — це ще більше поглиблює розкол у суспільстві. Окремі штати займатимуть усе більш непримиренну позицію щодо центральної влади. Тобто для США це історія з серйозними наслідками — і наслідки ці, м’яко кажучи, не надто сприятливі. Трамп, звісно, може спробувати запровадити надзвичайний стан, як він це любить робити, але для цього потрібні переконливі підстави. А зараз він таких підстав не має, бо нинішня ситуація — це, по суті, наслідок його власних дій. І якби він цього не спровокував і вчасно зупинився, жодних проблем не виникло б.

Ще один ризик полягає в тому, що США — це країна з прецедентним правом. І якщо в одному штаті буде ухвалено рішення не на користь федеральної влади, це стане прецедентом для інших. І вони теж зможуть ігнорувати деякі приписи, якщо матимуть іншу позицію. Це ключовий момент і один з найважливіших наслідків. Для Трампа особисто головна проблема буде в тому, що він не зможе реалізувати свої передвиборчі обіцянки. Так, він може звинуватити суди, що вони все заблокували, але суть у тому, що самі підходи, які він застосовує, суперечать Конституції. І це свідчить про те, що вони були погано прораховані. Це, безумовно, стане ударом по його рейтингу. Адже проблема мігрантів турбує як республіканців, так і демократів — просто в них різні підходи.

Трамп обрав метод "хапаємо — депортуємо", але, як свідчить практика, це не працює: у 90% випадків суди виносять рішення на користь мігрантів. Уже були випадки, коли таких людей повертали до США тихо, без зайвого розголосу. Тобто уряд просто розумів, що далі чинити опір немає сенсу. Тому для Трампа це може бути великою проблемою: його ініціативи будуть заблоковані, обіцянки — не виконані, а рейтинги — просідатимуть.

І питання не стільки в особистому рейтингу Трампа, а в тому, що це вдарить рикошетом по рейтингу Республіканської партії на проміжних виборах. Це зараз ключове. Партія має втримати контроль над Палатою представників і Сенатом. І якщо з Сенатом у них ще є шанси, то з Палатою — далеко не факт. Тому Трампу треба думати не тільки про себе, а й про партію, бо наслідки можуть бути негативними.

Якщо так станеться, то США більше зосередяться на внутрішніх питаннях і менше займатимуться зовнішньою політикою. Це, зрештою, те, про що Трамп постійно говорив: мовляв, у мене є важливіші внутрішні справи. І, звеликою ймовірністю, саме так і буде. Він переорієнтується на внутрішню політику, і, на жаль, менше уваги приділятиме не лише Україні, а й зовнішній політиці загалом. Але слід розуміти, що це не буде затяжна ситуація. У США подібні процеси досить швидко нормалізуються.

Згадайте, як було з міграцією: Трамп почав масові арешти та депортації, ситуація "бурлила" приблизно місяць, а потім заспокоїлась і перейшла у більш-менш керовану процедуру. Так само, швидше за все, буде й зараз: певний сплеск, потім стабілізація. Тому певне зниження уваги до зовнішньої політики можливе, але щоб Трамп повністю її ігнорував і займався лише міграцією — цього точно не буде. Бо за такі речі Нобелівську премію миру не дають.

Ігор Рейтерович, політолог, політичний консультант, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку, спеціально для Главреду