Миротворці для України: що насправді стоїть за обіцянками Заходу

Заяви європейських партнерів про можливе введення миротворчих місій в Україну викликають миттєву та агресивну реакцію Кремля.

Російська Федерація лякає світ Третьою світовою війною, що створює значні перешкоди для реалізації цих ініціатив.

Військовий експерт Ігор Козій пояснює, чому Україна не має прямих важелів впливу на цей процес і які підводні камені ховаються на шляху до миру.

Міжнародні механізми: чи є у Києва вплив?.

Ігор Козій зазначає, що Україна, на жаль, не має власних механізмів для розміщення миротворчих місій.

Це рішення перебуває у виключній компетенції Організації Об’єднаних Націй (ООН), Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), а також Європейського Союзу (ЄС), і лише за наявності відповідного мандату.

«Звісно, ми можемо просити про таке розміщення у європейської спільноти.

Україна може звернутися до тієї чи іншої міжнародної організації з проханням введення такої миротворчої місії та організувати відповідний виступ-звернення про такі наміри на засіданні організації», — пояснює експерт.

Однак, це лише прохання, а не прямий важіль впливу.

Російське «ні»: Головна перешкода для миротворців.

Хоча ініціативи щодо миротворців вже декілька разів звучали від Франції, Німеччини та Великої Британії, ці заяви завжди супроводжуються обережними формулюваннями: «можливо», «вірогідно», «хотілося б».

Це свідчить про те, що поки що йдеться лише про наміри, які дуже далекі від реальності.

«Подібне рішення можуть ухвалити лише у тому випадку, якщо Росія у складі цих організацій проголосує „за“ нього.

Ось такий парадокс, — зазначає Козій.

— Гадаю, що у Раді Безпеки ООН росіяни ніколи за подібне не проголосують і будуть всіляко затягувати таке голосування».

Це створює абсурдну ситуацію, коли країна-агресор може блокувати миротворчі місії, спрямовані на врегулювання конфлікту, який вона сама розв’язала.

Міждержавне рішення: чи є альтернативний шлях?.

Існує ще один варіант — ухвалення рішення про відправку миротворців безпосередньо між країнами, на їхньому власному рівні.

Проте, наразі таких консолідованих міждержавних заяв та спільних дій не спостерігається.

«Не було такого, щоб таку заяву зробили французи та ввели миротворців, або німці об’єдналися у цьому рішенні з французами і заявили, що направляють своїх миротворців до України», — констатує експерт.

Він підкреслює, що в Європі також присутні маніпуляції навколо цієї чутливої теми та сильна залежність від настроїв у суспільстві.

Європейці активно організовують навчальні місії, але, як зазначає Козій, «в умовах війни Україну це не задовільнить і тим більше не порятує.

Нам потрібне саме стаціонарне військо».

Кількість та функції миротворців: Невизначеність зберігається.

Раніше обговорювалася цифра у 30-50 тисяч миротворців, а також можливі місця їхнього розміщення в Україні.

Однак, Ігор Козій зауважує, що дати точну відповідь щодо необхідної кількості вкрай важко без чіткого розуміння їхніх функцій.

«Одна справа, коли їхня кількість потрібна для охорони правопорядку чи виключно військових об’єктів, і зовсім інша, якщо для виконання більш складніших завдань в умовах війни», — пояснює він.

«От у нас і виходить, що ніхто толком нічого не розуміє, про це лише говорять без будь-якого аналізу та підходів, а все залишається на початкових стадіях», — резюмує Ігор Козій.

За словами експерта, дискусії про миротворців вже давно перейшли з військової площини у психологічну.

Він зазначає, що рішення лідерів держав значною мірою залежать від суспільних настроїв та їхніх консультантів, і «коли ми з вами пробуємо за когось щось вирішувати, то я вам одразу кажу: ми приречені».