Що таке "воююча демократія" і як вона допомагає протистояти екстремістам

У Німеччині дедалі більше голосів закликають до судового процесу, який міг би привести до заборони ультраправої партії "Альтернатива для Німеччини".

Тим більше, що Федеральне відомство з охорони конституції вже оголосило цю партію екстремістською організацією, що фактично визнає її неконституційною.

Утім, нещодавні президентські вибори в Румунії продемонстрували, що загрози демократії можуть бути відбиті й на виборчих дільницях.

Там виборці відкинули ультраправого націоналіста.

Про те, чому відбиття загроз демократії через вибори – не вихід із сутації, читайте в колонці професорки Колумбійської школи права Катаріни Пістор Демократія з м'язами: чому не варто боятися заборони екстремістських партій.

Далі – стислий її виклад.

Авторка колонки попереджає, що Адольф Гітлер прийшов до влади саме демократичним шляхом, аби потім зруйнувати систему зсередини.

Катаріна Пістор нагадує, що коли Гітлера призначили канцлером, він швидко заборонив конкурентні партії й завершив захоплення влади ухваленням сумнозвісного Закону про надзвичайні повноваження.

"Відтоді нові закони могли суперечити конституції, а міжнародні угоди – ухвалюватися без участі парламенту.

Далі – вже історія", – пише професорка Колумбійської школи права.

Вона пояснює, що саме з огляду на це повоєнна конституція Німеччини – Основний закон – була свідомо створена як "воююча демократія" (термін, який увів німецький юрист Карл Левенштайн, що втік від нацистів до США).

Документ закріплює принцип, згідно з яким внутрішня структура політичних партій також має бути конституційною.

Як вказується у статті 21 конституції Німеччини:.

"Партії, які за своєю метою чи за поведінкою своїх прихильників прагнуть підірвати або скасувати вільний демократичний основний лад чи поставити під загрозу існування Федеративної Республіки Німеччина, є неконституційними".

Інші країни також мають подібні механізми захисту демократії.

Дехто вважає ці механізми викривленням самої ідеї ліберальної демократії – цинічним інструментом усунення конкурентів, як це нещодавно сформулював новий канцлер Німеччини Фрідріх Мерц.

"Але проблема з цим аргументом полягає в тому, що змагатися з опонентами демократичними методами можливо лише тоді, коли вони самі дотримуються таких принципів", – наголошує авторка колонки.

Вона наводить приклад, що спортивна команда, яка відкрито заявляє про готовність порушувати правила та ігнорує рішення судді, ніколи не отримає чемпіонський титул – якими б відданими не були її фанати.

"Правила накладають обмеження на гравців, аби забезпечити чесну гру і легітимний результат.

Це справедливо як для конституційної демократії, так і для футболу", – резюмує професорка Колумбійської школи права.

Докладніше – в колонці Катаріни Пістор Демократія з м'язами: чому не варто боятися заборони екстремістських партій.