Олег Кудрик: Хочу виграти медалі чемпіонату та Кубок України разом з Поліссям

Олег Кудрик – голкіпер, який не потребує особливого представлення. 10 років тому він яскраво проявив себе у Шахтарі U-19, який дійшов до фіналу Юнацької Ліги УЄФА. З 2022 року Олег виступає за Полісся. Впродовж минулого сезону він конкурував за місце в основі із Євгеном Волинцем. Кудрик відіграв 12 матчів (9 – в УПЛ, 2 – у Кубку України та ще один – у Лізі конференцій), пропустивши 9 голів. П’ять матчів 28-річний воротар провів на нуль.

В ексклюзивному інтерв’ю Football.ua Олег Кудрик підбив підсумки сезону для себе та Полісся, згадав про свої перші кроки у дорослому футболі та пригадав успіх 10-річної давнини із юнацькою командою Шахтаря.

"У нас із Волинцем здорова, гідна конкуренція"

 

— Олеже, у поточному сезоні УПЛ ти відіграв лише 9 матчів, здебільшого, з'являючись на полі у весняній частині чемпіонату. Як оціниш цей сезон для себе?

— Важкий сезон. Мало грав, а хочеться більше. Я працював, не зупинявся, чекав на свій шанс. Можливо, десь ним не скористався і знову був змушений чекати. Але я налаштований працювати далі, щоб в наступному сезоні мати більше ігрового часу.

— У півфіналі Кубка ти грав проти Шахтаря, зовсім не чужого для тебе клубу. Ти провів хороший матч, пропустивши лише один м'яч в овертаймі. Шахтарівське минуле додавало мотивації показати себе з кращої сторони?

— Та вистачало мотивації і без урахування мого минулого у Шахтарі. По-перше, Шахтар сам по собі хороший подразник для українських футболістів. За підбором виконавців, напевно, це найкраща команда в Україні. Але для мене такого не було, що я мав Шахтарю щось довести. Я завжди вдячний Шахтарю, це моя рідна команда. Тому я був щасливий зіграти з ними.

— Євген Волинець — твій конкурент чи в чомусь ще й вчитель?

— Я завжди кажу: хороша конкуренція нам лише на руку. Ми разом ростемо, один біля одного. Звісно, в цьому процесі я щось можу взяти у нього. Що важливо: у нас хороша, гідна конкуренція, без якихось підлих вчинків. І це добре для нас двох.

— На початку сезону ти зіграв проти Олімпії в матчі Ліги конференцій, який команда програла 1:2. Після цієї гри я бачив чимало критики на твою адресу. Як ти це пережив?

— Звичайно, що після гри було важко. Це був мій дебют у єврокубках і хотілося б зіграти краще, ніж це вийшло. Але той час вже не повернути. Пережити все це я зміг лише роботою на тренуваннях. Я спокійно до того ставлюся, бо помилки бувають у всіх. Не помиляється той, хто нічого не робить. З таких ситуацій потрібно вибиратися, не падати духом та рухатися вперед.

— Місяць тому ти підписав новий контракт з Поліссям. Що стало найліпшою мотивацією цього рішення?

— Я полюбив цей клуб. Я прийшов сюди ще коли Полісся грало у Першій лізі. І якось одразу з’явилися теплі почуття до клубу, команди та міста. Ми ж бачимо, які великі амбіції у клубу. Хочеться рухатися вперед, виграти медалі чемпіонату, можливо, Кубок України. Потрохи, маленькими кроками, але маємо йти до своєї мети.   

— Момент в матчі з Карпатами, коли ти зачепив Ігоря Невеса потім жваво обговорювався в ЗМІ. Експерт УАФ Нікола Ріццолі сказав, що там не було пенальті. Як ці обговорення суперечливих епізодів впливають на твій настрій?

— Я в принципі на це не звертаю уваги. Суддя не призначив пенальті, значить його там не було. Я не можу коментувати рішення арбітра, не я ж його ухвалював. Пресу особливо не читаю, але бачив, що Ріццолі сказав, що пенальті не було. Напевно, він же краще розбирається в суддівстві, ніж я.

