Рецепт успеха на саммите НАТО. Что может сделать Украина до встречи лидеров Альянса

Підготовка саміту НАТО у Гаазі – на фінішній прямій.

Вже відомо, які рішення планують ухвалити лідери.

Ключова задача саміту – домовитися про збільшення оборонних витрат держав-членів Альянсу, передусім європейських, якого вимагає президент США Дональд Трамп.

"Європейська правда" детально розповідала про те, як це має працювати, у статті "Компроміс із Трампом.

Що готує для України та союзників саміт НАТО у Гаазі".

Саміт НАТО не омине також українське питання.

До Гааги запросили лідерів кількох держав-партнерів, включаючи президента Зеленського.

Понад те, генсек Марк Рютте заявив, що коротка декларація саміту, тобто його фінальне рішення, буде присвячене лише трьом питанням, і питання миру в Україні стане одним з них.

Утім, текст цього рішення лише починають узгоджувати, і наразі союзники не узгодили ані формулювання, ані контекст згадки про нашу державу.

Наступний тиждень – вирішальний.

Хоч ми й не беремо участь у переговорах про рішення саміту, але українська позиція важить у переговорах між союзниками.

Утім, дії Києва у цей час можуть як допомогти, так і зашкодити.

У тому числі через те, що у пошуках кращих формулювань можна зруйнувати ті домовленості, які є.

Водночас існує вікно можливостей, яке Київ, за інформацією "ЄП", ще не пробував відкрити – але ще є час це виправити.

Поза програмою саміту.

Один з викликів, з яким стикнулася не лише Україна, а й інші держави-партнери – це програма саміту, підлаштована під Дональда Трампа та його особливості.

Початково, коли Нідерланди лише отримали право провести саміт НАТО, цю зустріч планували зробити супермасштабною, триденною.

Потім скоротили до двох днів.

А навесні, усвідомивши виклики від чинної адміністрації США, голландці разом зі штаб-квартирою НАТО запропонували ще більше скорочення.

Зараз узгоджено, що саміт триватиме один повний день, плюс вечір перед тим.

Для України важливо, що у рамках цього скорочення союзники вирішили відмовитися від усіх спільних засідань з партнерами.

У Гаазі не буде не лише Ради Україна-НАТО, а й аналогічних засідань, наприклад, з японським чи південнокорейським прем'єрами, які планують прилетіти сюди з іншого боку земної кулі.

Єдина подія саміту, куди запросили Зеленського та інших представників держав-партнерів – це офіційна вечеря ввечері 24 червня, яка відкриє програму саміту.

Тож зараз перед ОПУ і МЗС постав виклик – придумати, що робити президенту 25 червня, коли лідери НАТО будуть на засіданні за участю Трампа.

Зауважимо, що летіти додому після двосторонніх зустрічей – не варіант.

Зокрема, через те, що наступного дня Зеленському, найімовірніше, треба буде прямувати до Брюсселя на саміт ЄС.

Правда" пропонує подивитися out-of-the-box і обрати подію, на якій інших лідерів не буде.

За традицією Альянсу, одночасно з переговорами лідерів у Гаазі відбуватиметься NATO Public Forum – паралельний захід, який збирає ключових безпекових експертів.

Традиційно склалося, що від України у Public Forum бере участь очільник ОПУ Андрій Єрмак; так було у Вільнюсі та у Вашингтоні, чекають його й у Гаазі, і, за інформацією "ЄП", організатори вже отримали попереднє підтвердження з Києва щодо присутності Єрмака.

Україні слід зламати цю традицію.

Варто запропонувати Public Forum окрему панель за участю Зеленського.

Це матиме кілька побічних позитивних наслідків: перетворить Україну на основну тему обговорення форуму; зробить Зеленського його хедлайнером; змусить медіа обговорювати ті тези, які він представить.

Як наслідок, це передасть політикам, учасниками саміту ті сигнали, які вони б почули у разі, якби офіційна програма саміту містила "українську" зустріч лідерів.

Окремий плюс – те, що адміністрація США, яка має право заблокувати будь-яку подію у рамках самого саміту, – не має подібного впливу на порядок денний Public Forum.

Тож Київ може це зробити, аби було бажання.

Але за "побічними" позитивами не варто забувати також про прямий результат.

