Біля Венери виявили небезпечні астероїди, які можуть розтрощити Землю

У орбіті Венери може ховатися серйозна загроза для Землі — коорбітальні астероїди, які досі залишаються майже невидимими для астрономів.

До такого висновку дійшли вчені в новому дослідженні, опублікованому на платформі ar.

Xiv, яке очолює Валеріо Карруба, доцент Університету Сан-Паулу в Бразилії.

Про це пише Science.

Хоча NASA за останні 20 років досягла значного прогресу у виявленні навколоземних астероїдів, що можуть становити небезпеку для Землі, ці спостереження не охоплюють усі потенційні загрози.

Особливо ті, що перебувають у тіні Сонця — саме там часто й ховаються об’єкти, що рухаються в тій самій орбіті, що й Венера.

Станом на сьогодні відомо лише 20 коорбітальних астероїдів Венери.

Хоча їхній статус убезпечує від зіткнень із самою Венерою, Земля залишається потенційною мішенню.

Якщо об’єкт має діаметр понад 140 метрів і наближається до орбіти Землі менш ніж на 0,05 астрономічної одиниці — він класифікується як потенційно небезпечний.

Проблема полягає в тому, що орбіти таких астероїдів є надзвичайно нестабільними й хаотичними.

Їхній «час Люяпунова» — лише 150 років, після чого орбіта стає непередбачуваною.

Отже, вивчення однієї орбіти не дає точного прогнозу для майбутнього.

Щоб змоделювати потенційні загрози, вчені створили набір із 26 «клонованих» астероїдів з різними орбітальними параметрами.

Їхні траєкторії моделювалися у взаємодії з усіма планетами Сонячної системи протягом 36 000 років.

З’ясувалося, що низка астероїдів із малою ексцентриситетністю (менше 0.38) має підвищений ризик зіткнення з Землею.

Найбільша складність — у спостереженні цих об’єктів.

Через яскравість Сонця вони майже невидимі з Землі, за винятком коротких вікон, коли наближаються до нашої планети під сприятливим кутом.

Навіть потужна обсерваторія Віри Рубін зможе виявити лише частину з них під час регулярних оглядів неба.

Дослідники стверджують, що єдиним ефективним способом виявлення таких астероїдів є запуск космічної місії в орбіту поблизу Венери — наприклад, у точку Лагранжа L1 або L2.

Звідти обсерваторія зможе «дивитись» у зворотному напрямку від Сонця й виявляти невидимі з Землі об’єкти.

Зіткнення з астероїдом навіть діаметром у 150 метрів еквівалентне вибуху сотень мегатонн ТНТ — в тисячі разів потужніше, ніж атомні бомби часів Другої світової.

Тому вчасне виявлення — питання глобальної безпеки.

Висновок дослідження однозначний: ми бачимо лише верхівку айсберга.

Щоб знайти решту потенційно небезпечних об’єктів, потрібне нове покоління космічних місій.