Які медійні професії «вб’є» штучний інтелект, а які навички залишаться незамінними

На Полтавщині є невеличке селище Опішня — центр українського гончарства. Риночок — кілька наметів — із різноманітними виробами є прямо біля автостанції — там, як і в музеях, можна скупитися всякими декоративними й корисними в побуті сувенірами з глини. В останній мій приїзд туди (з тренінгом із медіастійкості, що є окремою цікавою історією, наскільки віддалені населені пункти й заклади освіти потребують фахівців на цю тему) мені подарували там декоративного глиняного козлика — стоїть удома на видному місці поряд із розфарбованою квітами гільзою з Сумщини, великодніми пряниками зі Львова та відстріляними власноруч набоями від «Глока» під час тренування в Дніпрі.

Але от біда: не скрізь в Опішні (і деінде ще, де є гончарний промисел) продають саме вироби тамтешніх гончарів. Місцеві мені говорили, що багато Китаю. Воно й дешевше, ніж ручна робота, і показніше. А ще розповідали, як відрізнити: на виробах місцевих гончарів є їхні клейма чи підписи, плюс ручну роботу видно за деталями, вона не фабрична.

А раніше гончарі — це були необхідні у всякому місті та великому селі люди. Всі ці полумиски, горнятка, макітри, горщики, тарелі, млинниці й інші вироби з фольклорно-котляревськими назвами хтось же мав виготовляти. Я колись пробував зробити собі чашку на справжньому гончарному кругу в тій же Опішні зі шматка сирої глини — вийшло щось фалічне, мені потім пояснили, що в початківців завжди так... А майстри з нормальними руками жили скрізь, де була сировина, об’єднувалися в цехи. У Києві, наприклад, гончарі ще за Русі й до XIX століття жили там, де нині Воздвиженка, в урочищі Гончарі-Кожум’яки. Досі збереглася назва вулиці Гончарної, якраз під Старокиївською горою. І так було повсюди по Україні.

А нині робота гончаря — це щось народно-екзотичне. Хіба в Опішні та ще в кількох містечках по Україні цього і навчають. Можна сказати, що ця професія — саме як масова повсюдна, для заробітку, для прожиття — пішла в непам’ять. І за якісь дві-три тисячі років уявний археолог майбутнього, що розкопуватиме залишки наших міст, буде думати, що ми всі належали до якоїсь неокитайської культури — за залишками нашого посуду, виготовленого саме там, а не на місці…

А згадав я всю цю історію, коли прочитав інтерв’ю заступника міністра освіти й науки України Михайла Винницького «Українському радіо» 2 червня. Його там серед іншого спитали: «Які професії “вб’є” найближчим часом штучний інтелект?». Ось його відповідь: «У нас велика кількість людей вступають на бухгалтерію. Вважаю, що це дуже ризиковано. Тому що все, що стосується обрахунку та звітності, може бути легко автоматизовано. На спеціальність “облік та оподаткування” є достатньо великий попит, але торік 91% таких студентів платили за спеціальність самі. І мені дуже шкода, адже три тисячі тогорічних вступників, на жаль, матимуть проблеми з працевлаштуванням».

«Заммінстра поховав професію», — пожартував я в чаті зі знайомим. Але і замислився: а що станеться з тими медійними роботами, до яких ми нині звикли? Згодом вони теж підуть у небуття, бо будуть автоматизовані? Наприклад, коли я починав працювати журналістом, у моїй першій редакції була спеціальна людина, яка набирала статті, написані репортерами від руки, у комп’ютері, а ще раніше — на машинці. Скажи комусь зараз, особливо з молоді — не повірять. А було ж таке, цілі відділи були.

Якщо узагальнити ці мої роздуми, то штучний інтелект замінить не тільки професії, які не потребують людських якостей і є суто механічними. Ні, в жодному разі я не хочу зневажати жоден фах, однак уже зараз штучний інтелект здатен генерувати тексти, не гірші від людських — а це вже сфера творчості. Спортивні зведення, фінансові звіти, прогнози погоди — ШІ вже вміє створювати подібні тексти, використовуючи задані шаблони та «ввідні».

Ще він блискуче дає собі раду з агрегацією, аналізом і сортуванням масивів даних. Це стосується моніторингу новинних стрічок, пошуку трендів, фактчекінгу базової інформації та навіть первинної обробки великих наборів даних для розслідувань.

Наприклад, кілька місяців тому нам на пошту прийшов лист із комерційною пропозицією від однієї агенції: «Штучний інтелект сервісу моніторить 500+ джерел зараз (або може моніторити список цікавих вам джерел), проводить фактчекінг, перекладає й пише статті у стилістиці вашого медіаресурсу. Це може замінити роботу 15—20 копірайтерів, значно зменшити витрати та додати суттєвих конкурентних переваг». У нас новини й тексти писали, пишуть і, сподіваюся, писатимуть живі освічені люди — але це ж явно не нам одним така пропозиція прийшла, і є ті, хто вже це зробив — я сам можу вказати пару медіа, яким тексти пише ШІ. Тобто що, копірайтерів і рерайтерів тепер викреслюємо?

Алгоритми ШІ також дозволяють адаптувати контент під інтереси конкретного користувача, а також оптимізувати час і канали його поширення. Пробачте, знову згадаю свої тренінги, де ми з учасниками генерували вигаданий контент під певні аудиторії саме щоб показати, як зараз легко створювати фейки й маніпуляції буквально з прицілом на кожного. Тоді сммники — теж усе?

