Польща за крок до хаосу: як перемога Навроцького наблизила країну до дострокових парламентських виборів

У неділю, 1 червня, у другому турі президентських виборів у Польщі провладний кандидат, мер Варшави Рафал Тшасковський, якого підтримав Туск і його «Громадянська платформа», програв євроскептику і консерватору Каролю Навроцькому, якого, своєю чергою, підтримала правоконсервативна опозиційна «Право і справедливість» (ПіС).

«Народний» кандидат: що чекає на Польщу?.

ПіС, під головуванням свого багаторічного лідера Ярослава Качинського, подавала Навроцького полякам як народного кандидата.

Сам Навроцький, вперше коментуючи свою перемогу на президентських виборах, сказав, що кампанія була «важкою і часом жорсткою».

Дійсно, кампанія була непростою.

Зокрема й через те, що польські ЗМІ дізнавалися нові факти з біографії Навроцького.

Так, наприклад, медіа повідомляли, що ще до початку політичної кар’єри, працюючи охоронцем у готелі в місті Сопот, він допомагав клієнтам замовляти повій.

А 2021 року Навроцький отримав у власність квартиру за договором про піклування, яку не вказав у декларації.

Втім, під час кампанії, він пообіцяв її продати, а гроші передати на благодійність.

Проте, як бачимо, навіть ці скандальні факти, поруч із багатьма іншими, не завадили Каролю Навроцькому перемогти на президентських виборах.

Хоч відрив Навроцького від Тшасковського становить лише 1,78%, що свідчить про глибоку поляризацію польського суспільства, перемогу кандидату від ПіС забезпечили жителі невеликих міст і сіл, а також східні регіони Польщі.

Перемога Навроцького — це ще й, свого роду, оцінка виборців провальної політики уряду Туска та провладної коаліції.

Спікер Сейму Шимон Головня вже заявив про необхідність перегляду коаліційної угоди після поразки Рафала Тшасковського.

«Перемога Кароля Навроцького на президентських виборах створює ряд викликів як для самої Польщі, так і для регіону Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) та ЄС в цілому.

У Польщі перемога із мінімальним відривом стала свідченням значної поляризації суспільства, яка може посилитися на тлі прогнозованого протистояння між новообраним президентом та урядом, ймовірного переформатування уряду, або ж дострокових парламентських виборів, які можуть бути оголошені у випадку клінчу між парламентом та президентом», — коментує ТСН.

ua заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики «Українська призма» Сергій Герасимчук.

Посилення євроскептиків: розкол «старої Європи».

За словами експерта, поява в регіоні ЦСЄ ще одного гравця з лідером-правим популістом може посилити позиції вже наявних автократів, і стане джерелом інспірації для інших популістів — скажімо, прихильників Андрея Бабіша (популіст і євроскептик — Ред.) на чеських виборах.

«У ЄС черговий розворот Польщі може призвести до посилення відцентрових тенденцій, що в перспективі може посилити розкол між ядром „старої Європи“, яка, ймовірно, й далі шукатиме шляхів посилення єдності, та периферійним поясом нестабільних та волатильних „суверенних націй“.

Очевидно, що розкол супроводжуватиметься і суттєвими розбіжностями у поглядах на новий семирічний бюджет ЄС, що може призвести до затягування з його ухваленням та гострих дебатів про його пріоритети та пріоритети Єврокомісії», — вважає Сергій Герасимчук.

Навроцький та Україна: НАТО і Волинська трагедія.

Треба також додати, що у другому турі за Навроцького, який пропагує ідею «Польща передусім», проголосували також виборці ультранаціоналістичної і проросійської партії «Конфедерація».

Зокрема, й завдяки тому, що Навроцький підписав декларацію лідера «Конфедерації» Славоміра Менцена, який у першому турі президентських виборів посів третє місце, яка містила вісім пунктів, серед яких згода, що майбутній президент Польщі не підпише «закон про ратифікацію вступу України до НАТО».

До того ж, сам Навроцький неодноразово заявляв, що Україна не стане членом ЄС і НАТО, поки не визнає провину за Волинську трагедію.

«У відносинах з Україною є надія, що в безпековому плані Варшава і Київ лишатимуться на спільних позиціях.

Щонайменше, поки зберігатиметься вплив Ярослава Качинського на свою креатуру — Кароля Навроцького.

Проте, існує ризик того, що, отримавши повноту влади, Навроцький спробує переорієнтувати „Право і Справедливість“ на власний порядок денний, менше зважаючи на свого патрона Качинського», — підсумовує Сергій Герасимчук.