«Бережіть висоту імені цього Міста». Ексклюзивне інтерв’ю Ліни Костенко до Дня Києва
«Бережіть висоту імені цього Міста». Ексклюзивне інтерв’ю Ліни Костенко до Дня Києва

«Бережіть висоту імені цього Міста». Ексклюзивне інтерв’ю Ліни Костенко до Дня Києва

Київ – це місто, яке тисячоліттями було свідком, як твориться історія України, а кияни були творцями цієї історії. Мешканці міста завжди згуртовувалися, коли до міста наближався ворог, так було за часів Київської Руси, так було за часів Майдану, так було і навесні 2022 року.

Але є битви, які кияни досі, на жаль, програють.

Як Київ втратив можливість створити музей для картин Івана Марчука, якого The Daily Telegraph визнало у топ-100 найвизначніших геніїв сучасності? Чому досі руйнується садиба Мурашка і кияни протестують проти забудови Літературного скверу в центрі міста?

На ці та інші питання Ліна Костенко відповідає в рамках спецпроєкту «Києве мій» громадської ініціативи «Голка». Проєкт покликаний формувати ідентичність киян та гуртувати в Києві спільноту задля збереження культурної та історичної спадщини столиці та її зелених зон.

«Главком» виступає інформаційним партнером проєкту.

Ви виросли в Києві, яким для вас було це місто в дитинстві?

Київ – моє рідне місто від самого дитинства. Один з віршів у моїй новій книжці починається рядком: «Я виросла із Князем візаві». От, власне, святий Володимир над Дніпром – це і є моє перше відчуття початку життя. Київ мого дитинства – це Труханів острів, «київська Венеція». Там я закінчила школу до війни, чотири початкових класи.

Ми жили на першій від Дніпра вулиці – на вулиці Набережній, звідки я дивилась на Князя, а Князь дивився на нас. Труханів острів спершу був райською перлинкою серед Дніпра, занурений у цвіт акацій, а потім став звугленим болем, попелищем під час війни.

Але і цвіт акацій і попіл людських домівок відбивалися в очах Князя, тому я завжди була певна, що на всіх карколомних зламах Історії це Місто виживе і переможе своїх ворогів.

З чим для вас асоціюється Київ?

Київ – це Місто-Книжник і Місто-Воїн. Думаючи про його минуле і майбутнє, згадаймо «Золотий гомін» Тичини.

Спершу у момент здобуття свободи, Незалежності країни поет бачить, як над Києвом «небесними ланами Бог проходить». А потім автор цих рядків переховується у крипті на Байковому цвинтарі від більшовиків-окупантів.

Наш Київ – між небесами і цвинтарем. Той, хто пережив цю недавню, на початку війни, облогу міста, ніколи не забуде момент зламу: за мить до остаточної катастрофи, до завоювання нової орди, знову «сторозтерзаний» Київ підвівся вільним містом – не лише на схилах Дніпра, а на скелях Історії над Борисфеном.

Що для вас є символом Києва?

Символ Києва – Майдан у відсвітах пожеж і молодь, що йде проти озброєної системи з картонними щитами.

18 лютого 2014 року, Майдан
18 лютого 2014 року, Майдан
фото: EPA/UPG

Там, у 2014-му, була й моя онука. На Майдані сходяться в герці віки й цивілізації.

У 70-ті, коли знову почались арешти, я якось подивилась з Інститутської на Хрещатик, на сіру інертну хвилю байдужого суспільства, і заплакала. Радянський Київ, здавалося, був відчужений від власної культури і від тих, хто за цю культуру боровся і страждав. Але народились нові покоління – і Київ повернувся на барикади, ставши пульсуючим серцем Європи. І та ж сама Інститутська стала пульсуючою артерією боротьби. Київ – місто безконечних ресурсів відродження.

Хто для вас видатний киянин?

Київ має у своїй історії надто багато великих імен, які не можна перетворювати на список, бо це окремі світи. Це, за Стусом, «галактичний Київ»:

«і галактичний Київ бронзовіє

у мерехтінні найдорожчих лиць».