Деякі аспекти відеомонтажу, обробки фотографій, транскрипції аудіо вже можуть бути автоматизовані за допомогою ШІ, пришвидшуючи виробництво контенту. Хочете приклад? Ось:

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от Реклама у блогерів | Просування | СММ | Контент-маркетинг (@pro100.pro.smm)

24-й канал успішно озвучує свої новини та має цілий розділ на сайті з такими повідомленнями — і добре, що про це попереджає, бо за винятком кількох неявних помилок вже і не відрізниш. Є щонайменше два сервіси штучного інтелекту, які для перетворення тексту на звук часом використовую і я — це абсолютно не складно. А українське МЗС узагалі створило цифрову особу для повідомлення новин:

Уперше цифрову особу в якості диктора я побачив у китайської агенції «Сіньхуа» кілька років тому, ще до повномасштабки — тоді я працював шефредом телеканалу й замислився: зарплату платити не треба, їсти не просить, не капризує, працювати може цілодобово… То що — і дикторів, які просто сидять в кадрі й начитують новини з суфлера, тепер можна виганяти й заміняти згенерованими ШІ? Зараз, коли є теж цілком прості й доступні сервіси ліпсик (це щоб губи рухалися відповідно до тексту) це все легко зробити.

Після таких песимістичних роздумів (хоча, можливо, і не таких песимістичних — ми ж не шахтарів у Англії, як Маргарет Тетчер, звільняємо) я подумав: а що штучний інтелект замінити точно не може і не зможе? Яким треба бути й чого навчатися, щоб не бути заміненим, як ось ці люди? І тут у мене одразу виникло набагато більше відповідей.

Приміром, ШІ добре працює з даними, але розуміння складності соціальних, політичних і культурних контекстів, причинно-наслідкових зв’язків і неочевидних нюансів залишається прерогативою людини. Таким чином, журналістський аналіз і перевірка, які виходять за межі простого зіставлення чи передавання фактів, незамінний.

А ще — створення історій, які зворушують, викликають співчуття або гнів, вимагає глибокого розуміння людських емоцій. ШІ може, звісно, імітувати емоції — в розмовах із тим же чатом-джипіті різним тоном це кожен із користувачів міг помітити — але не переживати їх, а отже, не зможе повністю замінити журналіста, який спілкується з людьми, розуміє їхні мотиви та біль. А відтак — зможе дотриматися моралі й етики, правильно сформулювати питання й за потреби поставити їх знов інакше.

Також, попри те, що ШІ може генерувати «нові» ідеї, вони часто є комбінацією вже наявних чи висловлених. Справжня оригінальність, здатність бачити неочевидне, знаходити нові ракурси, деталі та формати для розповіді — це те, що відрізняє талановитого медійника.

Виявлення корупційних схем, проведення складних інтерв’ю (колись в одному надто складному інтерв’ю мені довелося повторити одне питання ШІСТЬ разів, щоб добитися відповіді, — який ШІ це зможе зробити?), встановлення довірчих відносин із джерелами — це вимагає не лише аналітичних здібностей, а й інтуїції, наполегливості та вміння працювати з людьми, а не лише з даними. Тут ШІ точно пасує.

Нарешті, ШІ не може нести відповідальність за етичні дилеми, що виникають у журналістиці. Прийняття рішень щодо публікації чутливої інформації, захисту джерел, уникнення маніпуляцій, захисту зображених на шокових фото й відео — це прерогатива людини, а не великих мовних моделей.

Отже, ШІ все ж не замінить людину. Однак люди, які працюють із ШІ, точно замінять людей, які цього не вміють. І так, деякі професії точно зникнуть. І далеко не факт, що на їхню честь залишаться історичні місцевості — вулицю Героїв-набірниць або бульвар імені СММ навряд чи в нас так назвуть:)

Та що там професії — цілі напрямки переживуть (і вже переживають) глибинні зміни, наприклад, освіта. Недавно я писав кваліфікаційну наукову роботу, витратив купу часу, проаналізував понад 20 джерел, пережив дві правки керівника й рецензування — а потім мені спало на думку поставити це завдання сервісу глибокого аналізу однієї з моделей ШІ. Я отримав цілковито готове дослідження на мою ж тему, більшого обсягу, з більшим списком джерел, із меншою кількістю помилок і ненаукової, «побутової» мови. Єдине — воно потребує ретельного редагування, перевірки фактів (пам’ятаймо про «галюцинування» ШІ!), цитат, логіки й мови — тому за свою професію редактора я теж спокійний. А от як жити тепер освітянам — і гадки не маю.

Таким чином, ШІ можна використовувати для рутинних і технічних завдань у медіа, звільнивши час для мисленнєвого аналізу, творчості, пошуку історій і справжнього близького людського спілкування. Ще одна, інша вже модель ШІ з функцією «діп рісерч» за кілька хвилин підготувала мені таблицю з показниками виступів улюбленої футбольної команди по роках з очками, перемогами, голами, іграми загалом і в середньому на рік і на матч — я б на це раніше витратив би години, якби взагалі брався за настільки марудну роботу. Успішні медійники майбутнього — це ті, хто вмітиме ефективно використовувати ШІ саме як помічника, посилюючи свої унікальні людські, насамперед людські навички.

Ще спрощуючи, скажу: те, на що ми у своїй медійній освіті витрачали багато часу, всі ці «хард скіллз» — письмо, мова, дикція, пошук інформації у бібліотеках, сайтах і архівах — залишатимуться актуальними, але важитимуть уже трохи менше, ніж «софт скіллз» — уміння ставити питання, придумувати сюжети, шукати історії та спілкуватися з людьми. І з ШІ теж, хоч він і не людина, — що тут уже поробиш.

Головне фото згенероване штучним інтелектом Grok3