"Перше тренування у Шахтарі провів на базі Кірша – був дуже щасливий"

— Хочу трошки поподорожувати твоєю кар'єрою. Ти гучно заявив про себе 10 років тому, коли із Шахтарем U-19 дійшов до фіналу Юнацької ліги. Озираючись назад із тим досвідом, який є сьогодні, що завадило тоді у фіналі перемогти Челсі?

— Все просто: рівень футболістів Челсі був набагато вищим. З точки зору індивідуальної майстерності ця команда була сильнішою за нас. Просто подивіться, де вони грають зараз, у яких клубах: Андреас Крістенсен – у Барселоні, Домінік Соланке – у Тотенгемі, Рубен Лофтус-Чік та Теммі Абрахам – у Мілані. Гадаю, з того матчу ми витиснули максимум, ще й забили два голи (Шахтар поступився 2:3 – прим. Д.В.). 

— Небагато гравців з тієї команди змогли реалізувати свій потенціал. Це ти, Коваленко, Зубков, Матвієнко, Піхальонок. А за кого тобі найбільш прикро? Хто міг стати топом, але так і не став?

— Тут тяжко сказати, бо дитячо-юнацький футбол це зовсім інша історія. Звичайно, були хороші футболісти, такі як Василь Штандер та Денис Арендарук, які подавали великі надії для Шахтаря, але в них не вийшло реалізувати себе.   

— Які враження ти мав, коли провів перше тренування із першою командою Шахтаря?

— Це були неймовірні емоції. Сталося це в Донецьку, на базі Кірша. Потрібен був четвертий голкіпер на тренуванні і тоді підключили мене. Я сильно хвилювався. Коли повернувся на базу, де була Академія, то був дуже щасливий. Одразу зателефонував до батьків, розповів, яка пригода зі мною трапилася. Це було щось неймовірне.

— У Шахтарі ти затримався аж до 2019 року, коли перейшов до Карпат. Ти сам родом зі Львова. Чи можна вважати, що саме цей фактор вплинув на твоє рішення долучитися саме до біло-зелених?

— Однозначно. У кожного львів’янина, я думаю, є мрія пограти за Карпати. 

— Це ж в той сезон у Карпатах змінилося кілька головних тренерів: Фабрі, Чижевський та Санжар? Як працювати з такою текучкою?

— Фабрі вже не було. У тому сезоні ми працювали із Чижевським та Санжаром. Завжди, коли приходить новий тренер, команда отримує якийсь імпульс. Хоча, я вважаю, що Чижевського в той момент звільнили не по ділу. Але це вже їхні справи.

"В моїй кар’єрі ніколи і нічого не давалося легко"

— Якби ти міг щось змінити в своїй кар'єрі, що б це було?

— Напевно, нічого б не міняв. У мене не проста кар’єра, завжди виникали складнощі. Але я намагаюся справлятися і маленькими кроками рухаюся вперед. Мені ніколи нічого не давалося легко, тому плекаю надію, що плідна робота ще дасть свій результат. 

— Коли ви виходите з відпустки? Чи відомо вже щось про плани на міжсезоння?

— Так, 17 червня ми виходимо з відпустки, а 23-го вже вирушаємо на збори.

— А 18 числа якраз жеребкування Ліги конференцій. Є побажання по суперниках?

— Так, я бачив, там довжелезний перелік. Хочеться щось цікаве, суперника з якоїсь нестандартної країни. 

— Зараз в Україні настає сезон спеки. Як ти переживаєш тренування на сонці за температури в +30?

— Мені, до речі, краще, щоб було спекотно, аніж холодно. Не люблю холод. Тому для мене температура в 30+ градусів не створює проблем. 

— До речі, часто в твоїй кар'єрі траплялися ситуації, коли сонце затьмарювало огляд і ти пропускав голи?

— Не пам’ятаю, щоб пропускав через сонце. Хіба тільки на дитячому рівні. В цілому ж, весна, літо та осінь у нас переважно сонячні і ти практично в кожному матчі з цим зіштовхуєшся, в залежності від того, які ворота захищаєш.