Що скажуть люди: як позбутись тривоги про чужу думку і чому вона з'являється

Ми всі час від часу хвилюємося, який вигляд маємо збоку. Це нормально. Але що робити, коли тривога стає надмірною. Коли ви десять разів прокручуєте розмову з колегою і гадаєте, чи не були занадто емоційними. Коли боїтеся опублікувати допис, бо "а раптом подумають, що я виставляюся?".Чому думка інших іноді болить більше, ніж своя, розповіли у каналі Телеграм Психологічна підтримка.Психоаналітик Дональд Віннікотт писав: "Погляд матері - перше дзеркало". Через її очі дитина вчиться розуміти: чи добре бути собою. Якщо цей погляд був холодним, роздратованим або вимогливим - це дзеркало спотворює. І далі ми шукаємо схвалення в інших, бо не отримали його вчасно.Фрейд писав, що моральна інстанція психіки - Суперего - може бути жорстокішою за будь-яку реальну людину. Ми не боїмось інших - ми боїмося осуду, який уже живе в нас. І приписуємо його тим, хто поруч.Якщо ви самі себе часто оцінюєте, картаєте, порівнюєте - світ здається ворожим. Люди навколо ніби завжди щось "не те" про вас думають. Але це часто не їх думка. Це -відлуння вашої.Ми починаємо контролювати: який вигляд маємо, що говоримо, що постимо, кого зустрічаємо. Така людина може годинами редагувати повідомлення, не носити яскраве, уникати виступів. Але чим більше ми намагаємось подобатися - тим менше лишається нас самих.Ви мовчите замість сказати.Ви виправдовуєтеся, навіть коли не потрібно.Ви не дозволяєте собі помилятись.Ви весь час щось "доводите" - собі, іншим, усім.Це не про характер. Це про ранню психічну структуру.Розпізнати свій внутрішній голос.Запитайте: чий це голос каже "ти не маєш права"? Це точно ви? Чи, може, відлуння мами, вчительки, батька?Помічайте, як ви самі судите інших.Проєкція - це коли ми боїмось осуду, бо самі в думках часто осуджуємо. Чим більше внутрішньої доброзичливості - тим менше страху перед поглядами.Поверніться до себе.Віннікотт казав: коли істинне Я витіснене - з'являється хибне, зручне для інших. Але воно не витримує життя. І постійно шукає підтвердження, що його "люблять". Справжнє ж - не просить дозволу на існування.Памʼятайте: чужа думка - це просто думка. Не вирок. Не правда. Не основа вашої цінності.Іноді те, чого ми так боїмося, - це власна глибина, спонтанність, сила, яка не вміщується в чужі рамки.