/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F131%2Ff282e35b8a0c4c5d433483e02dacc8b0.jpg)
Чим конфлікт Трампа і Маска небезпечний для України
У команді Трампа є проблеми, і завжди існує ризик, що вони розбіжаться. Але конфлікт Дональда Трампа та Ілона Маска – це інша історія, тому що зумовлений він був специфікою відносин між ними. Це питання впливу, особистого позиціонування, специфіки кожного з них і домовленостей, які між ними існували.
Напевно, Маску не вдалося повною мірою реалізувати те, що він задумав, тобто він зіткнувся з певним рівнем власної некомпетентності, усвідомив, що це неможливо, і почав грати в гру дистанціювання від поразки, перекладаючи відповідальність і "переводячи стрілки" на законопроект Трампа. Хоча перед тим Маск виправдовував навіть найбільш зашкварні ідеї Трампа.
Тож я вважаю це протиріччя між Маском і Трампом їхнім особистим. Воно не проектується на команду американського президента. На Маска немає людей у команді Трампа, бо він не зміг завести туди на ключові посади своїх людей. Так, декого Маск поставив, декого порадив, декого пролобіював, але це люди з команди Трампа, а не люди з найближчого кола Маска.
Тому відхід Маска не призведе до розколу в команді Трампа, ба більше, вона об'єднається у протидії Маску, якщо раптом протиріччя між ними будуть зберігатися.
Дуже багато людей хочуть помирити Трампа і Маска, тому що Маск має вплив на MAGA та на людей, які є базовим електоратом Трампа. До того ж він формує громадську думку. Відповідно, Маск є впливовою людиною в середовищі, яке для Трампа дуже важливе. І це розуміють члени команди американського президента.
За Маском не підуть інші. Навіть Безос, Тіль чи технобарони, які підтримали Трампа, за Маском не підуть, тому що вони не солідаризувалися з ним. Чимало ідей Маска суперечили їхнім ідеям і позиціям. Маск у цій історії був одинаком, а не гравцем у команді технобаронів. Він був знаковою персоною, на нього орієнтувалися, але з ним не солідаризувалися. Він не мав своєї групи, у нього немає ідеолога тощо.
Більше того, коли проявився конфлікт між Трампом і Маском, цим скористався лідер "лівого" крила MAGA Стів Беннон, який виступає проти великих корпорацій, засилля корпорацій, технобаронів та іншого, і почав активно вимагати депортувати Маска зі Штатів. Беннон усіляко звинувачував Ілона Маска в тому, що він розколює команду президента, дестабілізує уряд тощо. Такі як Беннон, звичайно, будуть доганяти і добивати Маска. Такі люди не зацікавлені в тому, щоб було перемир'я між Маском і Трампом.
Водночас є люди, які хотіли б, щоб вони помирилися, тому що ця сварка не несе користі Трампу і MAGA.
Питання в тому, на що робитиме ставку сам Маск: чи треба йому політична кар'єра і політична гра, чи буде він створювати власний політичний проект, чи піде на формування своєї партії. Як на мене, у Маска немає ні ресурсів, ні людей, ні уявлення про те, як це все функціонує, для того, щоб зібрати власну партію.
Не виключаю, що Маск спробує створити групу орієнтованих на нього конгресменів і сенаторів і, таким чином, поступово розхитувати республіканців, а потім, скориставшись електоральною кампанією, когось завести в Конгрес чи Сенат. Але створення системної самодостатньої третьої партії Маском малоймовірне.
Щоб виникла самодостатня третя партія потрібно, щоб склалися зорі. Суспільний запит на це є, однозначно цю ідею підтримають. Опитування, яке Маск провів в соцмережі Х, показує наявність 20 мільйонів людей, які гіпотетично можуть його підтримати, а це достатньо велика кількість. Але чи є там структуріонарії, які готові створювати осередки, працювати як політичний низовий актив, брати участь у політичному процесі – це все нудна робота, не імпульсивна, це те, що не подобається Маску.
Також слід зазначити, що імпічмент Трампу не загрожує. Ця ідея, підтримана Маском, не отримає розвиток. Маю великі сумніви щодо того, чи вдасться Маску взагалі зрушити з місця республіканців, щоби вони не голосували за ініціативу Трампа щодо бюджету. Навіть його безпосередній тиск, вплив та істерика не вплинуть на позицію Республіканської партії – вона на даний момент підтримує Трампа.
Що означатиме турбулентність в США для України? Це підриває позиції США, а США – наш стратегічний партнер. Очевидно, ставлення до Вашингтону в контексті цього конфлікту набуває гротескних форм, і це не грає на авторитет самих Штатів. У такому контексті ініціативи США, зокрема миротворчі, сприймаються не так серйозно, як нам би того хотілося. І це опосередковано впливає на Україну.
Якщо Маск вважає, що Трамп мав відношення до Епштейна і є педофілом, цей скандал буде розгортатися далі. "Жовта преса" це підхопить, а потім що, Трамп виходить і розповідає щось про мир? Зрозуміло, що ставлення до цієї ініціативи буде критичне – не стільки до ініціативи, скільки до самого Трампа.
Трамп стає смішним. А конфлікт між Трампом і Маском просто показує рівень ідіотизму нинішньої американської політичної еліти. Звичайно, все це не піде нам на користь.
А якщо в команді Трампа підуть шляхом простих рішень, це взагалі покаже недієздатність американської адміністрації і може підштовхнути Путіна до якихось ризикованих дій. Адже Америці буде не до Путіна – там більше перейматимуться твіттами Маска про Трампа і Трампа про Маска.
Як далі буде розвиватися цей конфлікт Трампа й Маска, чи спробують його загасити – це вирішиться за кілька днів. Якщо протягом кількох найближчих днів вони не помиряться, це може перетворитися на політичну кризу. Маск тоді піде на свій політичний проект. Трамп почне переслідувати його, а, відповідно, буде відмова в державних субсидіях для космічної компанії Маска. Маск вийде з проектів NASA. Далі буде переслідування його компаній, Трамп натравить на нього прокурорів. Маск ініціює розслідування в Конгресі та Сенаті. Демократи можуть підхопити педофільний скандал. Все це стане значною проблемою для американської влади. Тому зараз Трампа і Маска багато хто хоче помирити, принаймні щоб між ними було перемир'я.
Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства, спеціально для Главреда
Хто такий Віталій Кулик
Віталій Кулик (22 вересня 1976, Київ) – український політичний експерт, колишній головний консультант Національного Інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО. З 1998 року і по сьогодні – директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства.