Серед цих особливо дорогих мені лиць хочу сьогодні згадати Івана Дзюбу, донеччанина і вкоріненого киянина, який пішов з життя напередодні війни і був похований у день її початку. Немовби не мав уже снаги бачити ще й цю катастрофу своєї країни.

Іван Дзюба
Іван Дзюба
колаж: 24 канал

Десятками років він, як Атлант, підпирав своїми плечима небо української культури. Ніхто цього особливо й не помічав. Але своєю роботою він доводив, що істинна культура інтелектуального Києва – це не риторика і не перформанси.

Духовний Київ, інтелектуальний Київ – це мовчазне творення неопалимих книг серед українських і світових пожеж.

І ще одне: тепер навіки істинні Кияни – це воїни не лише з Києва, а й з усіх кінців України, які навесні 2022-го захистили Місто. Вічна пам’ять і вічна слава Героям!

Що потрібно зберегти в столиці, а що змінити?

У столиці необхідно зупинити варварські забудови без відчуття душі Міста. Навіть найпростіший, здавалось би, проєкт – побудова Літературного парку серед історичних письменницьких будинків між вулицями Хмельницького та Гончара – став ристалищем егоїстичних інтересів.

Ліна Костенко особисто зверталася до Віталія Кличка з проханням вберегти Літературний сквер від забудови

Мені також важко простити багаторічну недалекоглядність міських влад: столиця не спромоглася побудувати музей Івана Марчука, одного з найвидатніших наших художників, – музей, який міг би, скажімо, розташуватися в стінах садиби Мурашка, ставши притягальним культурним магнітом для міста та його гостей.

Іван Марчук
Іван Марчук
фото: сайт Івана Марчука

Свого часу я зверталась з цією ідеєю до інституцій міста. У відповідь – глухе мовчання. Натомість тепер садиба Мурашка – в аварійному стані, попри теоретичні реставраційні проєкти. 

Садиба Мурашка
Садиба Мурашка
фото: Big Kyiv

А Марчук став біженцем, якого прихистив Відень. І ось тепер Марчук має масштабну виставку, отримав величезне визнання у Відні, в одній з найпрестижніших мистецьких столиць Європи. Скільки його картин залишаться за межами України?! А п’ять років тому Господарський суд призначив художника «боржником», і ділянку під непобудований музей обклав штрафом. Це просто ганебно.

І це зловісна метафора стосунків держави зі своїми митцями. Це має бути честь для держави – музей такого художника! Не художник – боржник перед державою, а держава в боргу перед своїми великими митцями і мислителями!

Що б ви побажали Києву і Киянам у День міста?

Мені б дуже хотілося, щоб за всіх політичних обставин київська влада мала ставлення до Києва подібне до ставлення у Франції до Парижа. Будь-яка забудова повинна поважати розум і душу Міста, а відтак через жорсткий контроль ціннісних та технічних архітектурних параметрів, – як, наприклад, висота паризьких будинків, – берегти насамперед висоту імені цього Міста.

«Бережіть висоту імені цього Міста». Ексклюзивне інтерв’ю Ліни Костенко до Дня Києва фото 1

Бажаю також Києву, щоб наша столиця, як Париж, мала на кожному кроці знаки історії, які б долучали плинний буденний час до неперервного часу Культури.

Вітаю – вітаю від серця до серця – всіх Киян з Днем Києва! Напередодні, Росія нас теж «привітала» – черговою масованою атакою «шахедів» та балістики, що тривала майже цілу ніч. Добре пам’ятаю цей звук сирен – нацисти теж так «вітали» Київ і всю Україну під час Другої світової. Але наша Армія привітала Київ, його захистивши.

Київ вітає свою Армію, бо ми є, ми стоїмо, ми разом. Честь і слава кожному, хто захищає Київ і Україну, а отже, честь і слава Вартовим, що боронять рубежі демократії, рубежі цивілізованого світу.

Київ, 24 травня 2025 року

«Бережіть висоту імені цього Міста». Ексклюзивне інтерв’ю Ліни Костенко до Дня Києва - Фото 6
Ірина Федорів
Голова громадської ініціативи «Голка»
Джерело матеріала
loader