У нас часто недооцінюють важливість діалогу з експертними спільнотами; а ще, за результатами спілкування з проукраїнськими експертами, які часом відвідують Київ, побутує враження, що західні експерти – точно за нас.

На жаль, це не зовсім так.

Експертна, у тому числі безпекова спільнота, занадто часто прагне компромісів, схильна до realpolitik, і через це чимало її представників не відкидають російські аргументи.

Правда" не раз розповідала про цю проблему.

Тому ОПУ варто зважити такий варіант дій Зеленського під час саміту НАТО; не лише виступити, а й відповісти на запитання на форумі; і не зважати, якщо хтось каже, що це "не президентський рівень".

Рішення саміту: не зламати консенсус.

Ще один виклик для України: те, що рішення саміту, хай яким воно буде, напевно не відповідатиме амбіціям Києва.

Правда" вже розповідала про те, що у НАТО цього року вирішили порушити багаторічну традицію і не ухвалювати детальної декларації на 10 сторінок чи навіть більше, яка б описувала ключові позиції Альянсу.

Таке рішення ухвалене не лише через Україну, але український фактор – один з основних.

Це дозволяє Альянсу уникнути болючих, складних, і навряд чи результативних дискусій про те, як саме згадати у цьому документі про Україну та перспективи її членства в НАТО.

Зараз в Альянсі лишається чинним рішення Вашингтонського саміту, сформульоване дуже вдало для України – про те, що шлях нашої держави до членства є "незворотним".

Його чинність неодноразово визнавав генсек Рютте (у тому числі цього тижня) та інші лідери, і воно лишатиметься незмінним, доки держави НАТО одностайним рішення не узгодять іншу формулу або інший етап відносин з Україною.

В нормальній ситуації – та у разі ухвалення великої декларації – Україна мала б вимагати повторення або поліпшення вашингтонської формули.

Джерела "ЄП" у штаб-квартирі НАТО кажуть, що Київ і зараз надсилає у Брюссель такі сигнали.

Але така політика буде помилкою, що здатна нашкодити Україні.

Реальність полягає у тому, що для Трампа повторення вашингтонської формули у цей історичний момент є неприйнятним.

Вона ламає його публічну позицію щодо України і торгівлю з Путіним.

Лишимо осторонь питання про те, чи має така торгівля шанс на успіх; чи є Трамп щирим у ній тощо.

Головне – усвідомити саму проблему.

Вимагаючи згадки фрази про перспективи членства України в НАТО, ми можемо отримати один з двох результатів.

У кращому разі ми отримаємо відмову.

Це означатиме витрачені даремно зусилля, але це – не велика біда.

Варіант, коли партнери погодяться на згадку перспективи членства України в НАТО – є однозначно гіршим для нас.

У цьому разі ми отримаємо значно менш амбітне формулювання, і воно замінить вашингтонську формулу та аннулює її.

Причому рішення буде ухвалюватися без нас, лише партнерами, і може скластися ситуація, коли вони не матимуть опції сказати "ні" Вашингтону, адже той, мовляв, пішов на поступки.

Єдина непряма формула стосовно членства, про яку Україна може безпечн просити – це згадка у рішенні саміту фрази про "підтвердження рішень попередніх самітів Альянсу".

Утім, шанси на затверження такого формулювання – невисокі.

Натомість, є інші елементи рішення, які Україні варто вимагати.

Декларація саміту має згадати про Росію.

Без цього – ніяк, адже все рішення буде присвячене зростанню витрат на оборону.

А чому ж ці витрати зростають, як не через російську агресію?.

Тому формулювання про роль Росії, про її статус агресора і про незаконність її дії має бути жорстким.

Це – та сфера, де можна і варто вимагати більшого.

І друге питання, цілком практичне, і потрібне для нашої держави.

Якщо Альянс домовився про збільшення оборонних витрат і планує це письмово задекларувати – то у цій формулі має знайтися місце згадці про допомогу ЗСУ (у блоці hard security) та нашій державі (блок security-related expenses).

Загальна готовність до цих згадок у Брюсселі є, "Євро.

Правда" детально розповідала про це у статті "Що готує для України та союзників саміт НАТО у Гаазі".

І якщо ці елементи вдасться реалізувати, уникнувши помилок, то саміт перетвориться з "імовірно, пустого" на дуже успішний для України.

Автор: Сергій Сидоренко,.

редактор "Європейської правди",.

з Брюсселя.