Китай розмістив найсучасніші бомбардувальники на спірному острові: що це означає

Китай у травні розмістив два своїх високотехнологічних далекобійних бомбардувальники H-6 на острові Вуді у складі архіпелагу Парасел, що підтверджують супутникові зображення.

Це перша подібна операція від 2020 року, яка, на думку деяких експертів, є чітким сигналом про амбіції Пекіна в регіоні.

Розгортання китайських бомбардувальників відбулося на тлі загострення відносин із Філіппінами, військової активності навколо Тайваню та напередодні форуму з питань безпеки в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, що відбудеться найближчими днями.

«Китаю не потрібно тримати свої далекобійні бомбардувальники на Параселах, тож це має вигляд усебічного сигналу — і Філіппінам, і США, і всім іншим, хто залучений», — прокоментував експерт з питань оборони з сінгапурської Школи міжнародних досліджень імені С.

Раджаратна Коллін Ко.

Форум Shangri-La Dialogue у Сінгапурі 30 травня відкриє президент Франції Емманюель Макрон, а 31 травня з виступом про підхід адміністрації президента США Дональда Трампа до регіону виступить міністр оборони Піт Гегсет.

Також очікується рідкісна поява британського авіаносця в Південно-Китайському морі у червні.

Напередодні березневого візиту Гегсета до Філіппін, де він підтвердив «залізобетонну відданість» США своїм союзникам, супутники зафіксували політ двох H-6 над спірною територією — мілиною Скарборо.

Аналітики пильно спостерігають за переміщенням H-6, адже ці літаки, створені на основі радянського дизайну 1950-х років, отримали серйозне оновлення — тепер вони можуть нести протикорабельні ракети, крилаті ракети великої дальності, а деякі модифікації — і ядерні боєголовки.

Ці бомбардувальники, які становлять серйозну загрозу для американських військових баз у регіоні, брали участь у військових навчаннях поблизу Тайваню восени 2024 року, а в липні здійснили безпрецедентний політ поблизу материкової частини США.

Що відомо про китайські бомбардувальники H-6?.

Бомбардувальник H-6 — це китайська адаптація радянської розробки 1950-х років, подібно до американського B-52.

В оновленому вигляді H-6 став ключовим компонентом повітряної потужності КНР — із сучасними двигунами, електронікою та озброєнням.

Супутникові фото компанії Maxar Technologies показують два H-6 на злітно-посадковій смузі острова Вуді 19 травня.

Того ж дня інші знімки зафіксували присутність двох транспортних літаків Y-20 і літака дальнього радіолокаційного виявлення KJ-500, який має стратегічне значення для командування повітряно-морськими операціями.

За даними деяких експертів, ці літаки могли прибути на острів 17 травня і перебували там до 23 травня.

Засновник open-source платформи PLATracker Бен Льюїс вважає, що розміщення H-6 на острові навряд чи має постійний характер.

«Ротація сил на таких базах, особливо високого рівня як H-6, забезпечує для НВАК (Народно-визвольної армії Китаю) елемент захисту сил», — сказав Льюїс.

Згідно з даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень (Лондон), у Південному театрі операцій НВАК функціонують два полки цих літаків.

Зазвичай вони базуються на добре укріплених авіабазах на материку, де мають більше шансів витримати можливий удар США.

Натомість США мають бойові авіакрила в Японії, авіаносну ударну групу в регіоні та військово-повітряну базу на острові Гуам, де розміщено B-52.

Що відомо про претензії Пекіна на Південно-Китайське море?.

Китай претендує на приблизно 90% Південно-Китайського моря на основі так званої «дев’ятирискової лінії» (Nine-Dash Line), яка охоплює значну частину моря — від острова Хайнань до вод, що прилягають до узбереж Філіппін, Малайзії, Брунею, В’єтнаму та Індонезії.

Цю лінію вперше наніс на мапу 1947 року китайський націоналістичний уряд, а згодом прийняв уряд КНР.

Пекін заявляє, що має історичне право на ці води, посилаючись на стародавні китайські морські експедиції та мапи.

Китай фактично окупував кілька архіпелагів і збудував військові об’єкти на спірних островах.

Це Парасельські острови (Сиша), Спратлі (Наньша) та Мілина Скарборо (Хуан’яньдао).

2016 року Постійний арбітражний суд у Гаазі, за позовом Філіппін, виніс рішення проти Китаю.

Визнано, що Пекін не має «історичних прав» на води, позначені «дев’ятирисковою лінією».

Визнано, що штучні острови не мають права на власну виняткову економічну зону.

Китай відмовився визнавати рішення, заявивши, що трибунал не має юрисдикції.